Справа № 2-а-2375/2009 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2009 року м. Джанкой
Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого, судді ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, -
в с т а н о в и в:
09.01.2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про відновлення пропущеного строку для звернення з позовом до адміністративного суду та зобов’язання відповідача нарахувати на її користь як дитині війни недоплачену щомісячну державну допомогу за 2006-2007 роки у розмірі 2733 грн. 30 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке здійснюється згідно ст.7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Підвищення до пенсії за 2006-2007 роки у розмірі, який визначається відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», їй не виплачувалося в порушення вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідачем ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК нарахування та виплата підвищення до пенсії їй як дитині війні у 2006-2007 роках не проводилося. Вказані дії відповідача обмежують державні соціальні гарантії дітей війни, що порушує вимоги ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає, що дії відповідача щодо не виплати підвищення до пенсії їй як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Згідно п.п.5, 6 вказаного Рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді справ, є обов’язковим для виконання на всій території України, не підлягає оскарженню. Сума підвищення до пенсії за період 2006-2007 роки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» складає 2733 грн. 30 коп. Позивач просила відновити пропущений строк для звернення до суду, який був нею пропущений з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася з моменту висвітлення у засобах масової інформації про прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позивач ОСОБА_2 в письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позов підтримала.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення, згідно яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, розглянути справу у його відсутність. Відповідно до письмових заперечень, позивач є дитиною війни і право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у неї виникло з 09.07.2007 року, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючою з 09.07.2007 року. Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачається процедурного порядку здійснення призначення та виплати підвищення до пенсії дітям війни, оскільки ні Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ні іншими законодавчими актами не визначено поняття «мінімальної пенсії за віком», а ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює що, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності необхідного страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, містить частину 3, згідно якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09.07.2006 року № 1058-ІV. Відсутній конкретний механізм реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і питання щодо реалізації вказаної норми Закону не вирішено шляхом внесення змін до Закону. Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно п.п. 9, 10 Положення «Про Пенсійний Фонд України», Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів ПФУ через територіальні управління, при цьому реалізація нормативних приписів та пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету ПФУ, який затверджується Постановою КМУ щорічно. Бюджет Пенсійного Фонду України на 2007 рік затверджений Постановою КМУ №513 від 21.03.2007 року, будь-яких змін до вказаного бюджету не вносилося. Відповідач вказує, що позивач пропустила річний строк звернення до адміністративного суду, не вказавши поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 10 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження — розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (стаття 46).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є громадянкою України, народилася 06.07.1939 року, отримує пенсію за віком і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Такі виплати у 2006-2007 роках не провадились. Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006 року №3367 внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», відповідно до яких виключено п.17 ст.77, а ст.110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01.01.2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, вимоги позивачки, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Коституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо такого зупинення дії статті 6 «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Беручи до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, слід мати на увазі, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних коштів і посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов’язків, не можуть прийматися до уваги.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_2 є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги, і наділена як дитина війни, зазначеною соціальною гарантією. Держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Ст.58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Посилання відповідача на те, що частина 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може бути застосована при визначенні розміру державної соціальної допомоги дитині війни, а застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також посилання на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття «мінімальна пенсія за віком» не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути прийняті до уваги судом, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду України застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Вимоги частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальна пенсія встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою КМУ №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства.
Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
Суд вважає, що дії відповідача є неправомірними щодо не нарахування і не виплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війні ОСОБА_2 в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки вказані дії не відповідають вимогам Конституції України, Рішенню Конституційного суду України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла у спірний період 2007 року.
Згідно положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, про що заявлено відповідачем, суд виходить з того, що строк звернення до суду про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 і 2007 роки позивачем пропущений без поважних причин, оскільки позивач звернулася з вказаним адміністративним позовом до суду 09.01.2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Поважних причин пропуску річного строку позивач не має, як докази поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач зазначила, що дізналася про порушення своїх прав з засобів масової інформації, але коли та в яких саме не зазначила.
Як встановлено судом, пункт 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» №3235-ІV від 20.12.2005 виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3367-IV від 19.01.2006, який набрав чинності через десять днів з опублікування, що відбулося 19.05.2006 в Офіційному віснику України.
Таким чином, позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав не пізніше 29.05.2006 року.
Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007року офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 27.07.2007 року.
Таким чином, позивачка повинна була дізнатися, що її право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги порушено саме з моменту оприлюднення зазначених рішень.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни», якій є спеціальним Законом за вказаними правовідносинами, не передбачено спеціальних строків виплати підвищення до пенсії, а тому застосовується загальний річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 03 грн. 40 коп. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 99, 100, ч.3 ст.122, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2007 роки у розмірі 2733 грн. 30 коп. – відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, складання її повного тексту заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Старова Н.А.