Справа № 369/10297/18

Провадження № 2/369/582/19

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Пінкевич Н.С

при секретарі Середенко Б.С

представника позивача ОСОБА_1 І

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», про визнання дій неправомірними та скасування акту та протоколу,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач звернулася до суду в порядку цивільного судочинства про захист прав споживачів. Свої вимоги мотивувала тим, що 28.01.2008 року між відповідачем як енергопостачальником та нею як побутовим споживачем укладено договір №10237670 про користування електричною енергією. Згідно умов договору Відповідач здійснює електропостачання квартири, що належить позивачу та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 28 Договору та абз. 2 п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26 липня 1999 р. № 1357, якими враховуючи відсутність заяви однієї із сторін про розірвання договору – станом на 01.06.2018 договір №10237670від 28.01.2018 є таким, що продовжений на наступний рік, отже чинним.

Вказала, що 01.06.2018 року працівниками відповідача було складено Акт про порушення К№039677. В даному акті працівниками енергопостачальника були відображені дані про порушення п. 48 ПКЕЕН а саме, «…самовільне підключення струмоприймачів поза розрахункового засобу обліку електроенергії №3647824виконано підключення до ввідного пакетника». З даним актом про порушення вона не погодилася, оскільки вважала, що він складений без належних підстав, фактично без її безпосередньої участі, без участі будь яких свідків, або членів її сім`ї, з порушенням процедури проведення таких дій та з порушенням норм законодавства України зокрема п. 53 ПКЕЕН, оскільки акт був складений одноособово. Зазначала, що в подальшому акт про порушення К039677 від 01.06.2018 року розглядався на комісії Бориспільського РП по розгляду актів про порушення від 18.07.2018року та був оформлений протоколом №215 від 18.07.2018 року.

Позивач вважає, що в результаті проведення засідання комісії по розгляду актів про порушення від 18.07.2018 року оформленої протоколом №215, неправомірно та безпідставно було нараховано вартість неврахованої електричної енергії на суму 20 384, 28 та вручено повідомлення про оплату по акту порушення Правил користування електричною енергією.

Вважає, що акт про порушення є неправомірним, рішення комісії з вимогою про сплату вартості недорахованої електроенергії не відповідає чинному законодавству, а тому, дія рішення комісії з розгляду актів порушень Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом №215 від 15.02.2018 року, прийнятого за результатом розгляду акта про порушення правил користування електричною енергією № К036590 від 08.12.2017 року, підлягає припиненню, як протиправне.

З вказаними діями та рішеннями Відповідача не погоджується, та вважає їх прийнятим з порушенням норм діючого законодавства, таким що порушують її права, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду в якому просив визнати акт про порушення №К039677 від 01.06.2018 р неправомірним та скасувати протокол засідання комісії по розгляду акту ПАТ «Київобленерго» Бориспільського РП, від 18.07.2018 року №215.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов.

У судових засіданнях представник Відповідача проти позову заперечував, вважав їх необґрунтованими подав до суду заперечення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, вони врегульовувалися Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами користування електричною енергією для населення затверджених постановою КМУ від 26 липня 1999 р. № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562 (далі-Методика), в окремій частині Правилами користування електричною енергіє, що затверджені Постановою НКРЕ31.07.96 № 28 (та діяли на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п. 1 ПКЕЕН, ці правила регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками.

Правила обов`язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

В той же час відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ дія правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.

Як вбачається з матеріалів справи, постачання електроенергії за адресою позивача у АДРЕСА_1 здійснюється у відповідності до договору №10237670 від 28.01.2008 року про користування електричною енергією, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «А.Е.С Київобленерго» в подальшому назва змінена на ПрАТ «Київобленерго».

Відповідно до пункту 21 Договору взаємовідносини сторін, що не врегульовані цим договором, регламентуються ПКЕЕН та законодавством України.

01 червня 2018 року працівниками ПрАТ «Київобленерго» виявлено порушення ПКЕЕН за адресою АДРЕСА_1 в результаті чого було складено Акт про порушення №К 039677.

Згідно інформації викладеної в акті про порушення на об`єкті позивача тобто квартирі № АДРЕСА_2 вбачається, порушення, а саме: п. 48 ПКЕЕН самовільне підключення струмоприймачів поза розрахункового засобу обліку електроенергії №3647824 (виконано підключення до ввідного пакетника). На місці було складено Акт про порушення №К039677 від 01.06.2018 року, який було підписано працівниками ПрАТ «Київобленерго», однак не підписано позивачем. В той же час в акті про порушення відсутня інформація про не бажання, або про відмову позивача підписувати даний акт про порушення.

Порядок складання акту про порушення правил передбачений п. 53 ПКЕЕН, у відповідності до якого, у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об`єкта або має право користуватися цим об`єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Таким чином, ПКЕЕН передбачено обов`язковість участі споживача, або уповноваженого представника при складанні акту про порушення правил, і тільки у разі відмови від підпису в складеному акті, останній вважається дійсним коли його підписало три представники енергопостачальної організації.

Відповідно до п.4.8 Методики згода або незгода споживача із зафіксованим в акті про порушення фактом пошкодження пломб або розрахункових приладів обліку фіксується в акті про порушення.

З наявного в матеріалах акту про порушення№К039677 від 01.06.2018р, (а.с. 28-29) вбачається, що Позивач не була присутня під час вчинення дій по складанню акту про порушення. Акт не містить підпису Позивача, або його представника, а також інформації про те, що позивач відмовилася від підпису в акті про порушення, а тому його було підписано трьома представниками ПрАТ «Київобленерго».

Разом з тим, допитані в судовому засіданні 05.06.2019 року свідки ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , вказали суду, на обставину, що 01.06.2018 року акт про порушення складався двома представниками Київобленерго, а не трьома як зазначено в акті про порушення правил №К039677, а самого позивача, або когось із членів її сім`ї при цьому не було.

Суд звернув увагу на ту обставину, що в акті про порушення зазначено, що позивач вчинила порушення п. 48 ПКЕЕН, та самовільно підключила струмоприймачі поза розрахунковим засобом обліку.

Відповідно до п.2 ПКЕЕН під струмоприймачем слід розуміти, пристрій, призначений для перетворення електричної енергії в інший вид енергії;

В той же час в акті про порушення не вказано, що саме або які саме струмоприймачі, тобто пристрої були підключені Позивачем самовільно, та чи належали ці пристрої саме Позивачу. Разом з тим в п. 5 акту №039677 не складено перелік струмоприймачів, приєднаних до електричної мережі.

Таким чином інформація внесена представниками Відповідача до акту про порушення може тлумачитися двояко.

Суд звернув увагу на відсутність в акті про порушення, зокрема в схемі межі балансової належності точки без облікового приєднання, тип та спосіб їх прокладення, назву додаткового обладнання.

Дані обставини суперечать вимогам п. 4.7 Методики відповідно до якої, в акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

Надані Відповідачем з відзивом на позовну заяву докази, вчинення Позивачем порушення правил ПКЕЕН, а саме фотокарток (фотофіксації) (електролічильника та проводів, що встановлені на сходовій клітині у під`їзді будинку Позивача, а від так у місті загального користування, суд вважає не належними та такими, що не можуть підтверджувати обставину самовільного приєднання струмоприймачів. А існування проводу в стіні під`їзду не підтверджують факту самовільного підключення саме струмоприймачів Позивача.

Отже представлені фотокартки також, не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між існуванням кабелю, та прокладенням його до струмоприймачів або квартири Позивача.

Обґрунтовуючи своє рішення суд погоджується із позицією Відповідача, щодо неправомірності оскарження самого акта про порушення №К039677 від 01.06.2018 року. Оскільки акт про порушення правил користування електричною енергією є тільки фактом фіксації виявленого порушення правил, а не вимогою до споживача, а тому й не породжує для останнього будь яких обов`язків, а від так і не порушує права Позивача.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту статей 13, 19 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав — це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до абз.2 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Більше того складання акту про порушення є правом Відповідача, як енергопостачальної організації, що передбачено нормами п. 53 ПКЕЕН, п. 6.40, 6.41 ПКЕЕ, та Методикою №562.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання Акту про порушення №К039677 від 01.06.2018 р неправомірним.

В той же час сам акт про порушення може являється доказом під час вирішення питань пов`язаних із стягненням вартості недорахованої електричної та оскарженням рішення комісії по розгляду акту про порушення правил, що оформлено протоколом.

У подальшому акт про порушення правил №К039677 від 01.06.2018р, був розглянутий на засіданні комісії по розгляду актів про порушення правил у споживача, що відбулася 18.07.2018 року та був оформлений протоколом №215 від 18.07.2018 року.

В результаті розгляду акту про порушення, рішенням комісії відповідача встановлено, що порушення що сталося, кваліфіковано, як таке що сталося з вини споживача, та вчинене відкритим способом. При цьому, акт про порушення №К039677 підлягає розрахунку згідно п. 5.5.5 ПРЕЕ (Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018) та, п. 3.1.5 Методики по перерізу проводу мідь 2.5 мм/кв за 365 днів у період з 02.06.2017 року по 01.06.2018 року. Згідно оскаржуваного рішення комісії обсяг недоврахованої електричної енергії склав 12 140 квт, а сума нарахування за необліковану електричну енергію склала 20 384,28грн.

Однак суд не погоджується із такою позицією Відповідача, оскільки приймаючи рішення, що оформлено протоколом №215 комісія посилалася на норми п.5.5.5 ПРЕЕ, в той час коли складений та розглянутий акт про порушення правил №К039677 стосувався порушень ПКЕЕН. акт про порушення під виявленим порушенням розумілося акт про порушення № К039677 від 01.06.2018 року .

Разом з тим, приймаючи до уваги той факт, що рішення комісії оформлене протоколом №215, прийнято в результаті розгляду акта про порушення, який складено з порушенням процедури складання актів, без участі споживача, або уповноважених його представників, про що зазначено вище. У цьому разі сам акт про порушення, суд визнає як неналежний доказ, яким не доведено, факту вчинення Позивачем порушення правил користування електричною енергією.

В той же час рішення комісії, створило для позивача негативні наслідки, що полягали у вимозі сплати вартості недоврахованої електричної енергії, на суму 20 384,28 грн, а несплата цієї суми загрожує відключенням квартири АДРЕСА_3 від постачання електричної енергії, що підтверджено попередженням про припинення постачання ел.енергії №8642580453.

Тому суд пригодить до висновку, що позовна вимога про скасування рішення комісії, що оформлене протоколом №215 від 18.07.2018 року, підлягає до задоволення.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 16 ЦК України визначений загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, варто враховувати, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.77 Закону України «Про ринок електричної енергії » передбачена відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії.

Пунктами 6 та 7 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданихенергопостачальникувнаслідоквикраденняелектричноїенергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122, встановлено, що у разі відмови споживача відшкодувати збитки підтвердження факту викрадення електричної енергії  та  стягнення  збитків здійснюється у судовому порядку. Рішення енергопостачальника щодо визначення розміру та порядку відшкодування збитків, завданих йому внаслідок викрадення електричної енергії, може бути оскаржено в установленому законом порядку.

Верховним Судом України у постанові № 6-4цс11 від 6.11.2011 року зроблено правовий висновок про те, що акт є лише фіксацію порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання Правил, і згіднозіст.57 ЦПК України є доказом, який у разі виникнення спору повинен оцінюватися судом відповідно до вимогст.212 ЦПК України, і його оскарження не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

Крім цього, Верховний Суд України визначаю чи таку правову позицію, зазначив, що акт розглядається на засіданні комісії із запрошенням споживача, яка при доведеності зафіксованих актом обставин, від імені енергопостачальника та відповідно до Методики може визначити негативні для споживача наслідки.

Отже, Верховний Суд України у своєму рішенні встановив неможливість оскарження лише акту і вказав, що негативні наслідки наступають для споживача саме на підставі рішення комісії.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, вимоги ст.ст.4, 23 ЦПК України та ст.ст. 15, 16 ЦК України, п.6 та 7 Порядку, суд приходить висновку про можливість оскарження споживачем рішення комісії з метою захисту своїх прав та обов`язків, оскільки останнє тягне за собою негативні наслідки для нього, що знайшли своє відображення у проведенні відповідачем нарахувань за спожиту електричну енергію за тарифами, що не відповідали умовам договору та ПКЕЕН.

За ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 611, 629 ЦКУ, , ст.77 ЗУ «Про ринок електричної енергії», Правилами користування електричною енергією для населення затвердженихпостановою КМУ від 26 липня 1999 р. № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562, ст.ст. 4, 76, 77, 79, 80, 81, 110, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-,

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Київобленерго» Бориспільський РП про визнання дій неправомірними та скасування акту та протоколу задоволити частково.

Скасувати рішення комісії по розгляду акту про порушення, що оформлене протоколом №215 від 18 липня 2018 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2019 року.

Суддя