ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5267/19 Справа № 200/13423/18 Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2018 року КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради посилалися на те, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження міського голови від 09 жовтня 2015 року був призначений на посаду директора КП «Поводження з безпритульними тваринами» Дніпровської міської ради, правонаступником якого є КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради. Розпорядженням міського голови від 21 лютого 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади. Під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства встановлено, що ОСОБА_1 при звільненні було виплачено надлишкові кошти у розмірі 25 811 грн. 24 коп. 25 червня 2018 року було надіслано ОСОБА_1 лист з проханням повернути кошти, однак кошти не повернуті. На підставі викладеного, КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 25 811 грн. 24 коп. та судовий збір.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків.

В апеляційній скарзі КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради просять рішення суду від 19 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.133 КЗпП України, у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В п.6 та п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», роз`яснено, що на підставі п.2 ст.133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням.

До зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв`язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення, тощо. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям матеріальних цінностей, вони зобов`язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених законодавством. Зазначені вище службові особи в цих випадках несуть матеріальну відповідальність в межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована безпосередніми заподіювачами її. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На них самих покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів до стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів її й таку можливість підприємство втратило.

В п.8 вказаної Постанови роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Слід зазначити, згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається на підставі розпорядження міського голови від 09 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_1 був призначений на посаду директора КП «Поводження з безпритульними тваринами» Дніпровської міської ради, правонаступником якого є КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради, з 16 жовтня 2015 року за контрактом (а.с.6).

16 жовтня 2015 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 було укладено трудовий контракт (а.с.7-12).

Пунктом 3.1 Трудового контракту відповідачу було визначено заробітну плату у розмірі 7 882 грн.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що відповідачу надається відпустка тривалістю в 24 календарні дні та 7 календарних днів додаткової відпустки за ненормований робочий день.

Додатковими угодами були внесенні зміни до п.3.1 Договору і з 16 жовтня 2017 року оклад відповідача становив 21 218 грн.(а.с.15,16,19).

Додатковою угодою №4 від 09 жовтня 2017 року встановлено, що визначення умов та розмірів оплати праці керівника здійснюється відповідно до чинного законодавства України та рішень міської ради. П.3.3 додаткової угоди №4 від 09 жовтня 2017 року визначено, що керівнику підприємства надається відпустка тривалістю 24 календарних дні (а.с.22, 23).

Розпорядженням міського голови від 21 лютого 2018 року №4-21/2-рк ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, тобто за угодою сторін (а.с.29).

Наказом директора КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради ОСОБА_1 №202-ОК від 21 лютого 2018 року, звільнено на підставі розпорядження Дніпровського міського голови від 21 лютого 2018 року №4-21/2-рк директора підприємства з 21 лютого 2018 року за угодою сторін. Цим наказом було вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку з розрахунку 34 календарних днів (а.с.25)

Наказом директора КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради ОСОБА_1 . №12-05-к від 06 грудня 2017 року, на підставі рекомендації профспілкового комітету, ст.247 КЗпП України, ст.1, 2 та 15 ЗУ «Про оплату праці», положення колективного договору та додатків до нього, з нагоди новорічних свят, вирішено преміювати 45 осіб, в тому числі і директора підприємства ОСОБА_1 , якому визначено премію в розмірі 100% від посадового окладу (а.с.26-28).

Управлінням аудиту та контролю Дніпровської міської ради проведено перевірку фінансової та господарської діяльності КП «Зооконтроль» на підставі розпорядження міського голови №130р від 22 лютого 2018 року, та встановлено, що ОСОБА_1 було зайво виплачено заробітну плату в розмірі 8239 грн., та безпідставно, в порушення Положення про оплату праці керівників підприємств, що перебувають у територіальній громаді міста, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 15 листопада 2017 року №66/26 виплачено премію в розмірі 22 201 грн., нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 34 дні, в той час невикористана відпустка складала 27 днів (а.с.33-37).

25 червня 2018 року на адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем було надіслано вимогу про повернення зазначеної вище грошової суми.

Звернувшись до суду з даним позовом, КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 25 811 грн. 24 коп. (а.с.1-5).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

КП «Зооконтроль» не надали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують викладені позивачем в обґрунтування позову обставини, зокрема, довідку про нараховану та виплачену заробітну плату з вказівкою на складові такої виплати (оклад, премія, надбавки, компенсація, тощо), табелі обліку робочого часу, які підтверджують кількість днів невикористаної відпустки, довідку бухгалтерії про помилкове обчислення кількості днів невикористаної відпустки.

Крім того, в матеріалах справи відсутня окрема додаткова угода щодо внесення змін до трудового контракту, укладеного з відповідачем, на виконання вимог Положення про оплату праці керівників підприємств, що перебувають у територіальній громаді міста, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 15 листопада 2017 року №66/26, з відповідачем не укладалась.

Окремого положення про виключення права керівника підприємства на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів, сторони в угоді не зазначили.

Наказ директора КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради ОСОБА_1 . №202-ОК від 21 лютого 2018 року, яким визначено кількість днів невикористаної відпустки, не скасований та до нього не вносились зміни окремим наказом, у зв`язку з виявленням лічильної помилки.

Доказів про набуття відповідачем 25 811 грн. 24 коп. у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, та на такі обставини сторони не посилаються.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради, пославшись на їх недоведеність належними та допустимими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 було прийнято рішення про власне преміювання у грудні 2017 року всупереч вимогам Положення про оплату праці керівників підприємств, що перебувають у територіальній громаді міста, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 15.11.2017 року №66/26 є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Зооконтроль» Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді