Справа №2а-3019/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07 2009 р Суворовський суд м. Херсона в складі:
головуючого судді Званчук В.М
при секретарі Севастьянова Т.О
у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні, розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Херсонській області, Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона про зобов’язання здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області посилаючись на те, що він отримує пенсію за віком і віднесен до категорії дітей війни. Відповідач всупереч вимогам ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не нараховує йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Він просить зобов’язати відповідача здійснити перерахування призначеної пенсії підвищивши її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач підтримав позов на підставах, викладених у ньому і просить зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Представник відповідача ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" віднесен до категорії "діти війни", що підтверджується пенсійними посвідченнями і не заперечується відповідачем.
За змістом ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щомісячно розмір їх пенсії повинен підвищуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, дія вказаної статті цього закону у 2006 та 2007 роках була фактично призупинена Законами України про державний бюджет України на 2006 та 2007 роки, а на 2008 рік зменшений розмир виплати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року були визнані такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 року», яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому Конституційний Сул України зазначив, що оскільки предмет закону про державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій. передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Постановою Пленуму Верховного суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1999 року визначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якою закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію, як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Частиною 2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи з наведеного, положення Законів "Про державний бюджет України" та постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року не можуть бути застосовані при вирішені цього спору, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата позивачам вказаної щомісячної державної соціальної допомоги у 2006, 2007 роках та наступній час 2008 року у вказаних у законі розмірах є неправомірною.
Посилання відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплат зазначеної допомоги суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, так як таке посилання не ґрунтується на законі.
Таким чином, оскільки норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 01.01.2006 року, відповідач з цього часу зобов'язаний здійснювати нарахування підвищення пенсій позивачам.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов'язання провести перерахування пенсії відповідно до вимог ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 року по наступний час 2008 року.
Оскільки дана бездіяльність пов'язана з загальною невиплатою підвищення всім дітям війни, то суд вважає, що ця бездіяльність відповідача повинна визнаватися протиправною в загалі, відносно всіх осіб району, що підпадають под. категорію "діти війни", а не відносно конкретної особи, тому правильно визнавати її протиправною в загалі відносно всіх дітей війни району, та зобов'язувати забезпечувати нарахування та виплату всім дітям війни в загалі, як це передбачено пп.2 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року N 8-2, згідно з яким відповідач управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсону зобов'язане забезпечити призначення та виплату соціальних виплат відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у період її дії, тобто з 01.01.2006 року по наступній час 2008 року у вказаних у законі розмірах 30%.
Так як згідно вказаному Положенню про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року N 8-2, саме управління Пенсійного фонду України в районах міста зобов'язані забезпечити призначення та виплату соціальних виплат, тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивачів до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оскільки це є обов'язок районного управління.
Тому суд вважає що у задоволені позовів до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області треба відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України якщо суд визнає причину пропуску строку на звернення до суду: законодавча неврегульованість цього питання та пов'язаного з цим помилкового вважання позивачами відсутності права на звернення до суду - поважною, а тому підстави для відмови у позові з цієї причин відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7-9, 12, 19,158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративними позовами, його адміністративні позови до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона - задовольнити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона забезпечити нарахування та виплату дітям війни Суворовського району м. Херсону (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, не виплаченого за період з 01.01.2006 року по наступний час 2008 року підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.
У задоволені його позова до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов’язання здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя В.М.Званчук