Справа № 2-488/2010  року

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

       Головуючого, судді – Старової Н.А.,

       при секретарі – Лешко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Джанкой цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави,  

встановив:

          ОСОБА_1  звернулася до суду  з позовом до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.

Свої вимоги мотивує наступним. 10.08.2009 року відповідач одержала від неї грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що підтверджується розпискою від 10.08.2009 року, написаною та підписаною відповідачем. В розписці відповідач зазначила, що одержала цю суму  в якості завдатку за будинок. Але договір завдатку між ними не укладався, в розписці не назначено за придбання якого будинку позивачка передавала відповідачці кошти, яка повна узгоджена продажна вартість будинку в розписці теж не зазначено. До цього часу відповідачка гроші не повернула. Вважає, що вони не досягли згоди в належній формі з усіх істотних умов договору завдатку, зокрема в розписці відсутні посилання на суттєві умови договору завдатку. Просить стягнути з відповідача 17051 грн. 60 коп.  що еквівалентно 2000 доларам США,  набутим  нею без достатньої правової підстави, судові витрати.

    В судовому засіданні  позивач та представник позивача  позовні вимоги підтримали у повному обсязі.  Представник позивача пояснив наступне. Відповідачем  отримані кошти в розмірі 2000 доларів США без достатньої правової підстави. Відповідно до ст.  1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави  зобов’язана повернути потерпілому це майно,  незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Зазначив, що між сторонами  договір завдатку не укладався. Оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору завдатку- предмету та ціни договору, договір завдатку не укладений. Згідно рішення Верховного Суду України від 19.08.2004 року за аналогічними позовними вимогами, Верховний Суд України зазначив, що  суд першої інстанції не  встановив  факту  укладення договору  купівлі-продажу  з  дотриманням  обов'язкової  для цього нотаріальної форми,  тому висновок   про  те,  що одержана  грошова сума є завдатком,  який залишається в результаті відмови виконати угоду, є помилковим. Крім того зазначеним рішенням вказано, що грошова сума, передана  в якості завдатку указана в  іноземній  валюті,  що  суперечить  положенням  Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання  і  валютного  контролю",  який установлює   режим   здійснення  валютних  операцій  на  території України. Таким чином, сума завдатку не може визначатися в іноземній валюті. Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума  або рухоме  майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором  платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не  буде встановлено, що сума сплачена  в рахунок  належних з боржника  платежів, є завдатком, вона  вважається  авансом.

Таким чином відповідач набула суму в розмірі 2000 доларів США безпідставно, просить стягнути  з відповідача 16000 тис. грн., які безпідставно набуті відповідачем. Суму позову в розмірі 16000 грн. обгрунтовує тим, що відповідно до курсу долара по відношенню до національної валюти станом на 16.02.2010 року сума 2000 доларів становить 16000 гривень.Також просить стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

 Представник відповідача, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні позов   не визнала у повному обсязі та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне. 10.08.2009 року позивач та відповідач  домовилися про купівлю-продаж будинку №65 по вул. Кримських Партизанів в м.Джанкой, який належав відповідачу на праві приватної власності. У той же день позивач передала відповідачу грошову суму в розмірі 2000 доларів США, на підтвердження чого була складена розписка, підписана відповідачем. В розпісці зазначено, що грошова сума є завдатком в рахунок забезпечення майбутніх зобов'язань, якими є купівля-продаж будинку. Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума  або рухоме  майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором  платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Договір про завдаток відповідно до ст. 547 ЦК України вчиняється у письмовій формі. Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Зазначена розписка є документом та доказом того, що сторони дійшли згоди про купівлю-продаж будинку, та був виданий завдаток в розмірі 2000 доларів, підвердженням того, що сторони досягли усіх істотних умов договору є передача грошової суми. Позивач відмовилася від виконання зобов'язання щодо купівлі будинку, з боку відповідача ніяких порушень не було. Це підтверджує  також той факт, що відповідачка придбала квартиру в м.Керчь, оскільки намагалася продати належний їй будинок у м.Джанкой для придбання іншої квартири, оскільки позивач відмовилася придбати зазначений будинок, відповідач була вимушена шукати іншого покупця. Внаслідок порушення позивачем зобов'язання щодо купівлі будинку відповідач була вимушена укласти договір завдатку №50/2009 від 10.09.2009 року з агентсвом нерухомості «Цитадель», оскільки мала намір купити іншу квартиру. Відповідно до ст. 547 ЦК України, якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Також, як на підставу своїх заперечень посилалася на те, що в судовому засіданні позивач зазначила, що сама відмовилася від купівлі у відповідача будинку, та таким чином  порушила зобовязання, внаслідок чого завдаток залишається  у кредитора.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази, які надані суду, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10.08.2009 року між сторонами з метою забезпечення зобов'язання укласти у подальшому договір купівлі-продажу будинку складено розписку, згідно якої ОСОБА_2 одержала  від ОСОБА_1 2000 доларів США в якості завдатку за будинок. Договір купівлі-продажу будинку  між сторонами не укладався. Зазначені обставини визнані сторонами і додатковому доказуванню не підлягають.  

Суд погоджується з доводами представника позивача, що між сторонами договір завдатку не укладався,  а була сплачена сума авансу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Таким чином, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином  його  не  оформили,  сплачені  в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими  і повертаються в тому  розмірі,  в якому вони надавалися.

Наявну в матеріалах справи розписку відповідача про отримання ним завдатку не можна вважати договором, яким би стверджувались наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу будинку.

Завдаток згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України є видом забезпечення виконання зобов’язання,  згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання   зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України встановлюється, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В розписці, на яку відповідач посилається як на договір завдатку сторони не дійшли згоди щодо усіх його  істотних умов, зокрема не зазначено предмет договору, який будинок є предметом купівлі-продажу, місце його розташування, ціна договору - не зазначена продажна вартість предмету договору.

Крім того відповідно до ч.1 ст.635 ЦК попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Тому в даному випадку наявну в матеріалах справи розписку, вчинену у письмовій формі не може вважати договором завдатку,  оскільки такий договір є нікчемним (ч. 1 ст.220 ЦК) і не породжує для сторін настання будь-яких правових наслідків.

Частина 2 статті 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.

 На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

Таким чином, суд визнає суму в розмірі 2000 доларів, передану ОСОБА_1 ОСОБА_2 авансом, оскільки відповідач не повертає позивачу аванс в добровільному порядку, суд вважає необхідним стягнути з нього суму авансу в примусовому порядку.

Суд не приймає  заперечення представника відповідача щодо того, що  відповідачка сама ухилилася від укладання договору купівлі-продажу, оскільки договір купівлі-продажу між сторонами не укладався.

Крім того, грошовою одиницею та єдиним законним засобом платежу на території України є гривня; зобов’язання має бути виражене та виконане у гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, у цьому випадку сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, використання її як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України (ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України, ст. 3. ч. 1, ст. 5 ч. 4 п. «г» Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

На  день  розгляду справи судом курс  долара  відносно гривні відповідно довідки ПАТ «Правекс банк»  складає   800-2000 грн. за  100  доларів  США.  Таким чином, сума авансу складає 16004 грн. Стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 16000 грн., оскільки суд відповідно до ст. 11 ЦПК України  розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені позивачем та документально підстверджені.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивач  є інвалідом першої групи та відповідно до п.18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» звільняється від сплати державного мита». Судовий збір в розмірі 160 грн. підлягає стягненню відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, ст. 11, 509, 526, 546, 547, ч.2 ст. 570,638, 1212  Цивільного кодексу України,  Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від  19 лютого 1993 року N 15-93,  керуючись ст. 10, 60, 88, 212, 215  Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

   Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про повернення  майна, набутого без достатньої правової підстави задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  16000 ( шістнадцять тисяч) грн., набуті нею без достатньої правової підстави.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито в доход держави в розмірі 160 грн.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Джанкойський  міськрайонний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і після цього подачі протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 4 статті 295  Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    Н.А. Старова