КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/4486/19 Головуючий у І інстанції Пономаренко Н.В.

Провадження № 22-ц/824/8499/19 Доповідач у ІІ інст. Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Журби С.О., Приходька К.П.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , про заміну сторони у виконавчому провадженні,

УСТАНОВИВ:

заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 319 852,93 грн., а також 1700 грн. судового збору та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. На виконання вищезазначеного рішення 10 листопада 2010 року було видано виконавчий лист.

У січні 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Свою заяву заявник обґрунтовував тим, що 21.11.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» таТовариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» було укладено Договір відступлення прав вимоги.

Пунктом 1 Договору передбачено, що первісний кредитор (Банк) відступає, а Новий кредитор (ТОВ «АНСУ») набуває права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаних у додатках до цього договору.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного Договору сторони уклали його з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідного Договору застави майнових прав від 21.11.2018 року, що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язання Первісного кредитора (позичальника) за Кредитним договором №23-239/07-А 17.04.2007 року.

Згідно Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги від 21.11.2018 року, ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором №23-239/07-А.

Таким чином, ТОВ «АНСУ» стало Новим кредитором за Кредитним договором №23-239/07-А 17.04.2007 року, у зв`язку з чим, посилаючись на положення ст. 442 ЦПК України, заявник просив суд ухвалити рішення про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа по цивільній справі №2-10649/10 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», замінено стягувача у виконавчому листі Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2010 року по справі № 2-10649/10 з примусового виконання рішення з Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2010 року по справі № 2-10649/10, з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (ЄДРПОУ 25745867) на Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (ЄДРПОУ 36757541) по цивільній справі № 2-10649/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою до суду звернувся представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якій, посилаючись на порушення норм процесуального законодавства, просить ухвалу скасувати та залишити заяву без розгляду.

Зокрема, в обґрунтування скарги зазначив, що приймаючи до розгляду заяву ТОВ «АНСУ» про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, в порушення положень ч. 3 ст. 58 та ч. 1т. 60 ЦПК України, не звернув своєї уваги на те, що заяву від імені товариства підписано представником Зосименко В.А., який діє на підставі довіреності №5686 від 02.01.2019 року, який не є керівником товариства та не являється адвокатом. Таким чином, заява підписана особою, яка не може виступати представником заявника в судах України та, згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, не може здійснювати від імені заявника його процесуальні права і обов`язки.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги представник заявника ТОВ «АНСУ» проти задоволення скарги заперечував, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не заявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від адвоката Крупенка В.А. надійшло клопотання про розгляд справи без участі скаржника та його представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом при розгляді справи було встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 319 852,93 грн., а також 1700 грн. судового збору та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. .

Вказане рішення набрало законної сили та 10 листопада 2010 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист відносно ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається також, що 21.11.2018 року між Державним Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та Товариством «АНСУ» було укладено Договір відступлення прав вимог.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного Договору сторони уклали його з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідного Договору застави майнових прав від 21.11.2018 року, що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язання Первісного кредитора (позичальника) за Кредитним договором №23-239/07-А від 17.04.2007 року.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що первісний кредитор (Банк) відступає, а Новий кредитор (ТОВ «АНСУ») набуває права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаних у додатках до цього договору.

Згідно Додатку №1 до Договору відступлення права вимоги від 21.11.2018 року, ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором №23-239/07-А.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву виходив з доведеності заявником обставин щодо правонаступництва ним прав вимоги за Кредитним договором №23-239/07-А від 17.04.2007 року.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки відсутності у представника ТОВ «АНСУ» Зосименка В.А. повноважень на представництво інтересів товариства.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

За правилами частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Відповідно до частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України зазначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1, та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Згідно зі статтею 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до підпункту 18 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України, положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України.

Отже, з 01 січня 2019року представництво у судах першоїінстанції в справах, провадження у яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися адвокатами. Якщо провадження розпочате до 30 вересня 2016 року, то представництво у судах першої інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі було розпочате у березні 2010 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі нема.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 10 липня 2019 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.О. Журба

К.П. Приходько