Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

справа № 175/3283/18 (провадження № 14-128цс19)

26 червня 2019 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради (далі - Рада) про визнання незаконним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності і постановою від 26 червня 2019 року касаційну скаргу залишила без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.

Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.

1. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

2. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року провадження у справі закрито.

3. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року зазначена ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Частина третя статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в чинній редакції (далі - ЦПК України) передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

5. Частиною другою статті 382 ЦПК України передбачено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

6. Таким чином, оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно законом, а саме ЦПК України, має бути встановлено випадки такого оскарження.

7. Статтею 389 ЦПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню.

8. Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

а) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

б) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6?8, 15, 16, 22, 23, 27, 28,30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

9. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, постановлені за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ЦПК України.

10. Пунктом 15 частини першої статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

11. Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження скасована апеляційним судом і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскарження постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку ЦПК України не передбачено.

12. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

13. Відкриваючи касаційне провадження у справі Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду помилково дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає касаційному оскарженню.

14. Вказана помилка, на моє переконання, пов`язана з хибним тлумаченням зазначених положень чинного ЦПК України, з огляду на приписи Цивільного процесуального кодексу України в попередній редакції (далі - ЦПК України 2004).

15. Так частиною першою статті 324 ЦПК України 2004 було передбачено право сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки,оскарження в касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

16. Таким чином в контексті пункту 8 частини 129 Конституції України в попередній редакції (основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом) пункту 1 частини першої статті 324 ЦПК України 2004 тлумачився таким чином, що «ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду» означали не тільки судові рішення, ухвалені за результатом перегляду рішення суду першої інстанції, а також і за результатом перегляду ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 ЦПК України 2004.

17. Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року виступило виключно оскарження учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України.

18. Водночас, надмірний судовий контроль суду касаційної інстанції за процесуальними питаннями, які не перешкоджають подальшому провадженню по справі і не впливають на перегляд справи по суті, не відповідає завданням Верховного Суду, спричиняє необґрунтоване затягування строків розгляду справи і створює зайвий тягар на судову систему в цілому.

19. Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Ради, а не розгляд справи по суті з недотриманням вимог статті 129 Конституції України, частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 382 ЦПК України, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

На моє переконання, касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності.

Суддя В. В. Пророк