№2-а-433/10

         П О С Т А Н О В А

         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 березня 2010 року          Торезький міський суд Донецької області в складі :

    головуючого-судді             Стріжакової Т.В.

    при секретарі                 Пекунової Є.Г.

за участю позивача                 ОСОБА_1

представника відповідача УПСЗН         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі адміністративну справу за ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (далі-УПСЗН) про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2006,2007 роки, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) 1 категорії, інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в УПСЗН. На підставі ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. УПСЗН виплатило йому допомогу на оздоровлення: за 2003 рік –21 грн.50 коп., за 2004 рік –21 грн.50 коп., за 2005 рік -90 грн., за 2006 рік –90 грн., за  2007 рік –90грн. і доплатити різницю відмовляється. З урахуванням допомоги на оздоровлення, яка була йому виплачена, до виплати належить:  у 2003р. –(286х4)-21,50грн.=1122,50грн.,  у 2004р. –(286грн.х4) – 21,50грн.=1122грн.50коп., у 2005р.–(286грн.х4)–90грн.=1054грн., у 2006р.–(360х4)-90грн.=1350 грн., у 2007р.–(450х4)–90грн.=1710грн., всього 6359грн. Проте УПСЗН відмовило йому  виплатити щорічну допомогу на оздоровлення у вказаних розмірах, постанови КМУ. Але відповідно до ст.113,116,22,19,92 Конституції України КМУ не має права змінювати існуючи норми законодавства., які регулюють вказані спірні правовідносини.

Позивач просить визнати протиправними дії УПСЗН при визначенні сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004,2005,2006,2007 роки, зобов’язати УПСЗН здійснити йому нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення: за 2003,2004,2005,2006,2007 роки в розмірі 6359 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 5000грн.

03.07.2008 року позивач подав заяву про відкликання позовної заяви у частині вимог про стягнення з УПСЗН моральної шкоди в розмірі 5000 грн., просив в цій частині позовну заяву залишити без розгляду (а.с.30). Ухвалою Торезького міського суду від 03.07.2008р. позов ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання не чинними, протиправними, дій при визначенні сум щорічної допомоги на оздоровлення, зобов’язання здійснити виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2006,2007 роки, стягнення моральної шкоди,  в частині вимог про стягнення з УПСЗН моральної шкоди в розмірі 5000 грн. залишено без розгляду (а.с.36).

У судовому засіданні позивач  дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив визнати протиправними дії УПСЗН при визначенні сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004,2005,2006,2007 роки, зобов’язати УПСЗН здійснити йому нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення: за 2003,2004,2005,2006,2007 роки в розмірі 6359 грн.

Представник відповідача   УПСЗН позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН, має 1 категорію, 3 групу інвалідності у зв’язку з ліквідацією аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, мав право у 2003,2004,2005,2007роках на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно із ст.62 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року №796-Х11 роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (КМУ), рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. На підставі ст.117 Конституцій України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання, тому всі виплати, передбачені Законом №796-Х11, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених ПКМУ.

Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією вказаного Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. У теперішній час керуються ПКМУ від 20.09.2005 року №936 (зі змінами, доповненнями), якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п.4 якої  вказано що воно регулює виплату УПСЗН щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.1 ст.48 вказаного закону. ПКМУ від 04.03.2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, дана ПКМУ не регулює спірні правовідносини.

Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. ПКМУ №987 від 20.06.2000р. «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються ЗУ Про державний бюджет на відповідний рік. Виходячи із фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому ПКМУ № 836 від 26.07.1996р., ПКМУ №562 від 12.07.2005р. Позивачу не може бути виплачена допомога у розмірі, якому він вимагає, такі суми не закладені у бюджет, відсутні дані кошти у держави. Вважає дії УПСЗН при виплаті позивачу компенсації на оздоровлення правомірними і просить позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.5), йому видано пенсійне посвідчення №147859 на отримання пенсії по 3 групі інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням, викликаним аварією на ЧАЕС (а.с.6). Згідно із довідками МСЕК позивачу повторно встановлено 3 групу інвалідності, захворювання пов’язано з виконанням обов’язків військової служби по ЛПА на ЧАЕС по 01.08.2001р., по 01.08.2004р., по 01.09.2007р., по 01.09.2010р. (а.с.24,25,7). Позивач на своє звернення отримав лист відповідача від 28.12.2007 року, у якому вказано, що допомога йому виплачена в розмірі, встановленому ПКМУ № 836 від 26.07.1996р., ПКМУ №562 від 12.07.2005р, у повному обсязі, заборгованості по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення немає (а.с.8). Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області утворюються рішенням міської ради, є підконтрольним та підзвітним міській раді, є юридичною особою (а.с.94-97).

Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991року №796-Х11 у абзаці 3 частині 4 статті 48 передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1,2 групи у розмірі п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – чотири мінімальні заробітні плат,   учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

ПКМУ від 26.07.1996р. №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та  від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» всупереч Закону №796-Х11 установлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі. В цих постановах закріплено конкретні розмірі допомоги, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом.

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини» кожна людина як член суспільства має  право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній и культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України).

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм ст.48 ЗУ вказаного Закону від 28.02.1991року №796-Х11.

Відповідач УПСЗН є суб’єктом владних повноважень, у позові ставиться питання, яке відноситься до сфери публічно-правових відносин; тому відповідно до ст.2,17 КАСУ даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Постанови та інші нормативно-правові акти готуються на підставі Законів, актів чи доручень Президента України, актів КМУ, рішень урядових комітетів, доручень Прем’єр-міністра (пункт 10 розділу У1 Тимчасового регламенту КМУ від 05.06.2000 року №915).

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році ПКМУ №836 від 26.07.1996р. розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, тільки був змінений ПКМУ №562 від 12.07.2005р., він не відповідає розміру, встановленому іншими законами. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати згідно із вказаними ЗУ “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, “Про Державний бюджет України на 2004 рік” регулярно зростав кожний наступний рік і протягом року. При цьому вказані закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 Закону №796-Х11.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, звуження змісту та обсягу прав людини не допускається, і виходячи із принципу адміністративного судочинства – верховенства права та загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, якими є Постанови КМУ, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону №796-Х11 та статті законів, якими передбачені мінімальний розмір заробітної плати, а не Постанови КМУ №836 від 26.07.1996р., №562 від 12.07.2005р.

Відповідно до ч.4ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин та з урахуванням спеціального Закону №796-Х11, Торезьке УПСЗН Донецької області повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Позивачем було дотримано умови отримання вказаної допомоги – на законних підставах він перебуває на обліку у відповідача, тому він має законні сподівання на отримання зазначених Законом коштів.

Суд оцінює посилання представника відповідача на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-Х11 як таке, що не ґрунтується на законі і є безпідставним. Зі змісту Законів, які визначали розмір мінімальної заробітної плати не вбачається обмежень щодо можливості застосування цього розміру з метою реалізації норми ст.48 Закону №796-Х11.

Суд також критично оцінює ствердження відповідача про те, що для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р. В цих постановах закріплено конкретні розмірі допомоги, що суперечить Закону №796-Х11, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законом. Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-Х11 зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, у тому числі допомоги на оздоровлення. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, якими є ПКМУ. У Законі №796-Х11 викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя, здоров’я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого ЗУ №796-Х11, є безпідставним. Тому при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосовувати  вказані постанови КМУ не можна.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішення даного спору, застосуванню підлягають саме ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за відповідний рік, а не ПКМУ № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р., оскільки не проведення Кабінетом Міністрів України підвищення розмірів доплат, пенсій і компенсацій не може бути підставою для позбавлення громадян права на виплати в розмірах, що передбачені безпосередньо Законом.

Статтями 62,67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Кабінету Міністрів України надано право провадити роз’яснення порядку застосування цього Закону та підвищувати доплати, пенсії та компенсації відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір доплат, пенсій та компенсацій вказаними нормами не передбачено.

При цьому необхідно взяти до уваги те, що відповідно до п.37 ст.77 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік »  зупинена дія абзацу 3 частини 4 статті 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплат компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Вказані положення не визнавалися неконституційними Конституційним Судом України, а отже підлягають застосуванню. Тому в частині позовних вимог позивача за 2006 рік необхідно відмовити.

Положеннями п.30 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік » «з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом» на 2007 рік в частині виплат компенсації та допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати  зупинено дію абзаців 2-7 частини 1,3, абзаців 2-7 частини 4 та частини 7 ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 вказані положення визнані неконституційними. При цьому відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України вони втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року.

Хоча п.30 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з 09.07.2007 року, у суду немає підстав для зменшення розміру щорічної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії або підстав для відмови у її виплаті. Щорічна допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії є разовою річною виплатою, виплачується вона 1 раз на рік, незалежно від того, коли у особи виникла право на її отримання (на початку року чи в кінці), відповідним законом або постановами КМУ не передбачена залежність її виплати або її розміру від моменту (дати) настання права на її отримання, не передбачена пропорційність її виплати, якщо у особи право на отримання такої допомоги виникло після 01 січня відповідно року, своє право на оздоровлення особа може реалізувати протягом року один раз на рік. Тому вимоги позивача за 2007 рік підлягають задоволенню у розмірі, передбаченому ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , а саме в розмірі у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст.63 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Дана редакція діяла до прийняття ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» від 28.12.2007 року, коли було доповнено її зміст словами «коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законодавством»

ПКМУ від 04.03.2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.  У п.1 даного Порядку вказано, що він визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з використання державних програм соціального захисту населення щодо пільг особам, які мають право на забезпечення вугіллям на побутові потреби, оплату електроенергії, природного газу, послуг теплопостачання, водопостачання і водовідведення, квартирної плати вивезення побутового сміття і рідких нечистот, придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, компенсаційних виплат за пільговий проїзд, послуг зв’язку. Таким чином дана постанова не регулювала порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян відповідно до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дає право на  одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

У теперішній час діє ПКМУ від 20.09.2005 року №936 (зі змінами, доповненнями), якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у п.4 якої  вказано що воно регулює виплату УПСЗН компенсації та допомоги, передбачених ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-12, у тому числі щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.1 ст.48 вказаного закону.

На 2003 рік  діяла ПКМУ від 20.06.2000 року №987, яка затвердила Порядок використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, яким визначався механізм використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, а також обліку, звітності та контролю за використанням коштів фонду (п.1). Тобто у 2003 році позивач мав право на отримання від відповідача щорічної допомоги на оздоровлення, що не спростовує і сам відповідач, УПСЗН надало довідку, що дані виплати позивачу у 2003 році здійснювало саме воно, фактично між сторонами виник спір не  про право на отримання за 2003 рік щорічної допомоги на оздоровлення, а про їх розмір, відсутні відомості про те, що ці виплати позивачу проводила якась інша особа до жовтня 2003 року. Тому вимоги позивача за 2003 рік підлягають задоволенню у розмірі, передбаченому ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в розмірі у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, необхідно визнати неправомірною відмову УПСЗН у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період: за 2003,2004,2005,2007 роки та здійснити нарахування та виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення за цей період, у іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Визначаючи розмір недоплаченої допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку відповідач зобов’язаний виплатити позивачу за період за 2003,2004,2005,2007 роки, суд виходить з наступного розрахунку.

УПСЗН виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у таких розмірах:

- за 2003 рік у сумі 21грн.50коп. виплачено 06.05.2004 року,

- за 2004 рік у сумі 21грн.50коп. виплачено 23.06.2005 року (а.с.98),

- за 2005рік у сумі 90рн. виплачено 23.12.2005 року,

- за 2007 рік у сумі 90грн. виплачено 27.08.2007 року (а.с.99).

Мінімальна заробітна плата за вказані періоди складає:

- на 06.05.2004 року - 205грн. (ст.89 ЗУ «Про державний бюджет на 2004 рік»),

- на 23.06.2005 року - 290грн. (ст.83 «Про державний бюджет на 2005 рік»),

- на 23.12.2005 року - 332грн. (ст.83 «Про державний бюджет на 2005 рік»),

- на 27.08.2007 року - 440грн. (ст.76 «Про державний бюджет на 2007 рік»).

Тому недоплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення складає:

- за 2003 рік - 205грн.х4-21,50грн.=798грн.50коп.,

- за 2004 рік – 290грн.х4-21,50грн.=1138грн.50коп.,

- за 2005 рік – 332грн.х4- 90грн.=1238грн.,

- за 2007 рік – 440грн.х4-90грн.=1670грн.

Сума недоплати за пред’явлений у позові період за 2003,2004,2005,2007 роки, виходячи з наведеного розрахунку, складає 4845 грн.

Тому вимоги позивача підлягають задоволенню частково, необхідно визнати неправомірною відмову УПСЗН у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2003,2004,2005,2007 роки, зобов’язати УПСЗН здійснити виплату недоплаченої щорічну допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007 роки у сумі 4845грн., у іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись: ст.22 «Загальної Декларації прав людини», ст.8,9,16,19,22,46,50,55 Конституції  України, ст.1,13,48,62,63,70 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р., ЗУ «Про Державний бюджет на 2003 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2004 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2005 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.1,2,4,5,6,9,10,11,14,15,17,23, 48,58,60,69-71,79,86,87,94,98, 104,105,111,112,114,121,158,159,160,161,162,163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2003,2004,2005,2007 роки.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення: за 2003 рік в розмірі 798грн.50коп., за 2004 рік - 1138грн.50коп., за 2005 рік – 1238 грн., за 2007 рік – 1670 грн., всього 4845грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 02 березня 2010 року в присутності позивача та представника УПСЗН.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 03 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                 Т.В. СТРІЖАКОВА