ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3434/19 Справа № 201/16319/17 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія  30

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 року        Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

                суддів         - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

                за участю секретаря – Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Затишок Сервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Затишок Сервіс”

на  рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до ТОВ “Затишок Сервіс”, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 36893,89 грн., моральну шкоду у розмірі 45000 грн., загальна сума 81 893,89 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 16 від 24.12.2016р. про надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території. 10.05.2017р. ОСОБА_1 сходила вниз по сходинкам, улаштованим всупереч до вимог Державних будівельних норм і правил з деревоволокнистих плит (ДВП) у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . В сходинці була виїмка, в яку попала нога позивача, внаслідок чого вона почала падати, але оскільки сходові марші не були облаштовані перилами і не було можливості триматись руками, то це падіння призвело до важких наслідків, а саме: до закритого трьохлодижечного перелому в правому гомілковостопному суглобі зі зміщенням уламків, підвивихи стопи до зовні. Лікування даної травми було тривалим та складним, позивачем було перенесено дві операції, тривалий період реабілітації, втрата працездатності, а з цим і доходу на життя та лікування. Позивач на протязі більше п`яти місяців не могла самостійно пересуватися. Згідно до умов договору № 16 від 24.12.2016р. на ТОВ «Затишок Сервіс» покладено обов`язок щодо проведення поточного ремонту конструктивних елементів будинку (п. 3.4.2 договору), запобігання аварійним ситуаціям (п. 3.4.7 договору), здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання житлового будинку, квартир, приміщень (п. 3.4.8 договору). Витрати на лікування ОСОБА_1 склали 36893,89 грн., які позивач і просить суд стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, позивач вважає, що вона окрім матеріальної шкоди отримала і моральну шкоду, яка полягає у наступному. Внаслідок отриманих травм вона зазнала больовий шок, тривале лікування та відновлення, що спричинив глибокі моральні страждання, які позивач оцінює у 45000 грн. Загалом сума морального та матеріального шкоди становить 81 893,89 грн. (а.с.4-6,109,110).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2018 року позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з ТОВ “Затишок Сервіс” на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 36893,89 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.213-219).

В апеляційній скарзі ТОВ “Затишок Сервіс” посилаючись на те, що судом 1-ї інстанції неповно встановлені деякі обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити, яким у задоволенні позову та стягнення судових витрат відмовити (а.с.222-232).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 24.12.2016р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Затишок Сервіс» було укладено договір «Про надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території» № 16 від 24.12.2016р. (а.с. 29 – 30).

Також судом встановлено, що 10.05.2017р. позивач, спускаючись сходами за адресою свого мешкання: АДРЕСА_2 , впала та внаслідок падіння отримала закритий трьохлодижечний перелом в правому гомілковому суглобі зі зміщенням уламків, підвивихи стопи до зовні, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4461/401 від 06.06.2017р. (а.с. 9).

Судом 1-ї інстанції також вірно встановлено, що сходові марші, які знаходяться у будинку АДРЕСА_2 є конструктивним елементом, і вони не облаштовані перилами, що є порушенням будівельних норм та правил.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд 1-ї інстанції виходив з того, що ТОВ “Затишок Сервіс” є обслуговуючою організацією, а тому несе відповідальність за забезпечення належних та безпечних умов користування сходами мешканців будинку, особливо при здійсненні ремонтних робіт. Враховуючи, що через неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов`язків за договором, позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду, то вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі доказів, наданих сторонами та виходячи з засад розумності, співмірності та справедливості.

З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.

Так, відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, де одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Затишок Сервіс» було укладено договір «Про надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території» № 16 від 24.12.2016р. Згідно п. 1.1 Договору, предметом цього договору є забезпечення виконавцем (ТОВ «Затишок Сервіс») надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_3 , а споживачем ( ОСОБА_1 ) забезпечення своєчасної оплати таких послуг у строк та на умовах, що передбачені цим договором (а.с. 29 – 30).

Відповідно до п. 3.4.2 договору виконавець зобов`язаний здійснювати поточний ремонт (поза межами квартири) конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем електропостачання, водопостачання, водовідведення, зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинкової території.

Згідно з п. 3.4.7 договору виконавець зобов`язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям, усунення порушень щодо надання послуг. Здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлового будинку, квартир, приміщень (п. 3.4.8 договору).

До конструктивних елементів відносяться - фундаменти, колони, стіни, перегородки, перекриття та підвісні стелі, покриття, покрівлі, сходи і ліфти, вікна, двері, ворота, ліхтарі, інженерне устаткування та санітарно-технічне улаштування.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що між ОСОБА_1 та ТОВ “Затишок Сервіс” укладено договір про надання житлово-експлуатаційних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, згідно якого до обов`язків відповідача входить поточний ремонт (поза межами квартири) конструктивних елементів (сходів), внутнішньобудинкових систем електропостачання, водопостачання, водовідведення, зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території, а тому твердження апелянта про те, що він є неналежним відповідачем та в його обов`язки не входить ремонт конструктивних елементів в тому числі й сходів, не заслуговують на увагу та спростовується вищенаведеним.

Посилання апелянта на те, що судом 1-ї інстанції не встановлено причини падіння позивачки зі сходів не заслуговують на увагу, оскільки згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 4461/401 вбачається, що 10.05.2017 року о 14:00 год. ОСОБА_1 впала на сходах будинку та в результаті чого була госпіталізована для подальшого лікування у відділення політравми з діагнозом закритий трьохлодижечний перелом в правому гомілкостопному суглобі (а.с.9).

Приписами ст. ст. 1166, 23, 1167 ЦК України встановлено підстави щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно зі ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Разом з тим відповідач ТОВ “Затишок Сервіс” не довів належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано не з його вини, чи внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження матеріальної та моральної шкоди не заслуговують на увагу оскільки вина ТОВ “Затишок сервіс” не спростована, а матеріалами справи підтверджено, що ушкодження здоров`я (перелом) ОСОБА_1 стався внаслідок невиконання відповідачем умов договору від 24.12.2016 року, і на лікування відповідач витратила 36893,89 грн. Ушкодження здоров`я та моральні страждання перебувають у причинно-наслідковому зв`язку та полягають у довготривалому відновленні здоров`я, неможливості продовжувати активне життя, а тому в даній категорії справ тягар доказування покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Затишок Сервіс” - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2018 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: