Справа № 509/1942/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 рокуОвідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Козирського Є.С.,

при секретарі – Алізаде А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2019 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив суд, визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.02.2019 року по цивільній справі №509/2734/18 визнано укладеним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 21.09.2017 року між позивачем і ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , та визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею – 39,1 кв.м., жилою площею – 20,6 кв.м. Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано 02.04.2019 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В теперішній час залишаються зареєстрованими у даній квартирі, але не мешкають з 21.09.2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується актами обстеження квартири від 10.10.2018 року та від 11.04.2019 року.

У зв`язку із тим, що місце проживання відповідачів зареєстроване за будинком позивача, він не може в повній мірі реалізовувати свої права власника будинку з володіння, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, тому він змушений звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просив про розгляд справи за його відсутністю, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином причини неявки суду не повідомив.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , загальною площею – 39,1 кв.м., жилою площею – 20,6 кв.м.

Згідно акту складеного депутатом Молодіжненської сільської ради від 11.04.2019 року №1 в буд АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 залишаються зареєстрованими у даній квартирі, але не мешкають з 21.09.2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач постійно проживає у вказаному будинку.

Відповідачі не проживають в даному будинку, не сплачують комунальні платежі в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має.

У зв`язку із тим, що місце проживання відповідачів зареєстроване за будинком позивача він не може в повній мірі реалізовувати свої права власника будинку з володіння, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України: власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою вчинення певних дій для запобігання такого порушення.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом за відсутності члена сім`ї без поважних причин більш одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 26 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 р.: зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення, або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України – доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Факт того, що відповідачі в вищевказаному будинку не проживають 21.09.2017 року підтверджується актом обстеження квартири складеного депутатом Молодіжненської сільської ради від 11.04.2019 року №1 в буд. АДРЕСА_5 .

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 133, 174, 213, 228, 229, 241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 16, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 71, 72, 116 ЖК України, п.п. 33, 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Рішення суду є підставою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Су Суддя: Є. С. Козирський