Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/539/17-ц

Провадження № 2/499/289/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"09" липня 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Одеської області в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач)  про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на наступне.

З 26 жовтня 2013 року позивач та відповідач уклали шлюб, який на даний час розірвано.

Від шлюбу позивач та відповідач мають спільну дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем.

Позивач у позовній заяві зазначила, що відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року позовну заяву було задоволено в повному обсязі, надалі відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, за наслідком розгляду якої заочне рішення від 28.08.2017 року було скасовано та призначено справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву в якій просила задовольнити позовні вимоги, справу слухати у її відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, проте його представник направив до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, також раніше від відповідача надійшла заява про часткове визнання позову, в якій він вказав, що визнає позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку, але не меншу 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки він та його батьки аліменти на утримання сина постійно сплачували, також вказав на ту обставину, що він має на утриманні ще одну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно отримує заробітну плату, та після відрахування аліментів на двох дітей, йому залишається менше 50% від його заробітної плати, що є недостатнім для його проживання.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, заяв та клопотань не надала про причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивачка та відповідач уклали шлюб 26 жовтня 2013 року, який рішенням суду від 09.11.2015 року було розірвано, що підтверджується копією рішення.

Від спільного шлюбу мають малолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

На даний час дитина проживає разом з матір`ю, ОСОБА_1 , що відповідачем не оспорювалося.

Згідно з наданих позивачем доказів, ОСОБА_4 , 2012 року народження відвідує басейн, плата за який складає 5328,00 грн. за 2019-2020 роки, відвідує заняття студії «винахідник» вартістю 840,00 грн. за 4 заняття, відвідує дитячий садок, плата за харчування на день складає 25,20 грн. та проходить навчання англійської мови, вартість одного заняття – 112,50 грн.

Згідно з досліджених у судовому засіданні доказів, відповідач ОСОБА_2 має на утриманні також сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно до довідок про доходи відповідача, він офіційно працевлаштований, середня заробітна плата за 01-04 місяць 2019 року складає 15376,00 грн.

Згідно з наданих копій квитанцій, вбачається, що ОСОБА_2 у добровільному порядку сплачував кошти на утримання сина – ОСОБА_4 , разом з тим, згоди щодо розміру аліментів між сторонами не досягнуто.

Суд вирішуючи справу по суті, застосовуючи норми матеріального права виходить з такого.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я дитини, її потреби у цьому віці, стан здоров`я батька, його матеріальне становище та матеріальне становище дитини, відсутність у відповідача інших неповнолітніх дітей, на утриманні позивача інших осіб і, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, які є одними з загальних засад регулювання сімейних відносин, призначає аліменти.

Відповідно до ч. 2ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України».

Батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний , духовний та моральний розвиток. Виконання передбачених ст.150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набула чинності для України з 27.09.1991 року, зазначено, що дитина, в наслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження, до досягнення нею повноліття.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення чи іншими питаннями, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 18 Конвенції зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Виходячи з наведено, беручи до уваги, що відповідач позов визнав частково, є молодою та працездатною людиною, отримує стабільний дохід, враховуючи наявність на його утриманні ще однієї малолітньої дитини, та доводи сторін, суд вважає за доцільне стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 16,5% від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 80% прожиткового мінімуму для дитини відповідно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліттям, оскільки позивачем доведено, що наразі дитина відвідує різноманітні гуртки, розвивається, тому на її тримання та виховання необхідні значні кошти, що перевищують прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п.1 ч.1ст.430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

З п.3 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму понесених судових витрат в частині судового збору в пропорційному розмірі від задоволених вимог – 320,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 24, 56, 112, 180-183 СК України, ст.ст.4, 76, 81, 89, 141, 200, 206, 247, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована – АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає – АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 16,5% з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 80% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 19.07.2017 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 грн. 00 коп. на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

СуддяІ. В. Погорєлов