ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року

м. Харків

Справа № 2029/2-2762/11

Провадження № 22- ц/818/2423/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Бурлака І. В., Колтунової А.І.,

за участю секретаря – Прокопчук І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року в складі судді Зябрової О.Г. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_4 , в особі представника позивача - адвоката Жарової - Тітарьової Л.М., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

п о с т а н о в и в:

У жовтні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом про визнання права власності на все майно в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 . Зазначив, що як рідний син померлої, має право на спадкування на належні їй на час смерті грошові кошти, а також на квартиру АДРЕСА_1 та на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 – в рівних частках за кожною. Після уточнення позовних вимог, остаточні позовні вимоги виклали наступним чином і просили встановити факт належності спадкодавцю ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 270187 грн, розміщених на банківських рахунках на ім`я ОСОБА_5 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визнати за ними, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на грошові кошти в сумі 270187 грн в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 – в рівних частках за кожною.

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що в дійсності гроші, які залишились на рахунках ОСОБА_5 на день відкриття спадщини, в більшій частині належали не їй, а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також загинула ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, після загибелі в дорожньо-транспортній пригоді 10 січня 2005 року ОСОБА_7 та його дружини – матері ОСОБА_8 – ОСОБА_9 , над ОСОБА_10 була встановлена опіка. Згідно рішення Виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова від 01.03.2005 року № 51/5 опікуном над малолітньою ОСОБА_6 була призначена ОСОБА_5 . ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди в свої інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2007 року у справі № 2-162/2007, частково зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18.03.2008 року (справа № 22-ц-539/2008) було частково задоволено позовні вимоги. На користь ОСОБА_5 стягнуто: 3365,00 грн. - одноразово на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої; 766,67 грн – щомісячно, з урахуванням індексації, з 01 листопада 2007 року до досягнення малолітньою ОСОБА_6 чотирнадцяти років; 20000 грн – компенсація моральної шкоди; 6760 грн. – матеріальний збиток за пошкоджений автомобіль; 5 340,00 грн. – витрати на придбання пам`ятника; 550 грн – витрати на правову допомогу. На користь ОСОБА_6 стягнуто: 50912,50 грн – одноразово на відшкодування шкоди завданої смертю її батьків; 1916,67 грн – щомісячно, з урахуванням індексації, з 01 листопада 2007 року до досягнення нею вісімнадцяти років; 50 000,00 грн – одноразово на відшкодування моральної шкоди.

Отже, на користь спадкодавця ОСОБА_6 було стягнуто одноразово 100912,50 гривень. А сума щомісячних виплат на її користь за період з 01.11.2007 по 14.11.2010 з урахуванням індексації мала скласти 103187,50 гривень. Всі гроші за судовим рішенням на користь ОСОБА_6 мали перераховуватись на рахунки, відкриті ОСОБА_5 Всі нараховані банківські, в тому числі депозитні, відсотки на кошти, які належали ОСОБА_6 , також були власністю останньої, а тому входять до складу спадщини після ОСОБА_6 на день її відкриття.

ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не визнала, 04 жовтня 2018 року її представником був поданий зустрічний позов, в якому представник просила визнати за ОСОБА_4 (російською – ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті рідної сестри ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на наступне майно: 1) квартиру АДРЕСА_1 ; 2) 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 ; 3) грошові кошти у розмірі 270187 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_5 належала на праві власності вищевказане майно, після її смерті спадкоємців першої черги не залишилося. Тому згідно ст. 1262 ЦК України вона як рідна сестра має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .. Згідно вимог ст.ст.1269, 1270 ЦК України ОСОБА_4 подала нотаріусу в передбачений законом строк заяву про прийняття спадщини. В судовому засіданні представник ОСОБА_4 позов підтримала, просила його задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року, залишену без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, прийнято відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

25 лютого 2019 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвокат Миронов О.А. надав до суду заяву, в якій частково визнав позовні вимоги ОСОБА_4 і не заперечував проти визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 ; на грошові кошти ОСОБА_5 , розміщені на банківському рахунку № 9155/1-61449 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0327 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на грошові кошти ОСОБА_5 , розміщені на банківському рахунку № 9155/1-12670 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0159 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на грошові кошти ОСОБА_5 , розміщені на поточному банківському рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритому на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку № 33 ( НОМЕР_4 ) «Комбінований БО «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823). Просив розглянути справу за його відсутністю.

25 лютого 2019 року представник ОСОБА_4 надала до суду заяву, в якій частково визнала позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і не заперечувала проти визнання за ними права власності в рівних частках на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку № 34 ( НОМЕР_5 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку № 35 ( НОМЕР_6 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823). Просила розглянути справу за її відсутністю.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково.

Визнано за  ОСОБА_4   в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6  ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5  ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) право власності на трикімнатну квартиру загальною площею 64,3 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м., розташовану за адресою:  АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , частку в розмірі 2/3 у праві власності на трикімнатну квартиру загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 44,6 кв.м. (реєстраційний номер майна в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25520873), розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № 9155/1-61449 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0327 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № 9155/1-12670 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0159 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на грошові кошти, розміщені на поточному банківському рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритому на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку № 33 ( НОМЕР_4 ) «Комбінований БО «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рівних частинах право власності на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку № 34 ( НОМЕР_5 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рівних частинах право власності на депозитний банківський вклад в національній валюті України, розміщений на рахунку № 35 ( НОМЕР_6 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_12 просить рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволені зустрічних позовних вимог та задовольнити позов ОСОБА_1 .. Посилаєтесь на порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 не уповноважував свого представника відмовлятись від позову. Посилання суду про усунення апелянта від права на спадщину як на встановлений факт та підставу для одержання наступною чергою права на спадкування за померлою ОСОБА_5 є безпідставним та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, з відповідними позовними вимогами позивачі за зустрічним позовом не звертались. Станом на час відкриття спадщини не існувало обвинувального вироку суду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину. В матеріалах справи містяться відомості щодо звернення з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_13 , але остання не була залучена до участі у справі.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 померли ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть (т.1 а.с. 20, 54).

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_5 , тобто спадкоємцем першої черги після матері, однак, стосовно нього постановлено вирок 28 грудня 2016 року Фрунзенським районним судом м.Харкова, який був змінений вироком апеляційного суду Харківської області від 21.09.2017р. в частині призначення покарання, за яким ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні умисного вбивства ОСОБА_14 та ОСОБА_6 та призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі (т.2 а.с. 4-20, 29-34).

Таким чином, ОСОБА_1 усунутий від права на спадщину після померлої ОСОБА_5 Інших спадкоємців першої черги після померлої не має, а спадкоємцем другої черги є сестра померлої – ОСОБА_4 ОСОБА_4 є рідною сестрою померлої ОСОБА_5 та у передбачений законом строк подала заяву про прийняття спадщини, що підтверджується документами, що містяться в копії спадкової справи, наданої 4 Харківською державною нотаріальною конторою.

Після померлої ОСОБА_6 спадкоємців першої черги не встановлено. Спадкоємцями другої черги є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є рідними сестрами ОСОБА_6 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження (т.1 а.с.16-18) і в передбачений законом строк подали заяву до 4 ХДНК про прийняття спадщини після смерті померлої сестри.

На час смерті ОСОБА_5 на праві власності належало наступне рухоме та нерухоме майно: 1) квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Костенко С.О. за р.№ 10919, зареєстрованого в КП «Харківське МБТІ» 14.10.2004 року за р.№ 5056941; 2) 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 : 1/3 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.01.1999 року, виданого ЦПДЖФ Харківської міської ради за р.№ 7-99-138829, 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.12.2008 року, виданого 4-ю ХДНК за р.№ 2-4303; 3) грошові кошти на банківському рахунку № 9155/1-61449 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0327 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на банківському рахунку № 9155/1-12670 (компенсаційний), відкритому на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0159 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на поточному банківському рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), відкритому на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на рахунку № 33 ( НОМЕР_4 ) «Комбінований БО «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на рахунку № 34 ( НОМЕР_5 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823); на рахунку № 35 ( НОМЕР_6 ) «Комбінований ОБ «Строковий», відкритому 05.07.2010 року на ім`я ОСОБА_5 (НОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) у ТВБВ № 10020/0314 філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 351823), що підтверджується відповідними банківськими рахунками (т.2 а.с. 86-94, 123-124, 202-203).

Проте, як вбачається з матеріалів справи та рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13 грудня 2007 року, гроші, які залишились на рахунках ОСОБА_5 на день відкриття спадщини, в більшій частині належали не їй, а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також загинула ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, після загибелі в дорожньо-транспортній пригоді 10 січня 2005 року батьків ОСОБА_15 , над ОСОБА_10 була встановлена опіка. Згідно рішення Виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради м. Харкова від 01.03.2005 року № 51/5 опікуном над малолітньою ОСОБА_6 була призначена її бабуся ОСОБА_5 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.12.2007 року у справі № 2-162/2007, частково зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18.03.2008 року (справа № 22-ц-539/2008) було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 і на її користь з відповідача по справі - ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський» було стягнуто: 3 365,00 грн. - одноразово на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої; 766,67 грн – щомісячно, з урахуванням індексації, з 01.11.2007 року до досягнення малолітньою ОСОБА_6 чотирнадцяти років; 20 000,00 грн. – компенсація моральної шкоди; 6 760,00 грн. – матеріальний збиток за пошкоджений автомобіль; 5 340,00 грн. – витрати на придбання пам`ятника; 550,00 грн. – витрати на правову допомогу. На користь ОСОБА_6 стягнуто: 50912,50 грн. – одноразово на відшкодування шкоди завданої смертю її батьків; 1 916,67 грн. – щомісячно, з урахуванням індексації, з 01.11.2007 року до досягнення нею вісімнадцяти років; 50 000,00 грн. – одноразово на відшкодування моральної шкоди.

Отже, на користь спадкодавця ОСОБА_6 було стягнуто одноразово 100912,50 гривень. А сума щомісячних виплат на її користь за період з 01.11.2007 року по 14.11.2010 року з урахуванням індексації мала скласти 103 187,50 гривень. Всі гроші за судовим рішенням на користь ОСОБА_6 мали перераховуватись на рахунки, відкриті ОСОБА_5 Всі нараховані банківські, в тому числі депозитні, відсотки на кошти, які належали ОСОБА_6 , також були власністю останньої, а тому входять до складу спадщини після ОСОБА_6 на день її відкриття.

Враховуючи вищевикладене, а також часткове визнання сторонами позовних вимог згідно заяв представників від 25 лютого 2019 року та письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд прийшов до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог сторін частково.

При задоволенні позову суд зробив висновок, що ОСОБА_1 своїми умисними діями позбавив життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вироком суду його було визнано винним у скоєнні умисного вбивства, а тому згідно частини першої статті 1224 ЦК України він усунений від права на спадкування, інших спадкоємців першої черг не має.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на час смерті спадкодавця його не було визнано винним у скоєні злочину. Посилання суду першої інстанції в рішенні, що оскаржується, на усунення апелянта від права на спадкування як на встановлений факт та підставу для одержання наступною чергою спадкоємців права на спадкування за померлою ОСОБА_5 , є безпідставним та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Згідно частини першої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Частина 1 ст. 1224 ЦК України в сукупності із ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначає нормативні передумови для обов`язкового пред`явлення вимог про усунення від права на спадкування осіб, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого із можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Положення частини 1 ст. 1224 ЦК України не вказують прямо на обов`язковість рішення суду про усунення від права на спадкування з підстав, визначеною вказаною нормою. Підставою для усунення від спадкування при позбавленні життя спадкодавця є або відповідне рішення суду, або вирок суду, які є преюдиційними. Норми ст. 1224 ЦК України містять підстави, зміст та юридична форма яких виражається у преюдиційному значенні інших судових рішень, у тому числі й вироку суду. Стаття 1224 ЦК України містить випадки, коли виключно рішення суду, що ухвалюється за заявленими позовними вимогами, предметом яких є усунення від права спадкування, є підставою застосування такого спеціального способу захисту спадкових справ. Це ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що діяння, зазначені у ч. 1 ст. 1224 ЦК України, є кримінально-караними, вони повинні бути підтверджені вироком суду, який є самостійною та достатньою підставою для позбавлення особи спадщини.

Встановивши, що ОСОБА_1 своїми діями умисно заподіяв своїй матері смерть, що підтверджується вироком суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_1 усунутий від права на спадщину згідно вимог ч. 1 ст. 1224 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_13 не була залучена до участі справи не є підставою для зміни чи скасування судового рішення саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_13 уповноважувала ОСОБА_1 або його представника представляти її інтереси в суді апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою не зверталась. У випадку, якщо ОСОБА_13 буде вважати, що судовим рішенням порушені її права, свободи чи інтереси, остання не позбавлена можливості самостійно або через свого представника оскаржити судові рішення, в тому числі і судове рішення апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 370 ЦПК України.

З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги не є підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суд першої інстанції визнав за позивачами право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції визнав за останньою право власності за законом в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

З позовних заяв вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування після смерті їх рідної сестри ОСОБА_6 , а ОСОБА_4 про визнання права власності після смерті її сестри ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наявні матеріали справи докази не містять відомостей, що позивачі змінювали свої вимоги та відповідно ОСОБА_4 просила суд визнати право власності в порядку спадкування після ОСОБА_6 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 .

Заява представника ОСОБА_4 - адвоката Жарова- Тітарьової Л.М. про часткове визнання позовних вимог не є уточненням позовних вимог відповідно до ст. 49 ЦПК України.

Крім того, нерухоме майно, яке за життя належало на праві власності ОСОБА_5 , не входило до спадкової маси ОСОБА_6 .. ОСОБА_4 не є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_6 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадкоємцями другої черги після смерті ОСОБА_5 .. З заявою про зміну черговості одержання права на спадщину позивачі не звертались.

Пунктами, 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції вийшов в цій частині за межі позовних вимог, порушив норми процесуального та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини рішення висновки про визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 та визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 ..

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2019 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення висновки про визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6 .

Виключити з резолютивної частини рішення висновки про визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 .

В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 липня 2019 року.

Головуючий                                                 І.О. Бровченко

Судді                                                         І.В. Бурлака

                                                                А.І. Колтунова