Справа № 2-а-492/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 лютого 2010 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого -  судді Журавель В.А.

за участю секретаря – Баженової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку та зобов'язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському  районі м. Харкова та просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком , як дитині війни, за 2008-2009 роки та стягнути 3636 грн. 80 коп. з урахуванням індексації, нарахувати індексацію за 2006-2007 р. в сумі 3766 грн. 08 коп. та стягнути моральну шкоду в  сумі 10 0000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність становить : з 1 січня - 470 грн., з квітня -481 грн., з липня - 482 грн. за місяць, з жовтня – 498 грн.  

Таким чином, сума невиплаченої допомоги за 2008-2009 роки становить 3636 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 99,100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свободи чи інтересів. Законні права позивача  було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів  України, крім того, про належні як дитині війни виплати позивачу стало відомо лише після висвітлення рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, стало відома тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

Позивач в судове засідання не з"явився, просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав повністю.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просив суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", рішень щодо неконституційності Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідача рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через невизначеність на законодавчому рівні  органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідачі зазначили про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Також відповідач зазначив, що у листі Міністерства юстиції України від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 наведено позицію Мін'юсту щодо порядку реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Мін'юст вважає, що питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.  6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Такі зміни до ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни"  були внесені п.2 ч. 41 ст. 85 розділом 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України. Стаття 6 Закону  була викладена в новій редакції, а саме : "Дітям війни / крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"/ до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість  пенсії відповідно до цього Закону та Закону  України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором  згідно одного із законів".

В листі Міністерства праці та соціальної політики від 27.12.2007 року та Пенсійного фонду України  зазначається, що  проектом Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуватиметься підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Також в листі зазначалося, що виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється за матеріалами пенсійних справ без подання пенсіонерами будь-яких додаткових документів.

Частина 2 статті 103 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплює норму, згідно якої центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики надає разом з Пенсійним фондом роз'яснення з питань призначення , перерахунку та виплати пенсій відповідно до цього Закону. Такі зміни до ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" і були внесені п.2 ч. 41 ст. 85 розділом 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, стаття 6 Закону № 2195 була викладена в новій редакції.

Відповідно до абз. 4 п. 20 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" іншим учасникам війни підвищується пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомоги, що виплачується замість пенсії-на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними.

Таким чином, редакція статті 6, в якій зазначається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була змінена на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України". Нова редакція ст. 6 на підставі вищезазначеного рішення Конституційного Суду України визнана неконституційною.

З метою врегулювання виплати державної  соціальної допомоги Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно якої з 22 травня 2008 року дітям війни до пенсії провадиться підвищення. Ця постанова Кабінету Міністрів України є обов"язковою для виконання.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , позивач звернувся до суду з порушенням даного строку.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, які просили розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних  у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус "Дитини війни", що також підтверджується пенсійним посвідченням № 672379  від 28.03.2007 року (а. с. 7).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"   в 2008 році позивачу підлягають такі суми доплати до пенсії:

Травень 481х30%= 144,3 грн.

Червень 481х30%=144,3 грн.,

Липень  482 х 30% = 144,6 грн.,

Серпень 482 х 30% = 144,6 грн.,

Вересень 482 х 30% = 144,6 грн.,

Жовтень 498 х 30% = 149,4 грн.,

Листопад 498 х 30% = 149,4 грн.,

Грудень 498 х 30% = 149,4 грн., а всього за 2008 рік 1170 грн. 60 коп. Але, як вбачається з листа УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова, позивачу з травня по грудень 2008 року були виплачені грошові кошти, тому за цей період часу позивачу підлягають виплаті грошові кошти з урахуванням виплачених сум.

Що стосується вимог позивача про зобов"язання відповідача виплачувати йому в період січень-жовтень 2009 року включно щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги обгрунтованими, виходячи із наступного.

Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, в період січень-жовтень 2009 року позивачу підлягають доплаті до пенсії:

Січень 498 х 30% = 149,4 грн.

Лютий 498 х 30% = 149,4 грн.,

Березень 498 х 30% = 149,4 грн.

Квітень 498 х 30% = 149,4 грн.

Травень 498 х 30% = 149,4 грн.,

Червень  498 х 30% = 149,4 грн.,

Липень  498 х 30% = 149,4 грн.

Серпень 498 х 30% = 149,4 грн.,

Вересень  498 х 30% = 149,4 грн.

Жовтень  498 х 30% = 149,4 грн., а всього 1494 грн.

Відповідно до даних Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з січня по грудень 2009 року включно позивачу було виплачено щомісячно по 49 грн. 80 коп., тому позивачу підлягають виплати з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Червонозаводському  районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

    Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

    За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

    Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

    Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

    Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:

-     щодо призначення пенсії;

-     підготовки документів для її виплати;

-     забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Суд також бере до уваги, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія ст.ст. 99, 100 КАС України, з наступних підстав.

Порушення прав осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" тривало з 22 травня 2008р. по 31.12.2008р. та припинилось лише 01.01.2009р. після внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова  по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

При цьому суд вважає, що вимоги про проведення індексації щодо не нарахованих та невиплачених сум щомісячного підвищення до пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки щомісячні доплати до пенсії позивачу нараховані не були, тому індексувати такі суми суд не може, оскільки не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування певних сум  замість органу, якому надані такі повноваження.

Також  суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 10 000 грн. моральної шкоди  задоволенню не підлягають, оскільки позивачка відповідно до вимог ст. 71 КАС України  не надала доказів на підтвердження позову в цій частині. Відповідно до вимог п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними  діями або бездіяльністю інших осіб. Позивач не надав судові доказів спричинення їй моральної шкоди відповідачем, тому підстав для відшкодування такої шкоди немає.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова нарахувати та виплатити доплату до пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік - з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог  - відмовити.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд міста Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви по апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Постанову в повному обсязі виготовлено 02 березня 2010 року.

Суддя                                                                                    В.А. Журавель