ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5403/19 Справа № 205/3476/17 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

за участю секретаря - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2019 року у справі за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Валеріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грамс Ольга Валеріївна Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що прокуратурою встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра об`єкта нерухомого майна шляхом реєстрації права власності за приватною особою. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 вибула з комунальної власності 08 квітня 2015 року. Проте станом на 29 травня 2017 року Дніпровською міською радою не вжито заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею.

Враховуючи вищезазначене, керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради просив суд визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 583 від 08.04.2015 року квартири за адресою: АДРЕСА_2 , видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. на ім`я ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 583; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2019 року задоволено позовні вимоги позивача. Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 583 від 08.04.2015 року, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 , видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. на ім`я ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 583. Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру № АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2019 року - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Інші учасники процесу своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2015 року до прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська надійшла інформація від КП «Житлово-експлуатаційне підприємство № 25» ДМР про те, що на обслуговуванні вказаного комунального підприємства знаходиться будинок АДРЕСА_1 . За даними КП «ЖЕП № 25» квартира АДРЕСА_1 є не приватизованою. 04 вересня 2015 року до КП «ЖЕП № 25» звернувся ОСОБА_1 , надав договір купівлі-продажу даної квартири, копію довідки про склад сім`ї № 8655 від 11 червня 2015 року, яка є недійсною, а також рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2015 року щодо визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 втратившими право користування вищезазначеним житловим приміщенням, що є підставою для зняття з реєстраційного обліку, наявність якого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська заперечується. За вказаним фактом прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження № 42015040690000016.

Встановлено, що виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів 23.06.1979 квартиру АДРЕСА_1 , надано у користування ОСОБА_7 .

Станом на 16.06.2015 у вказаній квартирі були зареєстровані та проживали з 26.08.1988 ОСОБА_6 та з 20.03.2004 - ОСОБА_4

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , є не приватизанованою та перебуває у комунальній власності, що підтверджується листом Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 3/5-3388 від 26.12.2016, в якій зазначено, що у комп`ютерній базі приватизованого житлового фонду департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради відсутня інформація щодо передачі у власність, шляхом приватизації, зазначеної квартири.

Згідно акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна від 09 грудня 2013 року затверджено факт набуття ОСОБА_8 права власності на квартиру АДРЕСА_1 за результатами проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 4-2024 від 02.04.2013 приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретової Н.Б. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 боргу в сумі 142852 грн., яке знаходилось на виконанні в Ленінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ. Вказане нерухоме майно належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 8/503-98 від 17.02.1998, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів.

В подальшому, 08.04.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на ім`я ОСОБА_8 , а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 583.

Згідно відповіді Департаменту житлового господарства ДМР розпорядження органу приватизації міськвиконкому за № 8/503-98 від 17.02.1998 щодо передачі у власність шляхом приватизації вказаної квартири не виносилось.

Відповідно до інформації КП « ДМБТІ» ДОР № 17923 від 22.12.2016, станом на 31.12.12 в інвентаризаційній справі відсутні відомості щодо реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Управління державної виконавчої служби № 7375/02-57/872 від 09.03.2016 виконавчі провадження, в яких стороною є ОСОБА_3 до територіальних органів державної виконавчої служби Дніпропетровської області не надходили та на виконанні не перебувають.

Згідно з інформації, наданої Ленінським відділом ДВС Дніпропетровського МУЮ в листі № 26980 від 21.09.2015 встановлено, що виконавчий лист № 4-2024 від 02.04.2013 приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретової Н.Б. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 боргу в сумі 142852 грн. до Ленінського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ не надходив.

Виконавчі провадження, в яких стороною є ОСОБА_3 до територіальних органів державної виконавчої служби Дніпропетровської області не надходили та на виконанні не перебували, що свідчить про неможливість проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа № 4-2024 від 02.04.2013 приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретової Н.Б. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 боргу в сумі 142852 грн.

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , не належала на праві власності ОСОБА_3 .

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_1 08 квітня 2015 року безпідставно та незаконно вибула з комунальної власності Дніпровської міської ради.

16 червня 2015 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знято з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2015 року у справі № 205/738/15-ц за позовом ОСОБА_8 про визнання такими, що втратили користування житловим приміщенням.

Однак, з відповіді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2015 № 01-51/95/15 вбачається, що цивільна справа № 205/738/15-ц в провадженні суду не перебувала, рішень за вищевказаним позовом не ухвалювалося.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_8 набув право власності на спірну квартиру незаконно, без підстав набуття права власності, які передбачені законом.

Крім того, суд дійшов висновку, що вищезазначене свідчить про недійсність свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 583 від 08.04.2015, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. на ім`я ОСОБА_8

16.06.2015 між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грамс О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1508.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що спірна квартира незаконно, без будь-яких правових підстав, вибула з комунальної власності Дніпровської міської ради, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , оскільки останнім придбано квартиру у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Грамс О.В. Апелянт вказує, що даний договір не був предметом судового розгляду, а тому є діючим на сьогоднішній день та відповідно рішення суду в частині витребування квартири у добросовісного набувача та діючого власника квартири є незаконним. Також, апелянт зазначає те, що в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що таким самим добросовісним набувачем не був відповідач ОСОБА_2 . Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції були проігноровані клопотання щодо обов`язкової участі ОСОБА_2 при вирішенні спору, а також клопотання щодо витребування у позивача документів, які б свідчили про наявність у нього права власності на спірне майно.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна від 09 грудня 2013 року затверджено факт набуття ОСОБА_8 права власності на квартиру АДРЕСА_1 за результатами проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 4-2024 від 02.04.2013 приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретової Н.Б. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 боргу в сумі 142852 грн., яке знаходилось на виконанні в Ленінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ. Вказане нерухоме майно належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 8/503-98 від 17.02.1998, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів. В подальшому, 08.04.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. видано свідоцтво про придбання спірного нерухомого майна з прилюдних торгів на ім`я ОСОБА_8

Однак, вказані обставини спростовуються наступними документами, які були дослідженні в суді першої інстанції, а саме: копією листа Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 3/5-3388 від 26.12.2016 року; копією листа КП « ДМБТІ» ДОР № 17923 від 22.12.2016 року; копією відповіді ГТУЮ у Дніпропетровській області Управління ДВС від 09.03.2016 року, № 7375/02-57/872; копією відповіді Ленінського ВДВС ДМУЮ від 21.09.2015 №26980.

Крім того, виконавчі провадження, в яких стороною є ОСОБА_3 до територіальних органів державної виконавчої служби Дніпропетровської області не надходили та на виконанні не перебували, що свідчить про неможливість проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа № 4-2024 від 02.04.2013 приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретової Н.Б. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 боргу в сумі 142852 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що спірна квартира не належала на праві власності ОСОБА_3 .

У зв`язку з вищезазначеним незаконним є набуття ОСОБА_8 права власності на квартиру АДРЕСА_1 за результатами проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 4-2024 від 02.04.2013 р., як і незаконним є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 583 від 08.04.2015 р., виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. на ім`я ОСОБА_8 .

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, керуючись наявними в даній справі доказами, вірно встановив що ОСОБА_8 набув право власності на спірну квартиру незаконно, а тому він не може бути добросовісним набувачем, як на це посилається апелянт в своїй скарзі.

Як роз`яснено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14 та від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15.

В постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6/140цс14 зазначено, що за положеннями вищевказаних норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідно до ч. 1ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього.

За приписами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача в тому разі, якщо майно було викрадене в нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору (висновки Верховного Суду України, викладений у постанові від 10 червня 2015 року № 6-348цс15).

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірна квартира незаконно, без будь-яких правових підстав вибула з комунальної власності Дніпровської міської ради, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна від ОСОБА_1 , як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2019року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова