Справа № 11-450/06 Головуючий у 1 інстанції Антоненко
Категорія ст. 185 ч. З КК Доповідач Навозенко Л. С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого Навозенко Л. С. суддів Щербакова О. С, Акуленко С. О. з участю прокурора Варуші Т. М. засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу
за апеляцією засудженого ОСОБА_1
на вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2006
року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець АДРЕСА_1Чернігівської області, громадянка України, з середньою освітою, нежонатий, не працюючий, житель АДРЕСА_1, раніше судимий
· 17 жовтня 1983 року за ст. 81 ч. З КК УРСР до 4 років позбавлення волі;
· 17 січня 1996 року за ст. 140 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі;
· 15 лютого 1996 року за ст. ст. 206 ч. 1, 42 ч. З КК України до З років 6 місяців позбавлення волі;
· 24 липня 1999 року за ст. 81 ч. 2 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;
· 16 лютого 2004 року за ст. ст. 185 ч. З, 75 КК України до З років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 10 вересня 2004 року направлений для відбуття покарання в місця позбавлення волі;
- 11 квітня 2006 року за ст. ст. 263 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до З років позбавлення волі, -засуджений за ст.263 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі; за ст. 185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді З років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України суд приєднав частково не відбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначив ОСОБА_1покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, нежонатий, не працюючий, житель АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, -засуджений за ст. 263 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
З засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2. в солідарному порядку стягнуто 183 грн. 21 коп. на відшкодування судових витрат.
З засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3стягнуто 565 грн. матеріальної шкоди.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_1визнаний винним в тому, що 10 березня 2006 року близько 13 год., перебуваючи в нежилому будинку по АДРЕСА_2виявив 11 патронів калібру 5,6 мм, які згідно висновку експертизи є боєприпасами, забрав їх з собою та зберігав.
Дані патрони переніс до будинку ОСОБА_2., де їх загубив і за ними не повертався. 20 березня 2006 року в ході обшуку працівники міліції виявили в будинку ОСОБА_2. 11 патронів калібру 5,6 мм, що являються боєприпасами та придатні для стрільби.
13 березня 2006 року близько 14 год.30 хв. ОСОБА_1в АДРЕСА_1проник до будинку потерпілої ОСОБА_3звідки викрав гроші в сумі 565 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1просить вирок щодо нього змінити, врахувати стан його здоров'я та пом'якшити йому міру покарання.
Вислухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію і просив вирок суду змінити, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обгрунтованим.
У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину, правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції.
Зібрані в справі докази мають процесуальні джерела і досліджувались судом відповідно до вимог закону.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість скоєних злочинів, дані про особу засудженого, те що він раніше судимий. Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання за скоєні злочини є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів також вважає, що при призначенні остаточного покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК України суд неправильно застосував принцип часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком. Стаття 70 КК України передбачає застосування принци поглинення покарань або часткового чи повного складання покарань. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за потрібне змінити вирок суду в частині призначення засудженому ОСОБА_1 покарання за ст. 70 ч. 4 КК України та вважати ОСОБА_1засудженим остаточно за ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат по справі судом допущені порушення закону, оскільки суд стягнув судові витрати в солідарному порядку. Відповідно ж до вимог закону судові витрати можуть стягуватись з засуджених тільки в дольовому порядку, тому в цій частині вирок суду також підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2006 року відносно ОСОБА_1змінити.
Вважати ОСОБА_1засудженим за ст. ст. 185 ч. З, 263 ч.1, 70 КК України до міри покарання призначеної судом.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання покарань призначеного за вироком від 11 квітня 2006 року остаточно призначити ОСОБА_1покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2. судові витрати в дольовому порядку по 91 грн. 61 коп. з кожного.
В решті цей же вирок суду залишити без змін.
Судді:
Навозенко Л. С. Щербаков О. С. Акуленко С. О.