ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" червня 2006 р. | Справа № 9/41-2А. |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віват”, м. Луцьк
До Луцької об’єднаної державної податкової інспекції
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Головуюча суддя Соломка Л.І.
При секретарі Приходай Т.О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: Мисковець О.Ю. - адвокат, довіреність від 13.03.2006 р.;
Від позивача: Лушева В.О. - директор ТзОВ "Віват", номер паспорта АС 125277;
Від відповідача: Стельмащук Ю.Г. - начальник юридичного відділу, довіреність №17 від 24.10.2005 р.
Права та обов’язки сторонам роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Відповідно до ст.126 КАС України представникам сторін повідомлено про здійснення повного фіксування судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” за ініціативою суду.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.06.2006 р. для подачі представниками сторін додаткових доказів по справі, продовжена до 13.06.2006 р. згідно ухвали суду від 30.05.2006 р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач –ТзОВ „Віват” звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0003312301/0 від 10.10.2005 р.
Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним:
- згідно з підп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту включаються лише ті витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними. ТзОВ „Віват” при здійсненні господарських операцій по придбанню сировини у підприємця Савчука В.С. отримано від останнього податкові накладні з мокрими печатками підприємця та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. На підставі первинних документів товариством було віднесено до податкового кредиту з ПДВ 52 094 грн. При перевірці податковим органом (акт від 10.10.2005 р. 01027) встановлено, що підприємець Савчук В.С. на момент виписки податкових накладних не був зареєстрований платником ПДВ. Але товариство не знало і не могло знати, що контрагент не є платником ПДВ, оскільки інформація про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Савчука В.С. податковим органом не подається . Вважає, що правомірно на підставі належних первинних документів включив суму податкового кредиту.
- крім того, податковим органом не надіслано належним чином у 20-денний строк рішення про результати розгляду первинної скарги, тому первинна скарга товариства на податкове повідомлення-рішення є повністю задоволеною на користь платника податків з 08.11.2005 р.
Відповідач –Луцька ОДПІ заперечує проти адміністративного позову виходячи з такого:
згідно акту перевірки від 10.10.2005 р. №01027 встановлено, що у січні-травні 2004 р. ТзОВ „Віват” віднесено до податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ за придбання сировини згідно податкових накладних, виписаних підприємцем Савчуком В.С., який перебуває на спрощеній системі оподаткування, свідоцтво платника ПДВ підприємця Савчука В.С. ліквідовано 28.02.2002 р., за його заявою у зв’язку з переходом на спрощену систему. Свідоцтво платника ПДВ анульовано згідно протоколу фізичних осіб –платників ПДВ від 19.09.2005 р. а тому, відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не є платником податку на додану вартість. Згідно підп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними.
Щодо розгляду первинної скарги платника Луцька ОДПІ пояснила, що дана скарга надійшла до Луцької ОДПІ 18.10.2005 р., граничний термін розгляду скарги –06.11.2005 р., Луцькою ОДПІ рішення про результати розгляду первинної скарги було прийняте 27.10.2005 р. та відправлене ТзОВ „Віват” 27.10.2005 р., тобто задовго до закінчення граничного терміну, а згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 09.11.2005 р. вручено особисто Лушевій.
У судовому засіданні 13.06.2006 р. директор ТзОВ „Віват” ЛТД Лушева В.О. пояснила, що познайомилась з підприємцем Савчуком В.С. на КХП-2 у м. Луцьку, куди він здавав пшеницю і досягла домовленості про поставку пшениці на товариство, при цьому вона перевірила всі необхідні документи , в тому числі у Савчука було і свідоцтво платника ПДВ.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, відповідач заперечував проти адміністративного позову.
Із пояснень представників сторін, матеріалів справи, суд встановив:
Луцькою ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ТзОВ „Віват” ЛТД згідно інформації Локачинського відділення Володимир-Волинської ОДПІ від 15.09.2005 р. №1323 з питань взаємовідносин з суб’єктом підприємницької діяльності Савчуком В.С. за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р., про результати перевірки складений акт від 10.10.2005 р. №01027 (а.с.4-7).
Відповідно до розділу 2.1 „Податок на додану вартість” акту перевірки в порушення п.2.1 підп. 7.2.1, 7.2.3,7.2.4 п.7.2, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями (у подальшому - Закон України №168/97-ВР) та п.2, п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 ТзОВ „Віват” ЛТД у 2004 році зайво віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 52 094,0 грн. при придбанні сировини, згідно податкових накладних, отриманих від суб’єкта підприємницької діяльності Савчука Володимира Степановича (інд. номер 1891310190), який перебуває на спрощеній системі оподаткування і у якого свідоцтво платника податку на додану вартість ліквідовано 28.02.2002 р., а саме:
- січень 2004 р. в розмірі 6 878 грн. (податкова накладна №3 від 12.01.2004 р., №4 від 26.01.2004 р.);
- лютий 2004 р. в розмірі 7 654,0 грн. (податкова накладна №6 від 21.02.2004 р.);
- березень 2004 р. в розмірі 11 652,0 грн. (податкова накладна №6 від 06.03.2004 р. сума ПДВ –3 864,0 грн., податкова накладна №7 від 19.03.2004 р., сума ПДВ –5 129 грн., податкова накладна №8 від 30.03.2004 р. сума ПДВ –2 659 грн.;
- квітень 2004 р. в розмірі 5000 грн. (податкова накладна №210 від 09.04.2004 р. , сума ПДВ –5 000 грн.);
- травень 2004 р. в розмірі 20 910,0 грн. (податкова накладна №11 від 28.05.2004 р. сума ПДВ –20 910 грн.).
За результатами перевірки Луцькою ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.10.2005 р. №0003312301/0 згідно з підп. „б” підп. 4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (у подальшому –Закон України №2181-ІІІ) на підставі п.2.1 підп. 7.2.1, 7.2.3,7.2.4 п.7.2, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” ТзОВ „Віват” ЛТД визначено суму податкового зобов’язання за платежем 3014010100 –податок на додану вартість –78 141 грн., в тому числі: 52 094 грн. –основний платіж, 26 047,0 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Дане податкове повідомлення –рішення є предметом спору у даній справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, керуючись Конституцією та законами України, господарський дійшов висновку, що позовні вимоги не грунтуються на чинному законодавстві та до задоволення не підлягають.
При цьому суд виходив з такого:
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підп. 3.1.1 ст.3, пунктів 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168-97ВР (у подальшому - Закон України №168-97/ВР) об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюються за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа-продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість, скласти і видати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до підп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР ( в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій з СПД Савчуком В.С. –Закон України №2899-ІІІ від 20.12.2001 р.) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземними інвестиціями, звільнені від сплати податку.
Згідно з підп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках, є звітним та одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п. 4 „Порядку заповнення податкової накладної”, який затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 А та зареєстровано МЮ України 23.06. 1997 за № 233/2037 (з наступними змінами) сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).
Таким чином, відповідно до підп.7.2.1, п.7.2, підп. 7.4.1 та підп. 7.4.5 п. 7.4, підп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168-97-ВР для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту потрібні такі підстави, як здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг), наявність належаним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість та сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до Державного бюджету України.
Висновок про те, що до податкового кредиту включаються лише суми, які були сплачені до бюджету випливає із самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст.1, ст. 9 Бюджетного кодексу України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону №168-97/ВР зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону №168-97/ВР).
Тобто, як видно з системного аналізу вище вказаних норм, Законом №168-97/ВР встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону №168-97-ВР право покупця на включення до податкового кредиту та відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ТзоВ „Віват” ЛТД укладені угоди, оформлені шляхом виписки накладних та податкових накладних, за період з січня по травень 2004 р. з продавцем Савчуком Володимиром Степановичем на купівлю-продаж пшениці на загальну суму 309 608 грн. (в тому числі, ПДВ –52 094 грн. ), оплата проведена готівкою, згідно прибуткових касових ордерів (а.с.50-57,65-73).
За повідомленням Володимир-Волинської ОДПІ від 15.09.2005 р. №1323 СПД Савчук Володимир Степанович знаходиться на обліку з 21.12.2000 р., як платник ПДВ ліквідований з 28.02.2002 р., податкові накладні, виписані для ТзОВ „Віват” до податкового зобов’язання підприємцем не включені, оскільки він не є платником ПДВ. СПД Савчук В.С. перебуває на фіксованому податку з підприємницької діяльності (а.с.32). Підприємцем Савчуком В.С. подана заява до Володимир-Волинської ОДПІ про виключення його з Реєстру платника ПДВ 28.02.2002 р., до заяви долучено свідоцтво про реєстрацію 53446563 (а.с.34), згідно протоколу від 28.02.2002 р. він виключений з Реєстру платників ПДВ (а.с.35).
Таким чином, підприємець Савчук В.С. , який повинен був сплатити зазначену суму ПДВ до бюджету, її не сплатив, що спричинило ненадходження даних сум податку до бюджету, а відповідно не було і надмірної сплати податку.
ТзОВ „Віват” ЛТД не зверталось до податкових органів для надання інформації щодо контрагента, що підтвердила у судовому засіданні директор підприємства Лушева.
Підпуктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів на митній території України, не підтверджених податковими накладними.
У разі , коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Тому включення товариством суми до податкового кредиту за період з січня –травень 2004 р. є безпідставним, а податковим органом правомірно зроблений висновок про заниження податку на додану вартість на загальну суму 52 094 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до підп. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України №2181-ІІІ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до п.10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 р. №29 ( у редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 р. №82), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 р. №723/1748- рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі –платнику податків якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи –платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою, безпосередньо у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву) (абз. 10 п.10 в редакції наказу ДПА України від 30.05.2003 р. №260).
У разі, якщо посадова особа юридичної особи –платника податку чи фізична особа - платник податку або уповноважена особа відмовляється від отримання рішення (відповіді), прийнятого за розглядом скарги (заяви), або в разі незнаходження особи за адресою, зазначеною у скарзі (заяві) для надсилання рішення (відповіді), то датою вручення рішення (відповіді) платнику податків вважається дата, зазначена працівником поштового зв'язку на повідомленні про вручення поштового відправлення, про відмову платника податку від отримання рішення (відповіді), або дата вчиненого працівником поштового зв'язку запису на повідомленні про відсутність одержувача рішення (відповіді) за адресою, яка зазначена особою у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву) (абз. 15 п.10 в редакції наказу ДПА України від 30.05.2003 р. №260).
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про результати розгляду первинної скарги Луцькою ОДПІ прийняте 27.10.2005 р. №28933/10/25-009 (скарга від 18.10.2005 р. №127), що стверджується записом у журналі №9 реєстрації вихідної кореспонденції Луцької ОДПІ, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні. Відповідь на скаргу надіслана поштою з повідомленням про вручення 28.10.2005 р., що стверджується квитанцією пошти за 28.10.205 р. оригінал якої оглянуто у судовому засіданні. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №336295 останнє надіслано за адресою ТзОВ „Віват” ЛТД : м. Луцьк, вул. Привокзальна,15/90, яка вказана в скарзі, та вручено 09.11.2005 р. особисто уповноваженій особі Лушевій.
Як пояснила у судовому засіданні директор Лушева В.О., підприємство зареєстроване за її домашньою адресою, в квартирі фактично проживає вона одна, в робочий час вона знаходиться на місці здійснення підприємницької діяльності, тому отримувати поштову кореспонденцію нікому.
Таким чином, оцінивши у сукупності всі встановлені в ході розгляду справи факти, суд дійшов висновку, що податковим органом не було допущено порушень при розгляді та надсиланні відповіді на первинну скаргу, тому заперечення позивача в цій частині є безпідставним. Посилання позивача на те, що рішення ним отримано 09.11.2005 р. комерційним директором В.А. Роговським, спростовується тим, що Луцькою ОДПІ на прохання платника видано копію даного рішення, оригінал направлений поштою з повідомленням про вручення, про що зазначено в самому тексті рішення (а.с.15).
Враховуючи вищенаведене, керуючись Законом України „Про податок на додану вартість”, Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд
п о с т а н о в и в:
1. У позові відмовити.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя Л .І.Соломка
Дата виготовлення повного
тексту постанови – 19.06.2006р.