ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "25" червня 2007 р. по справі № 4/77-38
за позовом "Шепетівський ремонтний завод" в особі Військовий прокурор Рівненського гарнізону
до відповідача Колківський держлісгосп
про стягнення 1639,99 грн.
Суддя Слободян П.Р.
Представники сторін:
від позивача: Ковтонюк В. М. - довіреність у справі
від відповідача: Столяр С. Є. - довіреність у справі
В судовому засіданні взяв участь: Плеханов Ю. О. - помічник військового прокурора Луцького гарнізону.
Суть спору: Війсковий прокурор Рівненського гарнізону в особі - Міністерства оборони України його органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Казенного підприємства Міністерства оборони України "Шепетівський ремонтний завод", м. Шепетівка в позовній заяві просить стягнути з відповідача - Колківського держлісгоспу, смт. Колки 1639,99грн. заборгованості за виконані роботи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач у заяві про застосування строку позовної давності від 25.06.2007р. позов не визнає та просить суд в позові відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
в с т а н о в и в:
8 січня 2002р. між КП МОУ "Шепетівський ремонтний завод" та Колківським держлісгоспом було укладено договір № 2, згідно з п.п. 1, 2 якого позивач зобов’язаний поставити відповідачу два причепи - розпуски по ціні 7796,15грн., а відповідач проплатити 50% вартості товару грошима на суму 7796,15грн. і на решту суми 7796,15грн. передати ліс хвойних порід в кількості 40,11м3 по ціні 180грн. за 1 м3.
В січні 2002 року відповідачу - Колківському держлісгоспу продано один причіп на суму 7796,15грн., відповідач проплатив 4000,00грн. та передав позивачу ліс на суму 2156,16грн.
Відповідач свої зобов’язання щодо оплати не виконав, заборгованість відповідача на момент розгляду справи складає 1639,99грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. В силу ст.ст. 253, 261 ЦК України - перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Даний позов до суду подано 23 травня 2007 року. Таким чином строки позовної давності, у межах, яких позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересів минули, враховуючу факт поставки продукту по транспортній накладній № 326389 від 08.01.2002р.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідач у заяві про застосування строку позовної давності від 25.06.2007р., одної із підстав не визнання позову, зазначив пропущення позивачем строків позовної давності (а.с.33). Позивачем не наведені будь-які обставини, які б могли бути визнані судом поважними причинами пропущення строків позовної давності.
З огляду на викладене, у зв’язку з пропуском позивачем строків позовної давності, у задоволені позову слід відмовити.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита та по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 253, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
вирішив :
В позові Війскового прокурора Рівненського гарнізону в особі - Міністерства оборони України його органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Казенного підприємства Міністерства оборони України "Шепетівський ремонтний завод", м. Шепетівка до відповідача Колківського держлісгоспу, смт. Колки про стягнення 1639,99грн., відмовити.
Суддя Слободян П. Р.