12.07.19

22-ц/812/1146/19

Провадження №22-ц/812/1146/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року                                                         м. Миколаїв

                                                                          Справа № 489/2495/19

Миколаївський апеляційний суд у складі  колегії суддів:

головуючого судді  – Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання – Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу 

за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа – Друга Миколаївська Державна нотаріальна контора Миколаївської області

про встановлення факту, що має юридичне значення

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 Юлією Ігорівною,

на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену суддею Рум`янцевою Н.О. 10 травня 2019 року в приміщенні цього ж суду, повний текст ухвали складено 10 травня 2019 року,

у с т а н о в и в:

7 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначала, що їй та її чоловікові ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка № НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована у АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Звернувшись до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 отримала відмову, яка обґрунтована тим, що розмір частки спадкодавця не є визначеним.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 звернулась до суду з даною заявою, в якій просила встановити юридичний факт, що частка померлого ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку становила Ѕ.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадження на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України (вбачається спір про право).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 зазначала, що судом першої інстанції оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процессуального права, незаконна та необґрунтована. Вказувала, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка, а тому відсутній спір про право. На підставі викладеного просила скасувати ухвалу суду .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявниці, перевіривши законність   та обґрунтованість судового рішення в межах доводів  та вимог апеляційної скарги,   колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

За положеннями ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Згідно зі ст.  293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Звертаючись з заявою про встановлення факту, визначення частки померлого чоловіка в спільній сумісній власності, ОСОБА_1 посилалась на те, що їй та її чоловікові ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка № НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована у АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Звернувшись до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 отримала відмову, яка обґрунтована тим, що розмір частки спадкодавця не є визначеним.

Отже, зі змісту заяви вбачається, що заявниця звернулась до суду за захистом своїх спадкових прав, що виключає можливість розгляду заяви в порядку окремого провадження.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753-0/4-13 від 16.05.2013 року, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутись з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.  

Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження, суд з урахуванням положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України, вірно відмовив у відкритті провадження по справі, роз`яснивши заявниці її право звернення до суду в порядку позовного провадження.

Доводи представника заявника про те, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка, яка прийняла спадщину, а тому відсутній спір про право, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі твердження є наслідком невірного тлумачення норм права.

Порядок визначення часток у спільній сумісній власності регулюється Главою 26 ЦК України та не може бути предметом розгляду у порядку окремого провадження, оскільки безпосередньо стосується права спільної сумісної власності.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвалу суду першої інстанції, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу і Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2019 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць 

Повний текст постанови складено 12 липня 2019 року.