ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.03.2024                                                                      Справа№914/360/24

Господарський суд Львівської області у складі судді У.І. Ділай, розглянувши заяву Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону,

про забезпечення позову у справі №914/360/24

За позовною заявою: Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

позивача: Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс», м.Львів

про: витребування майна, розташованого у м.Львові по вул.Луганській, 3

встановив:

07.02.2024 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача: Міністерства оборони України, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс», про витребування майна, розташованого у м.Львові по вул.Луганській, 3.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024, справу №914/360/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.03.2024.  

06.03.2024 від прокуратури до суду надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу – ТОВ «Грін Естейт Плюс», органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо майна, розташованого за адресою м. Львів, вул. Луганська, 3 та є предметом даного спору, а саме:

- адміністративної будівлі комбінату літ. А-4 площею 1714,5 кв. м.,

-1/2 приміщення трансформаторної підстанції ТП-600 площею 17,9 кв. м,

- частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м,

- приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м.,

- приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв. м.

В обґрунтуванні заяви прокуратура покликається на наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року у справі №914/2062/14 визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого державного майна Міністерства оборони України, що перебувало у повному господарському віданні державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський військовий лісокомбінат», а саме адміністративну будівлю літ. А-4 площею 1714,5 кв.м., приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв.м., частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв.м., дільницю широкого вжитку площею 146,2 кв.м. та приміщення столярних плит площею 848 кв.м. на користь ТОВ «Трентова ЛТД» та застосовано наслідки недійсності правочину. Зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року у справі №914/2062/14 залишено без змін.

Попри недійсність правочину про відчуження спірного майна ТОВ «Трентова ЛТД» подало заяву та зареєструвало право власності на вказані об`єкти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, внаслідок інвентаризації об`єктів стосовно об`єкту «частина приміщень сушильних камер і теплопункту» у реєстрі зазначено площу 295,5 кв.м.

Упродовж 2020 – 2023 років Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони ініціювала низку судових процесів з метою повернення спірного нерухомого майна. Однак, ТОВ «Трентова ЛТД» майно не повернуло ні у володіння державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», ні на користь власника - держави в особі Міністерства оборони України.

У січні 2022 року Львівська спеціалізована прокуратура звернулася з позовом до ТОВ «Трентова ЛТД» про усунення перешкод в користуванні майном (справа №914/170/22) та відповідно скерувала ТОВ «Трентова ЛТД» як відповідачу копію позовних матеріалів.

Як зазначила прокуратура 09.02.2022, тобто майже одразу після отримання інформації про поданий позов ТОВ «Трентова ЛТД», користуючись збереженням безпідставної реєстрації права власності на спірне майно за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відчужило спірне майно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЕСТЕЙТ ПЛЮС».

На думку прокуратури, такі дії ТОВ «Трентова ЛТД» суперечать чинному законодавству та свідчать про намір ухилитися від цивільної відповідальності шляхом перепродажу спірного майна. Відтак, прокуратура покликається на необхідність застосувати у справі заходи забезпечення, оскільки спірне майно знову може бути перепродане, а такі дії значно утруднять або зроблять неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Щодо зустрічного забезпечення заявник зазначив, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки відсутні обставини, внаслідок настання яких відповідачеві або іншим особам будуть заподіяні збитки через вжиття заходів забезпечення позову, навпаки у випадку невжиття таких заходів забезпечення позову щодо спірної земельної ділянки та її передачі (реалізації) третім особам, збитки будуть заподіяні новому потенційному набувачу цього майна.

При прийнятті ухвали суд виходить із такого.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом позову Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону України є вимоги майнового характеру, зокрема:

витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ЕСТЕЙТ ПЛЮС", на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме:

- адміністративну будівлю комбінату літ. А-4 площею 1714,5 кв. м,

- 1/2 приміщень трансформаторної підстанції ТП-600 площею 17,9 кв. м,

- частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м,

- приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м,

- приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв. м.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач в користуванні спірне нерухоме майно, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Суд звертає увагу на те, що за обставинами цієї справи можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися спірною нерухомим майном, так і відчужити майно, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. До того ж, під час розгляду саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника. При цьому, в майновому спорі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб`єктивне право та охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є витребування майна.

Згідно з положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема

1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

10)іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Отже, виходячи з предмета та підстав позову, позовні вимоги спрямовані на усунення можливих процедурних порушень (бездіяльності) відповідачем. Кінцевою метою позову у цій справі є відновлення порушеного права Міністерства оборони України, яке існувало до реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У випадку задоволення позовних вимог, таке рішення буде спрямоване на захист порушеного права позивача та у майбутньому надасть йому змогу відновити права держави.

Відповідно до положень ст.ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із вищенаведеного, господарський суд вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову взагалі, може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі вчинення ТОВ «Грін Естейт Плюс» передачі майна третім особам, його відчуження, зміни конфігурації (поділу), можливої передачі речових прав на майно іншим особам, буде неможливим захист або поновлення прав та законних інтересів позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема, новими обставинами, так і до інших судових органів з відповідними позовами.

Такі обставини можуть мати триваючий характер, а наслідком – неможливість усунення перешкод у реалізації, зокрема для позивача, ефективного захисту та поновлення порушених прав (охоронюваних законом інтересів) за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем такий захід забезпечення позову як заборона, органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо майна, є обґрунтованим та адекватним та прямо стосується предмету спору. Невжиття вказаного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, слід зазначити, що відмова (в даному випадку) позивачу у судовому захисті шляхом забезпечення позову з підстав невиконання закону саме відповідачем, на яке позивач не може вплинути ніяким чином, не відповідає таким встановленим п.6 ст.3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову, запропоновані позивачем та які суд вбачає за необхідне вжити, тимчасово унеможливлюють лише відчуження в будь-який спосіб спірного нерухомого майна, і на час розгляду справи не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності Товариства, та спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Щодо зустрічного забезпечення слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Враховуючи наведене вище положення коментованої статті та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога щодо забезпечення заявника не обмежить у можливості користуватись власним майном відповідачу та не зумовить покладення жодних майнових обов`язків чи обмежень, відтак застосування зустрічного забезпечення в грошовому виразі не співвідноситься із заходами забезпечення позову та не є доцільним у даному випадку.  

Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

УХВАЛИВ:

1.Заяву Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони задоволити.

2.До набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/360/24 заборонити відповідачу – ТОВ «Грін Естейт Плюс», органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо майна, розташованого за адресою м.Львів, вул. Луганська, 3 та є предметом даного спору, а саме:

- адміністративної будівлі комбінату літ. А-4 площею 1714,5 кв. м,

-1/2 приміщення трансформаторної підстанції ТП-600 площею 17,9 кв. м,

- частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м,

- приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м,

- приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв. м.

Стягувач: Міністерство оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, ідентифікаційний код 00034022).

Боржник: Товариство з додатковою відповідальністю «Грін Естейт Плюс» (79028, м. Львів, вул. Луганська, 3; ідентифікаційний код 43498460).

3.Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання – три роки з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя                                                                                                      Ділай У.І.