Справа № 199/393/19

                                                                       (2/199/1741/19)

РІШЕННЯ

іменем України

02.07.2019

м. Дніпро

справа №199/393/19

провадження № 2/199/1741/19

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретарів Столяренко А.І.,

за участю учасників справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача заподіяну майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 102 805 грн. 91 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначивши, що 11 лютого 2016 року, близько 04:40, ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем марки «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Гуртовій у м. Дніпро, втратив пильність та заснув за кермом, внаслідок чого здійснив наїзд на електроопору та паркан громадян, які мешкають по АДРЕСА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди службовий автомобіль «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

30 грудня 2016 року службовий автомобіль «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було перереєстровано, внаслідок чого йому було присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку експертного дослідження № 19/12.2 від 25 квітня 2017 року, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено службовий автомобіль марки «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (перереєстровано на 11 3856), складає 102 805 грн. 91 коп.

Позивач, посилаючись на те, що своїми неправомірнимидіями ОСОБА_1 завдав механічних пошкоджень службовому автомобілю, який не відремонтований, просив суд стягнути з відповідача на свою користь, завдану майнову шкоду в розмірі 102 805 грн. 91 коп. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 надала аналогічні викладених в позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 С ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, підтримавши наданий письмовий відзив, зазначаючи, що вимоги до відповідача, як до винуватця ДТП, за положеннями ст. 1166 ЦК України є неправомірними та безпідставними, оскільки ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди перебував при виконанні своїх службових обов`язків інспектора №1 УПП в м. Дніпрі, а положень про визначення підстав накладення матеріальної відповідальності на поліцейських, внаслідок виконання ними своїх службових обов`язків – відсутні. Зазначив також, що висновок експертного дослідження не може вважатися належним доказом, оскільки він складений через 8 місяців після скоєння ДТП.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції №9 від 21.01.2016 рядового поліції ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції (а.с. 14).

10.02.2016 згідно з розстановкою сил та засобів цієї роти, екіпаж №109, до складу якого також входив і відповідач ОСОБА_1 , заступив на патрулювання на службовому автомобілі марки «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.17).

Утім, під час патрулювання, вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_1 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови, 11.02.2016 близько 04 години 40 хвилин, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota Prius» державний номерний знак НОМЕР_1 , відволікся від керування автомобілем, а саме заснув, в результаті чого скоїв наїзд на перешкоду (стовб), тим самим порушив вимоги п. 2.3б ПДР України. Внаслідок чого, службовий транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень. Тим самим він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу. За це до відповідача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. Постанова оскаржена не була та набрала законної сили (а.с. 18).

30.12.2016 службовий автомобіль марки «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було перереєстровано, внаслідок чого йому було присвоєно державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з висновком експертного дослідження Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України №19/12.2-172 від 25 квітня 2017 року, вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено службовий автомобіль «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_1  (перереєстровано на 11 3856), складає 102 805 грн. 91 коп. (а.с. 4-5).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність національної поліції є Закон України «Про національну поліцію», в ст. 19 якого передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

В той же час, у Законі «Про національну поліцію» відсутні норми щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, а тому суд приходить до висновку, що на поліцейського як на працівника поширюється трудове право, отже при вирішенні даного спору слід керуватись Кодексом законів про працю.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснено, що під час заподіяння шкоди працівниками самовільним використанням у корисливих цілях технічних засобів підприємства (автомобілів, автокранів тощо) відповідальність має наставати за нормами не трудового, а цивільного права. У такому разі шкода відшкодовується в повному обсязі, включаючи й не отримані підприємством прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Застосування до спірних правовідносин ст. 22 та ст. 1166 ЦК України є неможливим, оскільки ОСОБА_1 виконував трудові (службові) обов`язки, а саме: службу по охороні громадського порядку, внаслідок чого було пошкоджено службовий транспортний засіб. Тому відповідальність має наставати за нормами трудового права. Цивільне право слід застосовувати у випадках, коли працівник заподіяв би матеріальну шкоду, внаслідок самовільного використання в особистих цілях автомобіля.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Отже, договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено лише із працівниками, які обіймають посади (виконують роботи) із зазначеного переліку. І лише за наявності такого договору працівник нестиме повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Тобто повна матеріальна відповідальність виникає лише за умови виконання обох описаних вище вимог.

Доказів щодо повної матеріальної відповідальності поліцейського ОСОБА_1 відповідно до вимог, передбачених ст. 134 КЗпП України, не надано.

Виходячи із доведеності розміру спричиненої роботодавцю прямої дійсної шкоди винними необережними діями відповідача внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов`язків та враховуючи відсутність підстав для покладення на нього повної матеріальної відповідальності, до нього підлягає застосуванню ст. 132 КЗпП України, яка визначає стягнення на користь позивача шкоди у розмірі середнього місячного заробітку відповідача.

Згідно із частиною третьою статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Так, судом також встановлено, що позивачу про наявність шкоди, заподіяної працівником, стало відомо 11 лютого 2016 року, а постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2016 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, проте до суду з цим позовом позивач звернувся 15 січня 2019 року, тобто з пропуском річного строку, передбаченого частиною третьою статті 233 КЗпП України.

Доводи позивача про те, що за змістом статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, не заслуговують на увагу, оскільки підстави відшкодування шкоди, що передбачені вказаною статтею, застосовуються в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов`язаннях. Підстави, умови порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі організації, встановлені главою ІХ КЗпП України.

Враховуючи результат розгляду справи та відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено 09 липня 2019 року.

Позивач Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження – площа Троїцька, 2а в м. Дніпро, 49000.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання – АДРЕСА_2 .

Суддя                                                        О.Б.Подорець