КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/16172/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9626/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 26 березня 2019 року у складі судді Піхур О.В.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Микитин Оксана Степанівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 3» на дії державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд зі скаргою на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №55320627.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та ухвалити рішення, яким :

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Микитин О.С., які полягають у неповідомленні мене про відкриття виконавчого провадження ВП №55320627 рекомендованим листом;

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Микитин О.С. про оголошення в розшук належного мені автомобіля Мазда СХ 9, державний номерний знак НОМЕР_1 та скасувати постанову ВП №55320627 від 06 серпня 2018 року про оголошення в розшук автомобіля Мазда GX 9, державний номерний знак НОМЕР_1 .

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Микитин О.С. про звернення стягнення на мою пенсію та скасувати постанову ВП №55320627 від 17 вересня 2018 року про звернення стягнення на мою пенсію;

визнати неправомірними дії щодо умисного порушення прав ОСОБА_1 згідно Закону України «Про виконавче провадження»;

визнати неправомірними дії щодо умисного порушення старшим державним виконавцем Микитин О.С. ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неспівмірності заходів примусового виконання рішення - тобто накладення арешту на мій автомобіль Мазда СХ 9, державний номерний знак НОМЕР_1 при стягненні виконавчого збору у сумі 552 грн. 42 коп. та витрат у сумі 233 грн. 64 коп., всього борг у сумі 786 грн. 06 коп. згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 вересня 2018 року, ВП №55320627.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 22 серпня 2018 року скаржник сплатив всю суму заборгованості безпосередньо стягувачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Рада 3» (надалі - ТОВ «Рада 3»), про що він в той же день повідомив старшого державного виконавця Микитин О.С., але остання, всупереч вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», не винесла постанову про закінчення виконавчого провадження та не скасувала арешт майна боржника у відповідності до ст. 40 Закону України «Про виконавче

провадження», а винесла іншу постанову про стягнення з його пенсії начебто залишку

боргу, виконавчого збору та витрат з виконавчого провадження.

Посилаючись на те, що закриття провадження у справі було здійснено безпідставно, без належної правової оцінки незаконних дій старшого державного виконавця Микитин О.С. при здійсненні незаконних виконавчих дій у ВП № 55320627, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.

Колегія суддів, ОСОБА_1., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва Микитин О.С. від 24 січня 2019 року закінчено виконавче провадження №55320627 з виконання виконавчого листа №761/16172/15-ц, виданого 16 листопада 2017 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада 3» боргу у сумі 5524 грн. 16 коп. Цією постановою також припинено чинність арешту та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, стягнуті кошти виконавчого збору та витрат у сумі 786 грн. повернуті ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що постановою Верховного суду від 31 жовтня 2018 року у справі №761/16172/15-ц рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року скасовано.

Між тим, таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Аналіз зазначеної норми права дає можливість дійти до висновку про те, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови відсутності предмету спору.

Отже, необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вимог ч.2,3 ст. 49 ЦПК України та передбаченого положеннями ч.9 ст.10 ЦПК права застосування аналогії закону, правом розпоряджатися предметом спору (оскарження дій, бездіяльності державного виконавця) наділено лише скаржника.

Проте, як убачається з матеріалів справи, скаржник не заявляв клопотання про відмову від скарги чи закриття провадження з підстав відсутності предмета спору.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Колегія суддів визнає поспішними, необґрунтованими висновки районного суду про наявність підстав до закриття провадження у справі у зв`язку з скасуванням судового рішення, за наслідками якого закінчено виконавче провадження.

Стаття 447 ЦПК України встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Предметом поданої ОСОБА_1 скарги є оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, тобто скаржником оспорюється законність дій, вчинених державним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження, що виключає правові підстави до застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Районним судом не надано юридичної оцінки діям державного виконавця, не досліджено доводи скаржника щодо не співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за вказаними рішеннями.

За таких обставин, колегія суддів визнає передчасними висновки районного суду про наявність підстав до закриття провадження у справі.

У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку прочасткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 й скасування ухвали суду першої інстанції як постановленої з порушенням норм процесуального права та направлення справи для продовження розгляду до суду того ж суду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 липня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: