Ухвала

11 липня 2019 року

м. Київ

справа № 756/11302/18

провадження № 61-12487ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з відповідачем у справі позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах у період з січня 2016 року по серпень 2018року. Від спільного проживання вони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Вказувала, що відповідач має нерегулярний дохід, однак матеріальну допомогу на утримання дитини не надає та участі в її вихованні не приймає.

Посилаючись на викладені обставини, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 04 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

У позовній заяві позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Таким чином, ціна позову у даній справі становить 30 000 грн (5 000*6 міс.), що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*100=192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментіввідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Коротенко