Справа № 2-13/2010р.

Р і ш е н н я

Іменем України

3 березня 2010року

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:головуючої - судді Ткаченко С.Є.

при секретарі – Пахомовій Н.І.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині  справу  за  позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Чигиринська державна нотаріальна контора,  про встановлення факту проживання однією сім`єю, про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину та  про визнання права  власності на грошові вклади

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що з серпня 1996 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, тобто проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

09.07.2008 року ОСОБА_5 помер.

На момент його смерті відкрилась спадщина, яка складалась, в тому числі, і з  грошових вкладів на рахунках №26207601006072, №26352602294471, №26355600718053, №26357601807262, №4627087803542960 в Чигиринському відділенні Приватбанку з відповідними відсотками на загальну суму 13696,40грн., які належали спадкодавцю на підставі ощадних книжок.

13.02.2009 року Чигиринською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_4 було видане свідоцтво на спадщину, реєстраційний номер 255, до складу якого включені і вище вказані грошові вклади.

Однак вона спільно проживала з ОСОБА_5 на протязі 15 років і дані кошти є об`єктом їх спільної сумісної власності.

А тому просить встановити факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю з серпня 1996 року до 9 липня 2008 року, визнати незаконним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.02.2009 року та визнати за нею право власності на вказані грошові вклади.

    В судовому засіданні позивачка зменшила свої позовні вимоги в частині визнання свідоцтва про право на спадщину незаконним частково,  пояснивши суду, що, ОСОБА_5 залишив своєю сім`ю і переїхав проживати до неї.

У них було все спільне, в тому числі і кошти.

Вони проживали однією сім`єю з 1996 року по день його смерті.

Разом вели спільне господарство.

У ОСОБА_5 були кошти в ощадбанку ще до того, як вони почали спільно проживати.

Також вони складали гроші на придбання машини, які зберігали в Приватбанку, при цьому жили за її кошти.

Тому вона претендує лише на кошти, які знаходяться в Приватбанку.

    Оскільки вона проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю, то вважає, що має право на дані грошові вклади як його дружина.

    Представник позивачки ОСОБА_2 також підтримав позов та пояснив суду, що є достатньо фактів в підтвердження того, що позивачка і померлий ОСОБА_5 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство.

Свідоцтво про право на спадщину просять визнати незаконним тільки в частині грошових вкладів.

      Те, що ОСОБА_5 за тиждень до смерті проживав з відповідачкою нічого не значить.

    Представник відповідачки ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив суду, що, на момент смерті ОСОБА_5 був в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою і це була сім`я.

 А з позивачкою не могло бути сім`ї, оскільки одночасно мати дві сім`ї законом заборонено.

    Факт проживання ОСОБА_5 однією сім`єю з позивачкою, крім свідків, нічим не підтверджено.

Доказів того, що кошти, які знаходяться в Приватбанку, належать позивачці, немає, у зв`язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідачка, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Представник третьої особи також не з`явився в судове засідання, надіславши листа про розгляд справи у його відсутності.

    Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він може підтвердити, що ОСОБА_5 і позивачка проживали разом більше 10 років.

Він бачив, що вони вели спільне господарство і проживали як одна сім`я.

    Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що 1,5–2 роки тому ОСОБА_5 позичив в нього гроші на машину, а віддавала їх позивачка.

      ОСОБА_5 говорив про позивачку як про свою дружину, вони жили в одному будинку і вели спільне господарство.

 Проживали разом більше 10років до дня його смерті.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що відповідачка була законною дружиною померлого ОСОБА_5, але близько 10 років він проживав однією сім`єю з позивачкою.

Свою пенсію він перераховував в банк, а жив за рахунок процентів та заробітної плати.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона проживає по сусідству з позивачкою і їй відомо, що ОСОБА_5 проживав з нею як з коханкою.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що ОСОБА_5 пенсію перераховував в банк, а жив на проценти.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона видала довідку про проживання ОСОБА_5 з відповідачкою на підставі будинкової книги, де він був зареєстрований за вказаною в довідці адресою, хоча самого факту проживання їй не було відомо.

    Вислухавши позивачку та представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.    

    Судом встановлено, що позивачка дійсно проживала з ОСОБА_5 з серпня 1996 року по день смерті останнього, за виключенням декількох днів перед його смертю.

При цьому, як встановлено судом, вони проживали в домоволодінні, належному позивачці, однією сім`єю, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

    Даний факт також підтверджено в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, листом Чигиринської міської ради №459-02-17/2 від 26.06.2008 року, відправленого ОСОБА_5 за місцем його проживання з позивачкою.

При цьому суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_9, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що вона знаходиться в неприязних відносинах з позивачкою.

    Крім того її покази спростовуються показами вище вказаних свідків та листом міської ради.

    Також судом встановлено, що викладені в довідці від 11.02.2009 року, виданій Чигиринською міською радою, факти не відповідають дійсності, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка вказала в даній довідці, що померлий ОСОБА_5 проживав з відповідачкою лише на підставі того, що він був зареєстрований за місцем проживання останньої.

Отже, позивачка та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю більше 10 років.

Судом також встановлено і підтверджується даними ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 17.01.2009 року, які містяться в матеріалах спадкової справи №60, що під час спільного проживання на протязі 2005-2007р.р. вони придбали грошові кошти, які знаходяться на рахунках №26207601006072, №26352602294471, №26355600718053, №26357601807262, №4627087803542960 в Чигиринському відділенні ПриватБанку.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

    Крім того в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що грошові суми /вклади/, внесені у банківські /фінансові/ установи за договорами банківського вкладу /депозиту/ за рахунок заробітної плати, пенсії, інших доходів подружжя, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім`я з подружжя вони внесені, відповідно до ст.61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    А, як передбачено ч.2 ст.74 СК України, на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, в якій розміщена і ст.61 СК України.

    Так, згідно ч.2 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата та пенсія, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або на його особистий рахунок у банківську установу.

    Виходячи з цього, грошові кошти, що містяться на вище вказаних рахунках у Чигиринському відділенні ПриватБанку є спільною сумісною власністю позивачки та її чоловіка ОСОБА_5

    Оскільки відповідно до ст.70 СК України частки майна та дружини є рівними, то позивачка має право на ? частину вказаних грошових вкладів, які являються об`єктом їх спільної сумісної власності.

Як вбачається з свідоцтва про смерть № 093076, 09.07.2008 року ОСОБА_5 помер.

    Після його смерті відкрилась спадщина лише на ? частину спірних грошових вкладів, так як інша ? частина цих коштів належить позивачці.

    Також, судячи зі змісту ч.1 ст.1226 ЦК України, у праві спільної сумісної власності спадкується лише її частка.

    З врахуванням цього, відповідачка мала право на успадкування лише ? частини зазначених грошових вкладів.

    Незважаючи на це, державним нотаріусом Чигиринської державної нотаріальної контори 13.02.2009 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на всю суму даних грошових вкладів.

У зв`язку з цим суд вважає необхідним визнати це свідоцтво у відповідності до ст.1301 ЦК України частково недійсним в частині визнання відповідачки спадкоємицею грошових вкладів, що знаходяться на рахунках №26207601006072, №26352602294471, №26355600718053, №26357601807262, №4627087803542960 в Чигиринському відділенні ПриватБанку, загальною сумою 13696,40грн., оскільки судом встановлено, що відповідачка, якій воно видане, не мала права на спадкування всієї суми тих грошових вкладів.      

Як передбачено ст.1261 ЦК України, у першу чергу на спадкування за законом має той із подружжя, який його пережив.

Судом же встановлено, що позивачка не перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_5, що позбавляє її права на спадкування майна останнього відповідно до ст.1261 ЦК України, так як вона належить до четвертої черги спадкоємців за законом /ст.1264 ЦК України/.

Також п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що  проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу у відповідності до ст.1261 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування позачергово.

 А в ч.2 ст.1259 ЦК України закріплено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом не встановлено, що позивачка протягом тривалого часу опікувалася чи матеріально забезпечувала ОСОБА_5, надавала йому іншу допомогу і що він через тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.  

З врахуванням цього позивачка не має права на спадкування вказаного нею спадкового майна на рівні з відповідачкою.    

    Таким чином, суд, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, вважає, що позивачка має право лише на ? частину грошових вкладів, які є їх з померлим ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, в сумі 6848,20грн.

    Оскільки позивачкою не ставилося питання про стягнення вказаних коштів з відповідачки, то суд не може по власній ініціативі виходити за межі позовних вимог.

    Виходячи з того, що позовні вимоги позивачки судом задоволено частково, суд вважає необхідним відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України присудити останній витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і стягнути з відповідачки на її користь понесені нею судові витрати: судовий збір в розмірі 69,85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60грн. та витрати на правову допомогу в сумі 750грн.

    На підставі викладеного і, керуючись ст., ст.61, 70, 74 СК України, ч.1 ст.1226, ч.1 ст.1258, ч.2 ст.1259, ст., ст.1261, 1264, 1301 ЦК України, п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст., ст.10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 однією сім`єю з серпня 1996 року по 16.04.2008 року.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.02.2009 року, виданого державним нотаріусом Чигиринської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4, в частині визнання її спадкоємицею спадкового майна, яке складається з грошових вкладів на рахунках №26207601006072, №26352602294471, №26355600718053, №26357601807262, №4627087803542960 з належними відсотками, компенсаційними та іншими нарахуваннями, що зберігалися в Чигиринському відділенні ПриватБанку ЗАТ КБ «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ та були відкриті на ім`я ОСОБА_5, загальною сумою 13696 /тринадцять тисяч шістсот дев`яносто шість/ гривень 40коп.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину грошових коштів, що знаходилися на рахунках №26207601006072, №26352602294471, №26355600718053, №26357601807262, №4627087803542960 в Чигиринському відділенні ПриватБанку ЗАТ КБ «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ та належали їй і померлому 09.07.2008 року ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, загальною сумою 6848 /шість тисяч вісімсот сорок вісім/ гривень 20коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі шістдесят дев`ять гривень 85коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі шістдесяти гривень та витрати на правову допомогу в сумі сімсот п`ятдесят гривень.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуюча