Справа № 442/4068/18 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.В.

Провадження № 22-ц/811/2490/18 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:50

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

секретар:Іванова О.О.

З участю: відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 442/4068/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2018 року ухваленого судом у складі судді Павлів З.С. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача в її користь на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.04.2011 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.04.2011 відповідача зобов`язано сплачувати аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 800 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2011 і до досягнення дітьми повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_3 старша донька досягла повноліття, а тому у відповідача залишилось зобов`язання сплачувати аліменти лише на молодшу доньку. Вказує на те, що розмір аліментів, які сплачує відповідач в її користь недостатній для утримання дочки, яка постійно знаходиться на її утриманні, часто хворіє, а розмір її доходу є невеликий.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Розмір аліментів визначений рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 квітня 2011 року - відкликано. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 704,80 грн. судового збору.

Рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду помилковим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що матеріальний чи сімейний стан позивача змінився та це викликає необхідність зміни розміру аліментів. Вимоги позовної заяви не підтверджені належними доказами, а саме довідками про розмір зарплати, документами про стан здоров`я дитини чи позивача. Поряд з цим, під час розгляду справи встановлено, що змінився стан здоров`я платника аліментів, а саме йому встановлено третю групу інвалідності, що впливає на можливість отримувати більший дохід та вільно обирати роботу, оскільки йому протипоказана робота пов`язана з психофізичним навантаженням. Крім того, встановлено, що в даний час він не має постійного місця роботи і фактично не отримує доходу. Таким чином в процесі розгляду справи не здобуто жодного доказу, який би підтверджував існування обставин, передбачених ч.1 ст.192 СК, які б слугували підставою для збільшення розміру аліментів, а сама по собі зміна розміру прожиткового мінімуму не є підставою для зміни розміру аліментів, що визначені рішенням суду. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області від 27.10.2011).

11.04.2011 рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ухвалено стягувати на дітей з відповідача в користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 800 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.03.2011 і до досягнення дітьми повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_4 досягла повноліття.

Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА№828186 ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, йому протипоказана робота пов`язана з психо-фізичним навантаженням.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд врахував матеріальне становище позивачки, на утриманні якої перебуває донька, однак самостійно не може повноцінно її забезпечити, оскільки несе інші витрати пов`язані з її фізичним, духовним та моральним розвитком, відповідач - платник аліментів, який дійсно є особою з інвалідністю третьої групи, а тому не має змоги платити аліменти в розмірі, в якому просить позивачка, а тому виходячи з рівності прав та обов`язків обох батьків щодо утримання дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вимоги розумності та справедливості, дійшов висновку про збільшення розміру стягуваних аліментів до 1100 грн. починаючи з дня набранням рішення законної сили і до досягнення донькою повноліття. Такий розмір аліментів на думку суду, на даний час буде відповідати інтересам дитини, враховуючи її вік та матеріальні потреби, можливості відповідача, а також те, що доходи з відрахуванням вищезгаданих витрат (аліменти на утримання дитини) повинні забезпечити відповідачу прожитковий мінімум, визначений державою.

З таким висновком суду слід погодитись оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року становить 1860 гривень, з 1 липня 1944 гривні, з 1 грудня 2027 гривень.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Таким чином розмір аліментів, який стягується з відповідача за рішенням суду від 11 квітня 2011 року (в розмірі 800 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2011 і до досягнення дітьми повноліття), не відповідає вимогам чинного законодавства, та суперечить інтересам дитини, а тому суд першої інстанції правильно збільшив розмір стягнення аліментів до 1100 грн. на дитину.

Крім того, з пояснень відповідача, наданих в суді апеляційної інстанції, судом встановлено, що відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення, що є однією з обставин, які суд повинен враховувати при визначенні розміру аліментів.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи у скарзі про те, що при визначенні розміру аліментів судом не враховано, що йому встановлено третю групу інвалідності, що впливає на можливість отримувати більший дохід та вільно обирати роботу, оскільки відповідно до змісту рішення дана обставина судом врахована, адже позов судом задоволено частково на суму 1100 грн. на дитину, а не на суму 1800 грн., як просила позивач.

Твердження апелянта про те, що він не працює і фактично не отримує доходу, а відтак не має можливості сплачувати аліменти у присудженому розмірі, на правильність висновків суду першої інстанції не впливає, оскільки відповідачем не надано доказів, які б вказували на його такий стан здоров`я, який би унеможливлював його працевлаштуванню та отриманню доходів.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 05 липня 2019 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк