Справа № 2- 1182

2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2009 року                Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді                  Бурлаки О.В.

з участю секретаря с/з             ОСОБА_1

       позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Каневі справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4

про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернулася у Канівський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання. У позові зазначила, що будучи пожилою та хворою особою, яка потребує стороннього догляду вирішила подарувати свою частку квартири ОСОБА_4 на умовах договору довічного утримання (догляду). 08.09.2006 року вона уклала з відповідачкою договір довічного утримання, який був посвідчений в нотаріальному порядку. За цим договором остання взяла на себе зобов'язання утримання (догляду) позивачки за умови передачі їй у власність належної позивачу частки  квартири № 42, що знаходиться в буд.16 по вул. Пилипенка в м.Каневі Черкаської області. Вважає, що відповідачка не виконує умови договору довічного утримання, а саме в частині надання їй допомоги в побуті, а саме не приходила до неї, не викликала лікаря, не готувала їжу, не доглядала. Поведінка відповідача нервує її, остання вимагає кошти для виїзду за кордон. Просить розірвати договір довічного утримання.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що вона уклала договір довічного з ОСОБА_4, але остання не виконує умови даного договору, оскільки не надає належної допомоги в побуті, тому позивач вважає, що такий догляд їй не потрібний та просить суд розірвати договір довічного утримання (догляду) та повернути їй право власності на її частину квартири.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_3 –  у судовому засіданні підтримала думку свого довірителя.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнала та пояснила, що уклала договір довічного утримання (догляду) з ОСОБА_2, яка є її матір’ю. Обов'язки, передбачені договором вона виконує, але проти розірвання договору не заперечує. Просить позов задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ст. 744 ЦК України передбачено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 08.09.2006 р. укладено договір довічного утримання (догляду) (а.с. 8-9).

П.2.2 цього договору визначено утримання у вигляді: забезпечення Відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі; надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, ремонт побутової техніки, тощо); щомісячне забезпечення продуктами харчування для прожиття; забезпечення належним лікуванням за рекомендацією лікувальної установи.

П.1 ч. 1 ст. 755 ЦК України передбачає, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Відповідно до п. 4.2. договору - договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін – у судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач та відповідач не дійшли згоди щодо розірвання договору довічного утримання (догляду) добровільно.

Крім цього судом встановлено, що відповідач понад місяць не допомагає позивачці в зв'язку з тим, що остання не бажає отримувати такої допомоги.

Відповідно до ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню. У разі визнання відповідачем позовних вимог суд за наявності для того законних підстав задовольняє їх (ст.174 ЦПК України).

Оцінюючи всі зібрані по справі докази, заслухавши думку учасників судового розгляду, керуючись засадами розумності та справедливості, враховуючи стан відчужувача, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки набувач за договором довічного утримання (догляду) повинен бути здатним надати відчужувачеві обумовлене договором належне матеріальне забезпечення, в даному випадку позивач відмовляється від надання матеріального забезпечення набувачем в зв'язку з його неналежним виконанням.

Керуючись ст. ст. 11,15,130,215,294 ЦПК України, ст.ст. 744, 749, 755, 756 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання  – задовольнити повністю.

Розірвати договір довічного утримання (догляду), який укладений 08.09.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений державним  нотаріусом Канівського державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі 1-3374 та поновити право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення зави про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий                                                                            О.В.Бурлака