Номер провадження: 22-ц/813/191/19

Номер справи місцевого суду: 521/3412/15-ц

Головуючий у першій інстанції Мазун І.А

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання – Павлючук Ю.В.,

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду від 09.06.2015 року, ухваленого суддею Мазун І.А.,

                                                                  встановив:

03.03.2015 року представник ПАТ «Альфа- Банк» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 1040456,46 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 18.01.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1501/0108/71-005, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 65500 доларів США. В якості забезпечення кредитного договору було укладено договори поруки від 18.01.2008 року, згідно з якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на взяли на себе зобов`язання перед позивачем відповідати по кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 , який не виконував свої обов`язки щодо погашення боргу за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 10.01.2015 року виникла заборгованість по кредиту, яка становить 1040456,46 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 64842,27 доларів США, що еквівалентно 1021238,97 грн.; заборгованість за відсотками – 1067,09 доларів США, що еквівалентно 16806,23 грн.; нарахована пеня – 153,10 доларів США, що еквівалентно 2411,26 грн.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами та 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезазначених угод відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором від 18.01.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Рішенням Малиновського районного суду від 09.06.2015 року позовні вимоги ПАТ «Альфа - Банк» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в сумі 1040456,46 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 64842,27 долари США, що еквівалентно 1021238,97 грн.; заборгованість за відсотками – 1067,09 доларів США, що еквівалентно 16806,23 грн.; нарахована пеня – 153,10 доларів США, що еквівалентно 2411,26 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ПАТ «Альфа - Банк» відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що суд розглянув справу за його відсутності, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, що фактично позбавило його права на подання зустрічного позову та доказів по справі, заявляти клопотання, подавати заяви в тому числі про проведення судової експертизи та інших процесуальних документів. Крім того ОСОБА_3 звертає увагу на те, що в матеріалах відсутні докази отримання відповідачами Вимог від 11.02.2015 року про дострокове повернення кредиту та банк звернувся з позовом до суду до закінчення встановленого Кредитним договором та Вимогою від 11.02.2015 року про дострокове повернення кредиту 30 денного строку. Також ОСОБА_3 звертає увагу на те, що не зрозуміло за який період часу виникла заборгованість, з чого вона складається, відсутня вся необхідна та достовірна інформація щодо встановлення розміру заборгованості. Крім того ОСОБА_3 зазначає, що в рішенні суду не наведено розрахунку заборгованості та мотивів, за яких суд вважав, що банк надав розрахунок заборгованості, який відповідає дійсному, оскільки наданий розрахунок прочитати не можливо, а у самій позовній заяві вказаний розрахунок є незрозумілим, так як позивач не надав методики розрахунку заборгованості, не вказав з якого часу виникла заборгованість, за якими відсотками нараховується заборгованість та не довів, що саме ця сума заборгованості підлягає сплаті. Апелянт вважає, що вимога щодо сплати відсотків у розмірі 16806,23 грн. є незаконною в відповідності до ст.611 ЦК України, також у Договорі поруки не зазначено строку, після якого вона припиняється договорами про внесення змін до Кредитного договору було фактично збільшено обсяг відповідальності поручителів без отримання на то згоди поручителів. ОСОБА_3 звертає увагу на те, що відповідно до висновку експерта, кредитний договір від 18.01.2008 року з самого початку був укладений з порушенням діючого законодавства, ти самим ввів його, як поручителя в оману щодо умов кредитного договору, а укладання додаткових угод до базового кредитного договору було змінено схему погашення заборгованості.

Позивач в судову засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не заявляв, подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечував проти її задоволення.

Апелянт ОСОБА_3 в судовому засідання пояснив, що не погоджується з судовим рішенням в частині задоволення позову щодо нього.

Відповідач ОСОБА_1 , судове рішення не оскаржував, пояснив що виконує свої зобов`язання, отже апеляційний суд переглядає судове рішення лише в частині задоволення позовних вимог щодо ОСОБА_3 .

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши  матеріали справи, законність  і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду в повній мірі не відповідає.

Колегією суддів встановлено, що відповідача ОСОБА_3 не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, що відповідно до п.3. ч.3 ст.376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, керуючись п.3. ч.3 ст.376 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення Малиновського районного суду від 09.06.2015 року в частині задоволення позову щодо ОСОБА_3 та ухвалює в цій частині нове судове рішення.

Ухвалюючи власне рішення колегія суддів встановила, наступні обставини.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Згідно вищезазначених угод відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №1501/0108/71-005 від 18.01.2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до  укладеного кредитного договору №1501/0108/71-005 від 18.01.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 65500 дол.США.

В якості забезпечення кредитного договору було укладено договори поруки №1501/0108/71-005-Р-1 та № №1501/0108/71-005-Р-2 від 18.01.2008 року, згідно з якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на добровільних засадах беруть на себе зобов`язання перед позивачем відповідати по кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору №1501/0108/71-005 від 18.01.2008 року, виникла заборгованість по кредиту, яка станом на 10.01.2015 року становить 1040456,46 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 64842,27 дол.США, що еквівалентно 1021238,97 грн.; заборгованість за відсотками – 1067,09 дол.США, що еквівалентно 16806,23 грн.; нарахована пеня  – 153,10 дол.США, що еквівалентно 2411,26 грн. 

Відповідно до Додаткових договорів про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору від 26.08.2009 року, Договір внесення змін та доповнень №7 до кредитного договору від 13.03.2012 року, які укладалися з позичальником та банком після підписання основного договору. Укладеним Договором про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору від 01.08.2009 року банк змінив порядок погашення кредиту шляхом ануїтентного платежу у сумі 662,54доларів США при 12,5 % на відміну у 182 долари США за Основним договором, Договором про внесення змін та доповнень №7 до кредитного договору від 13.03.2012 року банк без згоди поручителя змінив умови основного зобов`язання, підвищивши з 13.03.2012 року базову процентну ставку з 12,5 % до 13,75 %; з 10.02.2015 року по 18.01.2038 року 14,38%, відповідно ануїтентний платіж з 10.05.2012 року становив 594,34 долари США, з 10.03.2014 року - 682,24 долари США, з 10.03.2015 року - 800,18 доларів США, чим збільшив обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, аналіз норми ч.1 ст.559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов`язання).

Верховний Суд України щодо цього питання сформулював правовий висновок у постановах (від 21.05.2012 року № 6-18цс11, № 6-69цс11 від 20.02.2013 року, в справі №6-172цс12, у справі № 6-2662цс15) у яких зазначив, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності,чи невідворотності його настання, у зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Про зміну умови Основного кредитного договору та укладення з позичальником Додаткових договорів поручителя не повідомляли.

Враховуючи викладене, боржник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2012 року у справі № 6-57цс12).

Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що порука ОСОБА_3 за виконання зобов`язань ОСОБА_4 по кредитному договору №1501/0108/71-005 від 18.01.2008 року, припинена, а тому у задоволені позову до ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Апеляційний суд відхиляє твердження позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо необхідності застосування до спірних правовідносин частини першої статті 559 ЦК України в редакції Закону №2478 – VIII від 03.07.2018 року, оскільки вказана норма набрала чинності після припинення поруки, а тому не може бути застосовна.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з позивача на користь  ОСОБА_3   понесенні останнім та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та підлягає зміні розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

                                                        постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду від 09.06.2015 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 – скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства  «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 3654,00 грн.  

 Стягнути з Публічного акціонерного товариства  «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 5481,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.07.2019 року.

Головуючий                                                        Ю.І.Кравець

Судді:                                                         О.Г.Журавльов

О.С.Комлева