П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 521/9128/18     

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів –  Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Чугунові С.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Юдкіна С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення – 17.12.2018р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправно та скасування картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2018 року №UA500230/2018/00030.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він 16.05.2018р., знаходячись на КПП «Тудора-Старокозаче» та керуючи в зоні митного контролю автомобілем «FORD GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи уповноваженою особою користувача цього тимчасово ввезеного автомобіля, та маючи довіреність від власника цього автомобіля на право користування та розпорядження ним, мав намір виконати митні формальності, пов`язані з вивезенням цього транспортного засобу за межі території України, однак, відповідач своєю спірною карткою відмови від 16.05.2018 року протиправно та без наявності на те законних підстав відмовив йому у пропуску через митний кордон України.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 30.05.2018 року даний адміністративний позов ОСОБА_1 передано до Одеського окружного адміністративного суду

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 17.01.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав свою апеляційну скаргу та мотивовано наполягав на її задоволенні

Представник відповідача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу не визнав та, в свою чергу, наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року – без змін.  

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

30.10.2017 року на митну територію України через пункт пропуску «Кучурган-Первомайськ» митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС, громадянкою Молдови Diulgher ОСОБА_2 , смугою руху «зелений коридор», з метою особистого використання в режимі «тимчасове ввезення» до 1 (одного) року був ввезений транспортний засіб – автомобіль «FORD GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_2 , країна реєстрації – ОСОБА_3 .

16.05.2018 року в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» відділу митного оформлення №1 митного поста «Аккерман» Одеської митниці ДФС в напрямку з України до Молдови в`їхав легковий автомобіль «FORD GALAXY» 1998р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_3 , країна реєстрації - Болгарія, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який, в свою чергу, подав митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщаються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, зазначивши в ній мету переміщення: «зворотне вивезення».

Разом з вказаною митною декларацією ОСОБА_1 також було подано наступні документи: 1) паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий 02.11.2010 року; 2) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «FORD GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_3 , країна реєстрації - Болгарія, власник – ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» LTD «GERONDA GROUP» №008826143 від 27.10.2017р.; 3) довіреність від 28.10.2017 року, згідно якої ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» довіряє ОСОБА_1 управляти, користуватись та розпоряджатись у країні Болгарія та за її межами належним ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» легковим автомобілем «FORD GALAXY» (кузов № НОМЕР_3 ); 4) договір доручення від 15.11.2017р., укладений між декларантом Diulgher Elvira та уповноваженою особою ГО «Всеукраїнське об`єднання власників авто на іноземній реєстрації» в особі ОСОБА_1 , згідно умов якого декларант наділяє уповноважену особу правом здійснювати дії, пов`язані з проведенням митних формальностей стосовно транспортних засобів від імені декларанта безоплатно.

Однак, за результатами здійснення митного контролю та перевірки наданих позивачем документів, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500230/2018/00030 від 16.05.2018 року, у якій зазначено про невиконання ОСОБА_1 вимог п.4 ст.380 Митного кодексу України.

Одночасно із карткою відмови, в той же день відносно ОСОБА_1 складено і адміністративний протокол про порушення митних правил за ст.485 МК України.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірного рішення відповідача.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, як визначено п.4 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України – це сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Як слідує зі змісту вимог ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями п.60 ч.1 ст.4 МК України визначено, що «транспортні засоби особистого користування» - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Статтею 103 МК України встановлено, що «тимчасове ввезення» - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно ж до приписів ч.ч.1,4 ст.380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до 1 (одного) року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до ст.258 МК України, під «митною декларацією», заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. За рішенням органу доходів і зборів митне оформлення та випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до митного режиму експорту може здійснюватися без їх пред`явлення органу доходів і зборів, якому подано митну декларацію, заповнену у звичайному порядку. Рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без їх пред`явлення органу доходів і зборів або про необхідність такого пред`явлення приймається органом доходів і зборів на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше 4 (чотирьох) робочих годин з моменту прийняття митної декларації, заповненої у звичайному порядку відповідно до митного режиму експорту.

Так,  як встановлено судом апеляційної інстанції та вже зазначалося вище, 16.05.2018 року в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» відділу митного оформлення №1 митного поста «Аккерман» Одеської митниці ДФС в напрямку з України до Молдови в`їхав легковий автомобіль «FORD GALAXY» 1998р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_3 , країна реєстрації - Болгарія, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який, в свою чергу, подав митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщаються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, зазначивши в ній мету переміщення: «зворотне вивезення».

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 разом з вказаною митною декларацією було подано наступні документи: 1) паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий 02.11.2010 року; 2) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «FORD GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_3 , країна реєстрації - Болгарія, власник – ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» LTD «GERONDA GROUP» №008826143 від 27.10.2017р.; 3) довіреність від 28.10.2017 року, згідно якої ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» довіряє ОСОБА_1 управляти, користуватись та розпоряджатись у країні Болгарія та за її межами належним ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» легковим автомобілем «FORD GALAXY» (кузов № НОМЕР_3 ); 4) договір доручення від 15.11.2017р., укладений між декларантом Diulgher Elvira та уповноваженою особою ГО «Всеукраїнське об`єднання власників авто на іноземній реєстрації» в особі ОСОБА_1 , згідно умов якого декларант наділяє уповноважену особу правом здійснювати дії, пов`язані з проведенням митних формальностей стосовно транспортних засобів від імені декларанта безоплатно.

Однак, як видно з матеріалів справи, за результатами здійснення митного контролю та перевірки наданих позивачем документів, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500230/2018/00030 від 16.05.2018 року, у якій зазначено про невиконання ОСОБА_1 вимог п.4 ст.380 МК України.

Також, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, одночасно із карткою відмови, відносно ОСОБА_1 в той же день було складено і адміністративний протокол про порушення митних правил за ст.485 МК України.

В подальшому, як встановлено судовою колегією, за результатами розгляду вказаного вище протоколу, 16.11.2018р. заступником начальника Одеської Митниці ДФС Бондар В. було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушень митних правил за ознаками ст.485 МК України та застосовано до нього штраф у розмірі 1 318 338,60 грн.

Однак, разом з тим, як вбачається з наданої позивачем до суду 2-ї інстанції копії рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.02.2019р. по справі №521/19938/18, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили згідно ухвали 5 ААС від 13.05.2019р., вищезазначена постанова заступника начальника Одеської Митниці ДФС від 16.11.2018р. була скасована, як неправомірна.

При цьому, слід звернути увагу на те, що зі змісту вказаного вище рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.02.2019р. слідує, що районним судом  по справі №521/19938/18 було встановлено, що у ОСОБА_1 були в наявності усі необхідні документи (в т.ч. доручення від користувача та довіреність від власника автомобіля) для здійснення митних формальностей та вивозу тимчасово ввезеного транспортного засобу «FORD GALAXY» реєстр.номер НОМЕР_1 та крім того, останній, в даному випадку, фактично не був ні декларантом, ні особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення цього автомобіля на територію України, а тому, в його діях не було та не може бути мети ухилення від сплати митних платежів.     

Відповідно до приписів ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Що ж стосується безпосередньо оскаржуваної у даній справі картки відмови в прийнятті поданої позивачем митної декларації №UА500230/2018/00030 від 16.05.2018 року та підстав її прийняття, то колегія суддів, з урахуванням вимог ч.4 ст.78 КАС України, вважає з цього приводу зазначити наступне.

Так, як видно з змісту цієї картки відмови від 16.05.2018 року, єдиною підставою для її винесення зазначено - невиконання ОСОБА_1 вимог п.4 ст.380 Митного кодексу України.

Дійсно, приписами абз.1 п.4 ст.380 МК України передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть «використовуватися» на митній території України «виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну», для їхніх особистих потреб.  

 Але, як визначено абз.2 п.4 ст.380 МК України, транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, «можуть використовуватися» громадянами, які ввезли їх в Україну, а також «громадянами-резидентами» та громадянами-нерезидентами, «які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення», за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що громадянин України ОСОБА_1 , в порушення вимог абз.1 п.4 ст.380 МК України, у будь-який спосіб «використовував» цей тимчасово ввезений автомобіль на митній території України.

Позивач же, в даному випадку, згідно його послідовних усних і письмових пояснень, 16.05.2018р. лише тільки «керував спірним транспортним засобом в зоні митного контролю» та, як уповноважена особа «користувача-декларанта» - громадянки Молдови Diulgher ОСОБА_2 (п.63 ст.4 МКУ) та власника - ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» LTD «GERONDA GROUP», «виконував митні формальності» з вивозу даного автомобіля за межі митної території України у встановлений ч.1 ст.380 МК України строк, що, в свою чергу, і передбачалося виданою власником автомобіля - ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» довіреністю від 28.10.2017 року (на управління, користування та розпорядження) та договором доручення від 15.11.2017р., укладеним між декларантом Diulgher Elvira та ГО «Всеукраїнське об`єднання власників авто на іноземній реєстрації» в особі ОСОБА_1 (на здійснення дій, пов`язаних із проведенням митних формальностей).

Доказів зворотного представником відповідача, в порушення ч.2 ст.77 КАС України, не надано.

Окрім того, судовою колегією зі змісту рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.02.2019р. встановлено, що вищезазначений автомобіль ще 14.10.2018р. все-таки було вивезено за межі митної території України.

Стосовно ж посилань митного органу на нібито недотримання позивачем при здійсненні «митних формальностей» вимог ч.6 ст.265 МК України, згідно яких, «декларування товарів, що належать громадянам», може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів за «нотаріально посвідченими дорученнями», то судова колегія вважає їх необґрунтованими і безпідставними та, в свою чергу, з цього приводу зазначає, що оскільки спірний автомобіль насправді фактично належить не громадянину (т.б. не громадянці Молдови - Diulgher ОСОБА_4 ), а юридичній особі - ЕООД «ГЕРОНДА ГРОУП» LTD «GERONDA GROUP» (Болгарія), то відповідно, позивач ОСОБА_1 , при наявності у нього належним чином оформлених та не визнаних недійсними довіреності від 28.10.2017 року і договору доручення від 15.11.2017р., при декларуванні даного автомобіля (т.б. при здійсненні митних формальностей) міг і не мати нотаріально посвідченого доручення.

При цьому, одночасно необхідно звернути увагу й на той факт, що вказана вище обставина не була підставою для винесення оскаржуваної картки відмови.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, деякі висновки суду частково не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Таким чином, за вказаних обставин та враховуючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв`язку із тим, що висновки суду частково не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року – скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2018 року №UA500230/2018/00030.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11.07.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач:                                                             Ю.В. Осіпов

Судді:                                                                            А.В. Бойко

                                                                                                О.А. Шевчук