Справа № 2-11
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 р. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Шепеля К.А.,
з участю секретаря Бондар С.В.,
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
у с т а н о в и в :
позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що він та відповідач є власниками своїх земельних ділянок і являються суміжними землекористувачами. В жовтні 2008 р. між ними виник спір щодо межі, на якій були встановлені три бетонні стовпчики. Відповідач їх знищив. 17 грудня 2008 р. працівниками земельно-кадастрового бюро межова лінія між земельними ділянками сторін була закріплена межовими знаками – металевими трубами, які відповідач також зруйнував.
В судовому засіданні пояснив, що межові знаки зруйнував син відповідача. Ці колики були пошкоджені в 2006 чи в 2007 р. Тоді до суду не звертався. Претензії пред’являє до відповідача, оскільки то його син. Хворіє на серцеву хворобу на протязі 25 р. Вважає, що відповідач незаконно збільшив свою земельну ділянку за рахунок його, позивача, земельної ділянки.
Уточнивши своїх позовні вимоги, просив зобов’язати відповідача перенести свій паркан на 60 см від арки та на 50 см від дороги, цим самим відновивши межі між їхніми земельними ділянками, а також стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду за зруйновані бетонні стовпчики 300 грн., зруйновані металеві труби 54 грн., юридичну допомогу 300 грн., експертні послуги 200 грн., вартість земельної експертизи 1780 грн., 389 грн. за лікування, всього 2723 грн., а також моральну шкоду в сумі 2000 грн., яку мотивував погіршенням стану здоров’я в зв’язку з неправомірними діями відповідача.
Відповідач позов не визнав і пояснив, що він межові знаки не руйнував. Проведена за клопотанням позивача земельна експертиза чітко визначила межі між суміжними земельними ділянками, тому пояснення позивача не відповідають фактичним обставинам. Представник відповідача зазначив, що позивач до того ж пропустив трьохрічний процесуальний строк для звернення до суду. Просили відмовити в позові.
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи, зокрема, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Кожна сторона, згідно ст.10 цього ж Кодексу, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов’язок доказування передбачений також і ст.60 ЦПК України.
В судовому засіданні установлено, що сторони є суміжними землекористувачами, на протязі тривалого часу між ними склались неприязні відносини з приводу землекористування.
Відповідно до державного акту про право приватної власності на землю від 06 жовтня 2004 р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0527 га, яка розташована по вул. Д.Бідного, 23-2, і яка передана йому для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.115).
Відповідно до державного акту про право приватної власності на землю від 22 грудня 1994 р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1554 га, яка розташована по вул. Д.Бідного, 25, і яка передана йому для ведення особистого підсобного господарства (а.с.11).
При обмірах земельних ділянок сторін та при погодженні при цьому меж претензій одне до одного не було, про що свідчать погоджувальні акти (а.с.116-117, 123).
Згідно ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до ст.106 цього ж Кодексу основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
За клопотанням позивача по справі була призначена судова землевпорядна технічна експертиза, провадження якої, знову ж таки за його клопотанням, було доручено експертам Жмеринського земельно-кадастрового бюро. Позивача разом з іншими учасниками процесу насамперед цікавило питання, чи було самовільне збільшення земельної ділянки відповідача за рахунок його, позивача, земельної ділянки (а.с.88).
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі висновків експертів.
Висновок експерта, відповідно до ст.66 ЦПК України, це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.
Згідно висновку судової землевпорядної технічної експертизи, який зроблений на підставі досліджених експертом фактичних даних та даних земельно-кадастрової документації, фактичні розміри земельних ділянок сторін частково відрізняються від розмірів земельних ділянок, вказаних в їх державних актах про право приватної власності на землю. Так, позивач фактично користується земельною ділянкою площею 518 кв.м, що на 9 кв.м менше, ніж вказано в його державному акті про право приватної власності на землю. Відповідач фактично користується земельною ділянкою площею 1554 кв.м, що на 115 кв.м менше, ніж вказано в його державному акті про право приватної власності на землю (а.с.107).
При цьому експерт робить висновок, що самовільного збільшення земельної ділянки відповідача за рахунок земельної ділянки позивача не було (а.с.108).
Сторони погодились з даним висновком експерта, клопотань про провадження додаткової або повторної експертизи ними не заявлялось.
Ухвалюючи рішення, суд, відповідно до ст.212 ЦПК України приймає до уваги даний висновок експерта; вважає його належним, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування (ст.58 ЦПК) та допустимим, оскільки одержаний в установленому законом порядку (ст.59 ЦПК).
З вищенаведених міркувань суд відкидає пояснення позивача в частині збільшення земельної ділянки відповідача за рахунок зменшення його, позивача, земельної ділянки, оскільки це твердження спростовується висновком судової землевпорядної технічної експертизи.
Тому суд вважає, що оскільки право позивача щодо розміру його земельної ділянки не порушене, тому і не підлягає відновленню.
Що стосується вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, на думку суду вони також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
За загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду (ст.1166 ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, в даному випадку вина повинна бути підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 354 грн. за зруйновані межові знаки, а також 200 грн. оплати експерту за встановлення вартості відновлювальних робіт. Однак в судовому засіданні позивач пояснив, що межові знаки зруйнувала інша, не відповідач, особа. Тому відповідач не повинен відповідати за позовом в цій частині.
Витрати на юридичну допомогу в сумі 300 грн. несе позивач відповідно до ст.84 ЦПК України.
Витрати на суму 1780 грн. за проведення землевпорядної експертизи компенсації позивачеві за рахунок відповідача не підлягають, оскільки висновок експерта не підтвердив позицію позивача.
Що стосується моральної шкоди на суму 2000 грн. та витрат на лікування 389 грн., суд вважає, що позов в цій частині також задоволенню не підлягає, оскільки в судовому засіданні установлено, що позивач хворіє на протязі 25 років. Він не навів переконливих доказів, що його хвороба та необхідність лікування пов’язані саме з діями відповідача.
Керуючись ст.ст.209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.81, 106 ЗК України, ст.ст.10, 11, 57, 58, 59, 60, 66, 84, 88 ЦПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд
в и р і ш и в :
в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж та відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня виготовлення його повного тексту – 15 лютого 2010 р. – через Жмеринський міськрайонний суд, після чого рішення набирає законної сили в разі неподання такої заяви.
Апеляційна скарга на рішення подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів без подачі такої заяви. У разі належного подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий підпис
З оригіналом згідно :
Суддя Жмеринського
міськрайонного суду ОСОБА_4
секретар :