Україна

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

 

УХВАЛА

Іменем України

                           

 05.06.06                                                                                                       Справа №  28/32а

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий:          Калантай  М.В.

Суддів:           Старовойтової  Г.Я.,  Української  Р.М.,  

Секретар судового засідання    Абдулазізова О.Д.

За участю представників сторін:

позивач, Гурєєв М.К.,   від 01.12.05,  ;

відповідач, Шубських О.В.,   від 23.05.06,  ;

Розглянула апеляційну скаргу:

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку м.Донецька

на постанову

господарського суду Донецької області

від	25.04.2006

у справі

28/32а

за позовом:

Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"-металургійний завод"м.Донецьк

до відповідача:

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку м.Донецька

про	визнання в повному обсязі недійсним податкових повідомлень-рішень відповідача №0000590812/28252/15-16-23/1 від 31.08.2005 року; №0000590812/1/35198/10/15-16-23/1 від 23.11.2005 року; № 0000590812/2/2619/10/15-16-23/1 від 04.02.2006 року

Постановою господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі           №28/32а (суддя Кониченко О.М.) задоволено позов Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь –металургійний завод” м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про визнання в повному обсязі недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.08.2005 року  №0000590812/28252/15-16-23/1, від 23.11.2005 року №0000590812/1/35198/10/15-16-23/1, від 04.02.2006 року №0000590812/2/2619/10/15-16-23/1.

Вказані податкові повідомлення-рішення визнані повністю недійсними.

Постанова суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог.  

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, так як вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права.

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь –металургійний завод”    м. Донецьк, проти апеляційної скарги  заперечує, вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку 31.08.2005 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000590812/28252/15-16-23/1 про сплату позивачем штрафу в сумі 536742,01 грн. за затримку до 9 календарних днів граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, та залишене рішенням відповідача №35135/10/31-013 від 23.11.2005 року без змін.

За результатами розгляду скарги позивача податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0000590812/1/35198/10/15-16-23/1 від 23.11.2005 року на суму 536742,01 грн. - штрафних санкцій, нарахованих за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Вказане податкове повідомлення-рішення 30.11.2005 року також було оскаржене позивачем у встановленому порядку адміністративного оскарження до Державної податкової адміністрації у Донецькій області.

27.01.2006 року ДПА у Донецькій області прийняте рішення №984/10/25-013-5 за результатами розгляду скарги позивача, згідно з яким податкові повідомлення-рішення №0000590812/28252/15-16-23/1 від 31.08.2005 року та №0000590812/1/35198/10/15-16-23/1 від 23.11.2005 року залишені без змін, а скарга - без задоволення.

04.02.2006 року податковою службою було виписане нове податкове повідомлення-рішення №0000590812/2/2619/10/15-16-23/1 на ту ж саму суму.  

Як вбачається із спірних податкових повідомлень–рішень, вони прийняті  у відповідності  до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі Закон №2181), згідно з якими  до позивача застосований штраф в сумі 536742,01 грн., в розмірі 10% за затримку сплати на 9 календарних днів узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 5367420,78 грн.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпункт 17.1.7  пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 у період 2002 року діяв у редакції, відповідно до якої у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків такої суми; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від  20.02.2003 року №550-IV зазначений підпункт пункту 17.1 статті 17 був викладений із змінами, відповідно до яких: у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.   

Даний Закон набрав чинності з дня опублікування, тобто з 26.03.2003 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону встановлено, що  порядок нарахування штрафів, встановлений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами, внесеними цим Законом, застосовується з календарного кварталу, наступного за кварталом, в якому набирає чинності цей Закон, а порядок погашення пені, визначений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами, внесеними цим Законом, застосовується з 1 липня 2003 року.

Із наявних в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, повідомлення про результати розрахунку авансових внесків податку на прибуток за квітень 2002 року, декларації позивача про прибуток за півріччя 2002 року, декларації позивача про прибуток за 2002 рік вбачається, що на підставі даних про суми авансових внесків з податку на прибуток, що були наведені позивачем у зазначених повідомленнях та суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, які вказані позивачем у зазначених деклараціях, відповідачем визначені суми узгоджених податкових зобов’язань позивача та граничні строки їх сплати

Податковий орган наполягає на тому, що  сплата податку проводилась позивачем з порушенням встановлених граничних строків, а крім того, пізніше граничного терміну сплати податку встановленого законодавством відбулося зарахування сум ПДВ в рахунок платежів з податку на прибуток. Це стало підставою для розрахунку відповідачем кількості днів прострочення та розрахунку суми штрафу за ставками і в порядку визначеними підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, а саме 10% від суми фактично сплаченої із перевищенням встановлених граничних строків.

Таким чином, відповідачем застосовані до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати сум авансових внесків податку на прибуток за квітень  2002 року. Відповідно до наданого відповідачем розрахунку загальна сума таких штрафів складає 536742,01 грн., із яких сума штрафу за зазначений період склала 37978,18 грн., за півріччя 2002 року сума штрафу склала 155080 грн., 150000 грн., 3480 грн., за 2002 рік –325203,83 грн.   

Судова колегія  погоджується із висновком господарського суду стосовно того, що у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків сплати сум авансових внесків за квітень  2002 року  з огляду на таке.

Як правильно вказано судом першої інстанції, відповідно до пунктів 16.4 та 16.7 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку у строки, визначені законом, подають  до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Протягом кварталу платники податку сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяць кварталу.

Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податків самостійно, без подання податкової декларації. Про результати таких розрахунків повідомляється податковий орган у терміни, передбачені для сплати авансових внесків (до 20 числа другого та третього місяця кварталу відповідно).

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 встановлена відповідальність платників податків у вигляді сплати штрафу за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Порядок узгодження сум податкового зобов’язання передбачений у статті 5 даного Закону. Відповідно до абзацу 1 пункту 5.1 цієї статті податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У пункті 1.11 статті 1 Закону №2181 вказано, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Таким чином, під терміном “податкова декларація” визначається, окрім самої декларації, також “розрахунок”. Будь-які інші форми документів у поняття “податкова декларація” закон не включає. До податкового органу за результатами проведеного розрахунку подається не сам розрахунок, а лише повідомлення про його результати, форма якого визначена  Порядком повідомлення про результати розрахунків авансових внесків податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 04.08.1997 року №279.

Тобто, цей документ не є податковою декларацією у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка надсилається для самостійного узгодження податкового зобов’язання та на підставі якої здійснюється нарахування та/або сплата податку.

Аналізуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість тверджень господарського суду стосовно того, що Законом №2181 не встановлена процедура узгодження платником податку сум авансового внеску з податку на прибуток, тому застосування відповідачем штрафу у відповідності до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону як за порушення граничних термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток за квітень 2002 року у сумі 37978,18 грн. є неправомірним, оскільки зазначена норма закону передбачає відповідальність за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, встановлених саме цим законом.

Крім того, при застосуванні штрафу податковий орган визначив граничний строк сплати, виходячи з місячного податкового періоду.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказано, що для цілей цього підпункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування, яким, згідно з пунктом 11.1 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, визначений, зокрема, квартал. Місячних податкових періодів, в тому числі і для сплати авансових внесків, цей закон не встановлює.

Беручи до уваги викладене та враховуючи дати сплати позивачем авансових внесків з податку на прибуток, а також дати проведення заліків сум бюджетного відшкодування з ПДВ, у податкового органу були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1  статті 17 Закону №2181.

Крім того, спірними податковими повідомленнями-рішеннями також застосований штраф за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі  155080 грн., 15000 грн., 3480 грн. за податковою декларацією за півріччя 2002 року.

Податковий орган у розрахунку штрафних санкцій вказав, що відповідно до декларації, яка була надана позивачем до податкової служби  01.08.2002 року  строк сплати податкового зобов’язання є 19.08.2002 року. Позивачем здійснена сплата податкових зобов’язань 20.08.2002 року, 23.08.2002 року, 27.08.2002 року відповідно.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, визначаючи те, що позивачем не дотримані строки погашення узгоджених податкових зобов’язань,  відповідач не врахував  ту обставину, що у 2002 році на час подання податкової декларації  з податку за прибуток за півріччя  2002 року, діяла редакція  пункту 11.1 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якої з податку на прибуток  та для цілей цього Закону використовувались такі періоди: звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року;  звітний (податковий) квартал.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 (в редакції, яка діяла на дату подання декларації)  якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Тобто, півріччя не було податковим звітним періодом і тому штраф за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання за півріччя 2002 року  у розмірі 155080 грн., 15000 грн., 3480 грн. застосований безпідставно.

Спірним податковим повідомленням-рішенням також застосований штраф за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 325203,83 грн. за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання за податковою декларацією про прибуток за 2002 рік. При цьому відповідачем визначений граничний строк сплати цього зобов’язання як 19.02.2003 року та внаслідок його фактичної сплати 21.02.2003 року встановлене 2-денне прострочення.

Судова колегія погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини стосуються граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань позивача з податку на прибуток, які були ним визначені у декларації  за             2002 рік.

Декларація складена за річний податковий період,  що відповідає вимогам пункту 11.1 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якими, зокрема, передбачений і річний податковий період.

Порядок визначення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань платників податків встановлений у підпункті 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 у системному зв’язку з підпунктом 4.1.4 пунктом 4.1 статті 4 цього ж закону та залежить від строків подання декларації, які в свою чергу залежать від поняття “базовий податковий період”, що передбачений також цим законом для застосування правил наведеного підпункту 4.1.4.

У підпункті “в” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 (в редакції, яка була чинною на момент складання та подання позивачем декларації з податку на прибуток за 2002 рік ) встановлено,  що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” є саме таким законом щодо податку на прибуток. Цим Законом визначалась наявність річного податкового періоду та, відповідно до якого позивачем подано декларацію від 04.02.2003 року.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується із висновком господарського суду стосовно того, що граничний строк сплати податкового зобов’язання по декларації за 2002 рік  становить 11.03.2003 року, а не 19.02.2003 року, як помилково визначено податковою службою.

Таким чином, податковий орган безпідставно застосував до позивача штраф в розмірі  325203,83 грн. і тому господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині.

Судом першої інстанції правильно  не прийняті до уваги посилання відповідача на те, що підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) містить у собі положення про строки подання будь-якої декларації за правилами, які встановлені для квартального податкового періоду щодо податку на прибуток підприємств, оскільки таке було встановлено лише з набуттям чинності змінами до наведеного пункту закону. А саме, з набуттям 26.03.2003 року чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.02.2003 року №550-IV, яким внесено зміни до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону та передбачено, що під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Таким чином, до наведених змін термін “базовий податковий період” не передбачав для податку на прибуток підприємств виключно податковий квартал. Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини стосуються як раз періоду до вступу в законну силу наведених змін у законодавстві.

Не заслуговують на увагу також посилання податкового органу на  пункт 16.4 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 24.12.2002 №349, який набрав чинності з 01.01.2003 року)  враховуючи те, що відповідальність з огляду на вимоги підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” може бути застосована до платника податку лише у випадку несплати саме узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, що визначені саме цим Законом, а не будь - яким іншим.

Господарським судом Донецької області правомірно вказано на те, що податковою службою при прийнятті спірних податкових повідомлень–рішень не врахований перебіг 1095 денного строку, передбаченого статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.      

Суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням господарського суду стосовно того, що наявність спору у тлумаченні сторонами положень закону, а саме підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 щодо встановлення базового податкового періоду для податку на прибуток, свідчить про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів. Зокрема, обов’язку позивача як платника податків сплачувати податок у встановлені законом строки та право відповідача, як контролюючого органу, застосовувати до позивача санкції за порушення такого обов’язку. Неоднозначність стосується саме визначення таких граничних строків на підставі положень вказаного підпункту щодо визначення терміну “базовий податковий період” (з посиланням на відповідний податковий закон) та встановлення у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” декількох податкових періодів.

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Беручи до уваги викладене, позов є обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню, тому правомірно задоволений судом першої інстанції.  

Таким чином, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись статтями 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

   

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №28/32а залишити без задоволення.

Постанову від 25.04.2006 року господарського суду Донецької області у справі №28/32а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.

Повний текст ухвали буде надіслано сторонам у справі в 5-ти денний строк з дня її прийняття.

Головуючий:          М.В.  Калантай

Судді:           Г.Я.  Старовойтова

          Р.М.  Українська

          

Надруковано  6 примірників:

1 –у справу; 2 –сторонам у справі;

                                                                                                  2 –ДАГС; 1 –ГС Донецької обл.