Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2019 р. № 520/3958/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Баранова Т.О.

відповідача - Крюкової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" (вул. Балашовська, буд. 29,м. Харків,61037, код ЄДРПОУ 03354431) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 40324829) про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати припис №035 від 26.03.2019 року, прийнятого за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наддав до суду відзив на позов з обґрунтуванням своєї позиції, в задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами» засноване Харківською міською радою та є уповноваженим підприємством у сфері поводження з домашніми та безпритульними тваринами.

З 22 березня по 26 березня 2019 року, на підставі направлення на проведення інспектування від 21 березня 2019 року, посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо Комунального підприємства, з приводу дотримання останнім вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини.

За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), посадовими особами Відповідача складено Акт № 659 від 26 березня 2019 року, в якому спеціалістами Головного управління зафіксовано порушення Комунальним підприємством положень законодавства у сфері ветеринарної медицини, а саме:

-під час перевезення тварин не оформлюються відповідні ветеринарні документи, чим порушено частину 6 статті 15, пункти 2, 3 частини 2 статті 32 Закону України «Про ветеринарну медицину», пункт 23 Правил транспортування тварин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402 (надалі - Правила транспортування тварин).

- не надано документальне підтвердження якості питної води, яка використовується для напування тварин, чим порушено підпункт «б» пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про ветеринарну медицину».

- у приміщенні для зберігання кормів для тварин на момент перевірки психометр - гігрометричний був у незаправленому стані, що унеможливлює простежити вимірювання вологісного режиму, чим порушено підпункт «б» пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про ветеринарну медицину».

На підставі Акту, посадовими особами Головного управління надано припис № 035 від 26 березня 2019 року, яким зобов`язано Позивача забезпечити виконання вказаних вище вимог законодавства починаючи з 26.03.2019р. з подальшому постійно (порушення № 1,3) та починаючи з 26.03.2019 р. до 26.04.2019 р. порушення № 2).

На думку Позивача, припис, виданий посадовими особами Головного управління є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог чинного ветеринарного законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо необхідності оформлення ветеринарних документів під час перевезення тварин.

Суд вказує, що Законом України «Про ветеринарну медицину» визначаються основні організаційні та правові засади функціонування ветеринарної медицини, а також повноваження державних органів, права і обов`язки юридичних та фізичних осіб у сфері забезпечення ветеринарно-санітарного і епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Частиною другою статті 32 вказаного закону передбачено, що об`єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (до яких згідно статті 1 Закону, серед іншого, належать також тварини), крім випадків, встановлених цим Законом, супроводжуються такими ветеринарними документами ветеринарні свідоцтва (для України - форми N1, N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного та рослинного походження для споживання людиною) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району.

Суд зазначає, що ветеринарне свідоцтво, відповідно до статті 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» це разовий документ, виданий державним ветеринарним інспектором, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов`язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Цією ж статтею передбачено схоже визначення для такого ветеринарного документа як ветеринарна довідка, а саме це разовий документ, виданий державним ветеринарним інспектором або ліцензованим лікарем ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно - санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов`язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Відповідно до частини шостої статті 15 Закону України «Про ветеринарну медицину», переміщення неідентифікованих тварин або тварин без відповідних ідентифікаційних, ветеринарних та інших супровідних документів забороняється.

Дійсно, з огляду на викладені вище норми слід зробити висновок, що для здійснення переміщення тварин необхідно отримувати відповідний ветеринарний документ, форма якого залежить від території їх переміщення (в межах району або за територію області).

Разом з тим, на думку суду, Відповідачем не враховано специфіку діяльності Комунального підприємства, яка полягає у тому, що його працівниками здійснюється перевезення саме виловлених безпритульних тварин.

Судом встановлено, що переміщення вказаної категорії тварин має певні особливості та не підпадає під ветеринарно - санітарний контроль з огляду на такі підстави.

Приписами частини першої статті 15 Закону України «Про ветеринарну медицину» встановлено, що державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об`єктів), де вони утримувалися, здійснюється відповідними державними органами ветеринарної медицини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», потужності (об`єкти) - будь-які споруда, комплекс споруд, приміщення, будівля або територія, включаючи обладнання, що використовується для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин; для виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу тощо; для знищення туш або інших частин тварин.

Пунктом 6 статті 1 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» визначено, що переміщення це процес, результатом якого є зміна господарства, в якому перебуває тварина, або зміна її власника/утримувача.

Згідно із пунктом 1 статті 1 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» господарство це будівлі, споруди, ферми, будь-яке інше місце на території України, де перебувають, розводяться та утримуються тварини, проводиться їх продаж, забій, утилізація, штучне осіменіння, організовуються виставки тварин та власником якого може бути будь-яка юридична або фізична особа.

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що державний ветеринарно - санітарний контроль здійснюється за тваринами, які переміщуються поза межами потужностей (об`єктів) де вони утримувалися, у результаті чого відбувається зміна господарства в якому перебувала тварина або зміна власника/утримувача.

Саме тому, переміщення виловлених безпритульних тварин з місць їх природнього знаходження не підпадає під державний ветеринарно-санітарний контроль, оскільки не відбувається зміна господарства в якому перебувала тварина чи зміна власника або утримувача такої тварини.

Відповідно до пункту 23, відправник видає перевізникові ветеринарні документи (ветеринарно-санітарний паспорт, ветеринарне свідоцтво) на тварин, які підлягають перевезенню, що додаються до перевізного документа і підтверджують можливість здійснення перевезення.

Відправником, відповідно до пункту 2 зазначених Правил, є особа, що здійснює відправлення тварин під час їх транспортування перевізником.

Отже, Правилами транспортування тварин передбачено, що саме відправник передає перевізнику ветеринарні документи на тварин. При цьому специфіка діяльності поводження з безпритульними тваринами і полягає в тому, що тварини є саме безпритульними, а отже вони ніким не передаються, а їх перевезення здійснюється за результатами їх вилову.

Зважаючи на це, Позивач об`єктивно не міг порушити пункт 23 Правил транспортування тварин, оскільки гіпотеза норми викладеної у цьому пункті передбачає варіант поведінки, який можливо реалізувати лише за наявності такого учасника правовідносин як відправник.

Правилами транспортування тварин крім загальних вимог до їх перевезення, передбачено особливості транспортування домашніх тварин, диких, сільськогосподарських, риб та інших гідробіонтів, проте у той же час цими правилами не врегулювано особливостей транспортування безпритульних тварин, які, зважаючи на положення статті 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» становлять специфічну категорію домашніх тварин.

Більше того, Правилами встановлено вимоги до транспортування тварин, а не до їх переміщення, що виходячи із положень пункту 6 статті 1 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» та пункту 2 Правил транспортування тварин є зовсім різними процесами.

Водночас частиною шостою статті 15 Закону України «Про ветеринарну медицину» заборонено здійснювати саме переміщення тварин без ветеринарних документів, а не їх транспортування.

Також ветеринарним законодавством передбачена можливість розміщення виловлених безпритульних тварин до карантинних майданчиків без наявності ветеринарних документів.

Так, пунктом 3.5 Ветеринарно - санітарних вимог до утримання тварин у притулках, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.2010 № 438 передбачено, що усі тварини, за винятком тих, які надійшли з ветеринарних установ та мають ветеринарні документи, розміщуються на 7 діб (в окремих випадках - на 14 діб) до карантинного відділення з метою проведення клінічного огляду, антирабічного щеплення, лабораторно-діагностичного дослідження та профілактичної обробки.

Згідно пункту 15 Положення про притулок тварин, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.2010 № 439, під час карантинування тварина обов`язково повинна бути оглянута спеціалістом ветеринарної медицини. Під час карантинування повинно бути забезпечено проведення лабораторно-діагностичних досліджень та профілактичних обробок.

Пунктом 3.7 Ветеринарно - санітарних вимог до утримання тварин у притулках встановлено, що тварини після проходження карантинування переводяться до відділень утримання тварин для подальшого пошуку нових власників.

У разі виявлення у тварин інфекційних та інвазійних захворювань тварину переводять до ізолятора, де утримують її до видужання (пункт 16 Положення про притулок тварин).

Відповідно до пунктів 9, 10 Положення про притулок тварин, у притулку утримуються виловлені безпритульні тварини, тварини, вилучені у власників за рішенням суду, а також тварини, від яких власники відмовились у зв`язку з неможливістю їх утримання.

Здійснення вилову та надходження тварин до притулків на адміністративній території здійснюється службами/підприємствами відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, розміщення виловлених безпритульних тварин до карантинних майданчиків допускається і без наявності ветеринарних документів. Головною умовою при цьому є необхідність для таких тварин пройти період карантинування, під час якого ч надається ветеринарна допомога, проводяться лабораторно - діагностичні дослідження та профілактичні обробки.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що Комунальне підприємство обладнано карантинним майданчиком, на який першочергово доставляються виловлені безпритульні тварини.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.4, 3.5 Положення про Харківський міський центр утримання безпритульних тварин комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» від 22.11.2018 р., на території Центру розташовані: головний корпус, карантинний майданчик для собак з груповими вольєрами, будівлі для утримання собак з груповими вольєрами, будівля для утримання котів з груповими вольєрами, зона для нагулу та дресирування собак, будівлі контрольно-пропускного пункту, будівля з побутовими та технологічними приміщеннями для обслуговування карантинного майданчика, автопарк та складські приміщення, промислове холодильне обладнання для зберігання біологічного матеріалу, утилізатор біологічного матеріалу, 2 дезінфекційні бар`єри та ін.

У головному корпусі розміщуються: ветеринарна лікарня на два відділення (для домашніх тварин та для безпритульних тварин), ізолятор для собак, ізолятор для котів, стаціонарне відділення для післяопераційної перетримки тварин, кімнати притулку для групового утримання котів, адміністративні приміщення для персоналу, лабораторія, склад та інші.

Відповідно до пункту 4.1, 4.4 Положення, до Центру приймаються виловлені безпритульні тварини, тварини, вилучені у власників за рішенням суду, конфісковані або іншим чином відчужені тварини, тварини безпосередньо у населення. Після реєстрації всі тварини, за винятком тих, які надійшли з ветеринарних установ або від власників та мають ветеринарні документи, розміщуються на карантинному відділенні для проведення ветеринарних заходів.

Згідно положень пункту 4.5, безпритульним тваринам, які були відібрані для пошуку власників або тим, які мають ознаки загублених домашніх тварин, здійснюється комплекс ветеринарних заходів: санітарно-профілактична обробка, щеплення проти сказу, у разі потреби - лікування, кастрація або інше оперативне втручання.

Тобто, виловлені безпритульні тварини, які потрапляють до Комунального підприємства без ветеринарних документів проходять обов`язковий період карантинування та отримують увесь необхідний комплекс ветеринарних процедур. При цьому, як встановлено судом, на підприємстві працюють кваліфіковані спеціалісти з ветеринарної медицини, які здійснюють усі необхідні медичні процедури як під час карантинування, так і в подальшому до передачі власнику чи новому власнику.

Щодо не надання документального підтвердження якості питної води, яка використовується для напування тварин.

Відповідно до підпункту «б» пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про ветеринарну медицину», юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов`язана з утриманням та обігом тварин, зобов`язані охороняти здоров`я та благополуччя тварин шляхом забезпечення тварин якісними та безпечними кормами і водою.

Судом встановлено, що Головне управління вказало на те, що комунальним підприємством не надано документального підтвердження якості питної води, яка використовується для напування тварин.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вказаною нормою не вимагається від юридичних чи фізичних осіб, діяльність яких пов`язана з утриманням та обігом тварин наявності будь - яких документів на підтвердження якості питної води.

У підпункті «б» пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про ветеринарну медицину» взагалі не йде мова про обов`язок мати той чи інший документ та взагалі не згадується словосполучення «питна вода, яка використовується для напування тварин».

Крім того, суд вказує, що Відповідачем а ні в Акті, а ні в приписі не вказано: який саме документ необхідно надати для підтвердження якості питної води, яка використовується для напування тварин; згідно яких саме санітарних норм здійснюється перевірка якості такої води; не наведено будь - яких обґрунтованих підстав вважати, що вода, яка постачається на Комунальне підприємство не відповідає державним санітарним нормам.

Матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство забезпечується питною водою згідно договору № 1192/03-Б-1 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, який укладено з Комунальним підприємством «Харківводоканал» 29.10.2012 р.

Згідно пункту 3.1.2 зазначеного договору, споживач має право на забезпечення питною водою, якість якої відповідає державним стандартам.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», споживачі питної води, послуг з питного водопостачання та водовідведення мають право на забезпечення питною водою, якість якої відповідає державним стандартам, кількість і режим подачі якої визначаються на договірних засадах в обсязі, не меншому від нормативів питного водопостачання.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 23 цього ж закону, підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення зобов`язані забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору.

Стандарти якості питної води закріплено Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Відповідно до пункту 1.1 вказаних санітарних норм, ці норми обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов`язана з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем питного водопостачання, виробництвом та обігом питних вод, наглядом і контролем у сфері питного водопостачання населення, та громадянами.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що з моменту укладення договору і по сьогоднішній день, послуги з боку Комунального підприємства «Харківводоканал» надаються безперервно та в повному обсязі. Питна вода, яка постачається за договором, повністю придатна для споживання людиною та використовується Комунальним підприємством також для напування тварин.

Щодо знаходження в не заправленому стані гігрометра - психометричного в приміщенні для зберігання кормів.

Відповідачем зазначено, що в приміщенні для зберігання кормів на момент перевірки психрометр - гігрометричний був у не заправленому стані, що унеможливлює простежити вимірювання вологісного режиму.

Головне управління в розпорядчих документах посилається на підпункт «б» пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про ветеринарну медицину».

Відповідно до зазначеної норми, юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов`язана з утриманням та обігом тварин, зобов`язані охороняти здоров`я та благополуччя тварин шляхом забезпечення тварин якісними та безпечними кормами і водою.

Натомість, суд звертає увагу на те, що цією нормою не передбачено обов`язку Позивача дотримуватись тих вимог, на яких наполягає Головне управління.

Зокрема, в зазначеній нормі не передбачено порядку в якому слід здійснювати вимірювання вологісного режиму; не вказано якими приладами чи засобами здійснювати таке вимірювання; не наведено переліку вимог яким повинні відповідати засоби вимірювання.

В судовому засіданні підтверджено, що під час здійснення позапланового заходу Позивачем зверталась увага інспекторів на те, що один із психометрів - гігрометричних вийшов з ладу та ремонтується, зокрема у приміщенні Складу № 1. У зв`язку з цим, в приміщенні для зберігання кормів (Склад № 1) для вимірювання вологості використовувався електронний гігрометр, який знаходиться в головного ветеринарного лікаря. Результати відповідних замірів вносились до відповідних Журналу режиму вологості в приміщенні складу кормів (склад № 1) та Журналу температурного режиму в приміщенні складу Л° 1, які заведені та ведуться на Комунальному підприємстві.

Що стосується режиму вологості та температурного режиму в приміщенні КП «ЦПТ» Котячий будинок, то відповідні заміри заносяться до картки обліку температури та відносної вологості, яка посадовими особами Головного управління не запитувалась. Разом з тим, прошу звернути увагу суду, що в приміщенні КП «ЦПТ» Котячий будинок знаходиться психометр - гігрометричний, який під час перевірки був заправлений на половину. Вказаний гігрометр заправити повністю не має можливості, оскільки технічні параметри та властивості цього приладу не дозволяє цього зробити.

Окрім цього, Відповідачем, ні в Акті, ні в приписі не зазначено належних правових норм у відповідність до яких потрібно привести психрометр - гігрометричний. Водночас Відповідач посилається на норму, яка не регулює вказаних питань, у зв`язку з чим Позивача необґрунтовано притягнуто до відповідальності за порушення підпункту «б» пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про ветеринарну медицину» в контексті не здійснення заправлення психометра - гігрометричного.

Більше того, обов`язок спостереження за температурою та вологістю в приміщенні, де зберігаються корми передбачено пунктом 2.3 Правил транспортування та зберігання ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини у ветеринарних аптеках, їх структурних підрозділах, на базах, складах тощо, які затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини № 44 від 13.08.2002р.

Разом з тим, вказане питання не було зазначено Відповідачем у направленні на проведення інспектування.

Частиною шостою статті 2 цього ж Закону встановлено обов`язок Відповідача забезпечити дотримання, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», вимог частини першої статті 6 (крім вимог щодо отримання погодження) Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що Позивачем не порушено норм чинного ветеринарно - санітарного законодавства, у зв`язку з чим у Відповідача були відсутні правові підстави видавати припис, який оскаржується позивачем.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" (вул. Балашовська, буд. 29,м. Харків,61037, код ЄДРПОУ 03354431) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх,м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 40324829) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №035 від 26.03.2019 року, прийнятого за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 40324829) на користь Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" (вул. Балашовська, буд. 29,м. Харків,61037, код ЄДРПОУ 03354431) сплачений судовий збір в сумі 1921 (одну тисячу двадцять одну) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 11 липня 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.