ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 р.Справа № 440/692/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Мельнікової Л.В. ,  Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача Ярової Є.П.,

за участю представника відповідача Проценко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, 3 Територіального  Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, місце складання м. Полтава, повний текст складено 02.05.19 року по справі № 440/692/19

за позовом       ОСОБА_1  

до      Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України ,      3 Територіального  Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України              

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, 3 Територіального Одеського вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №27-ф від 14.11.2018;

- зобов`язати 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України підготувати та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, з урахуванням раніше виплаченої одноразової допомоги в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду війни другої групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби;

- зобов`язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України видати наказ про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, з урахуванням раніше виплаченої одноразової допомоги в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду війни другої групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу від 27-Ф від 14.11.2018 йому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу на підставі пп. 2 п. 6 Порядку №975 від 25.12.2013 в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року. Зазначив, що не погоджується із вказаним розміром, оскільки інвалідність позивача настала внаслідок захворювань, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 440/692/19 частково задоволено адміністративний позов

Визнано протиправним та скасовано наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.11.2018 №27-Ф.

Зобов`язано 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України підготувати та подати Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму.

Зобов`язано Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України розглянути висновок 3 Територіального Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідачі не погодилися із рішенням суду та подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні проти вимог апеляційних скарг заперечував, просив суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Позивач в період з 05.02.2015 по 07.03.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у н.п. Зелене поле, Великоновосілківського району, Донецької області, що підтверджується копією довідки №164 від 30.07.2018.

У витязі зі Свідоцтва про хворобу №302 за результатами огляду ОСОБА_1 , госпітальною ВЛК військової частини А3114 прийнято постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії: захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

ЦМСЕК № 2 м. Київ позивачу з 11.07.2018 встановлено другу групу інвалідності (вперше, до 11.07.2020), причина інвалідності – захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджено копією довідки серії АВ № НОМЕР_1 .

У зв`язку з цим, 01.08.2018 позивач звернувся до начальника територіального вузла урядового зв`язку із рапортом про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (надалі по тексту - Порядок №975), у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності (а.с. 112).

За результатами неодноразового повернення матеріалів для приведення їх у відповідність 23.10.2018 керівником підрозділу Держспецзв`язку складно висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності військовослужбовцю Дерспецзв`язку, а саме про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку №975 у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, який становить 1762,00 в загальному розмірі 158580,00 грн (а.с. 135-136).

Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 14.11.2018 № 27-ф «Про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 » відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку №975, на підставі документів 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Держспецзв`язку від 23.10.2018 №54/2-1097 призначено виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності майору ОСОБА_1 , начальнику 3 сектору штабу 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Держспецзвязку, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року (а.с. 149).

За змістом довідки 3 територіального Одеського вузла урядового зв`язку Держспецзв`язку від 30.11.2018 №107 одноразову грошову допомогу у разі призначення інвалідності, призначеної на підставі наказу від 14.11.2018 №27-ф, в сумі 158 580,00 грн перераховано на картковий рахунок позивача відповідно до платіжного доручення від 27.11.2018 №1149 (а.с. 19).

Вважаючи своє право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пп. 1 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму у зв`язку з встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання та поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 ст.16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Приписами частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - постанова №975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Відповідно до пункту 3 Постанови №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Статтею 16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку №975.

Такими документами відповідно пункту 11 Порядку №975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відмовляючи в виплаті 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року та здійснюючи виплату в розмірі у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідач виходив з того, що висновок про захворювання (так, пов`язані із захистом Батьківщини), зазначений в довідці МСЕК, не можливо віднести до поняття «виконання обов`язків військової служби» чи до поняття «проходження військової служби».

Колегія суддів не погоджується з таким тлумаченням нормативно-правових актів відповідачем та зазначає наступне.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011- ХІІ, дія Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 4 частини 2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п. 5 частини 2 ст.16 Закону №2011-XII встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» врегульовано початок і закінчення проходження військової служби, та час та місце виконання обов`язків військової служби.

Згідно ч. 3 цієї статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 11.07.2018 встановлено другу групу інвалідності (вперше, до 11.07.2020), причина інвалідності – захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджено копією довідки серії АВ № НОМЕР_1 .

Відповідно до пп. ґ) п. 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Таким чином, колегія суддів вказує, що формулювання «захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини» має місце, коли воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, тобто відповідає умовам виконання обов`язків військової служби, передбачених ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 ч. 2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011- ХІІ в розмірі в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, з урахуванням раніше виплаченої одноразової допомоги в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду війни другої групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами не доведено правомірність власних дій, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 440/692/19 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу 3 Територіального  Одеського вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року по справі № 440/692/19  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка

Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова  З.О. Кононенко

Повний текст постанови складено  11.07.2019 року.