Справа № 1-24/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року                 Бериславський районний суд Херсонської області

в складі:   головуючого - судді        Сіянка В.М.

за участю:

                          секретаря                                        Третьякової Т. М.

                          прокурора                                       Краснопьорова О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду кримінальну справу про обвинувачення      

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерація, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого:

?   23.04.1997 року Бериславським районним судом Херсонської області за ст. 101 ч. 3 КК України (1960 року) на строк 7 років позбавлення волі, звільнився 02.08.2001 року у зв’язку із застосуванням Закону України «Про амністію»;

?   06.04.2005 року Бериславським районним судом Херсонської області за ст. 309 ч. 1, 70 ч. 4 КК України на строк 1 рік позбавлення волі, звільнився 03.10.2005 року по відбуттю строку покарання

проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4  

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в кінці травня місяця 2009 року, знаходячись по місцю свого проживання на подвір’ї будинку № 80 по вул. Горького в с. Тягинка Бериславського району Херсонської області, умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу, виготовив саморобний пристрій для стрільби, який згідно висновку експерта являється гладкоствольною вогнепальною зброєю – дульно-зарядним шомпольним пістолетом, виготовленим саморобним способом по типу дульно-зарядної зброї зразка 15-16 століття з фітільним запалюванням заряду, придатним для проведення пострілів, де незаконно, умисно, зберігав його в приміщенні будинку, а також незаконно зберігав та носив його при собі, допоки його не було 23.07.2009 року близько 15.10 години виявлено та вилучено працівниками міліції під час особистого огляду ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, в парку ім. Т.Шевченко в м. Бериславі Херсонської області.

Допитаний у судовому засіданні підсудний вину свою в інкримінованому йому злочині визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, дав показання у відповідності з встановленим, згодився з обсягом добутих по справі доказів і не оспорював їх в суді, а також  визнав не доцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, уточнив, що його позиція добровільна і істинна. В доповнення повідомив, що дійсно наприкінці травня місяця 2009 року він виготовив саморобний пристрій для стрільби (самопал) з метою відлякувати лисиць від своєї оселі. 23.07.2009 року він перевіз самопал у м. Берислав, де перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння був затриманий працівниками міліції, які й вилучили й у нього самопал.  

Крім визнання вини, вина підсудного у вчиненому злочині підтверджується наступними доказами в їх сукупності:

-   протоколом особистого огляду від 23.07.2009 року, під час якого  в парку ім. Т.Шевченко в м. Бериславі був оглянутий підсудний, під час огляду в пакеті, який підсудний тримав в руках, працівниками міліції було виявлено та вилучено предмет , який був схожий на пістолет, виготовлений саморобним способом та фототаблицями до протоколу (а. с. 4-7);

-   висновком експерта № 1297 від 28.07.2009 року, згідно якого наданий для дослідження предмет, вилучений 23.07.2009 року під час особистого огляду  ОСОБА_1 в парку ім. Т.Шевченко в м. Бериславі Херсонської області являється гладкоствольною вогнепальною зброєю – дульно-зарядним шомпольним пістолетом, виготовленим саморобним способом по типу дульно-зарядної зброї зразка 15-16 століття з фітільним запалюванням заряду, придатний для проведення пострілів (а. с. 21-22).

Інші докази по справі, відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, судом не досліджувалися, поскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, цивільні позови не заявлялися.

Суд вважає, що вина підсудного знайшла своє підтвердження у судовому засіданні. Злочинні дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України як зберігання, носіння, виготовлення вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд визнав щире каяття у вчиненому.  

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного суд визнав вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочинів.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, дану на особу характеристику, який позитивно характеризується громадськістю, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, ту обставину, що підсудний має непогашену судимість за умисний злочин, після звільнення з місць відбування покарання на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин, продовживши злочинну діяльність, ухилився від суду, внаслідок чого був оголошений в розшук, і вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки підсудний є суспільно небезпечною особою, тому його виправлення вже не можливе без ізоляції від суспільства.

Речовий доказ (25-26) – саморобний пристрій для стрільби – підлягає знищенню.

Судові витрати (а. с. 20) слід покласти на підсудного.

Керуючись ст.ст. 321-324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки шість місяців з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання чинності вироком суду залишити утримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 20 лютого 2010  року, тобто з дня затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 300,48 грн. судових витрат.

Речовий доказ - саморобний пристрій для стрільби - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Херсонської області протягом п’ятнадцяти діб з часу його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку, шляхом подачі апеляції через Бериславський районний суд.

Суддя                                                       В. М. Сіянко