УХВАЛА

08 липня 2019 року

м. Київ

Справа №  904/10192/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. – головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Укрексімпром"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Суховарова А.В.

від 18.03.2019 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М., Подобєд І.М.

від 20.05.2019

за позовом Приватного підприємства "Укрексімпром"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

про стягнення 4    332    942,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

6 червня 2019 року Приватне підприємство "Укрексімпром" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №904/10192/14.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Укрексімпром", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

У січні 2019 року Приватне підприємство "Укрексімпром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі №904/10192/14 за нововиявленими обставинами.

З огляду на порушення заявником положень пункту 4 частини 3 статті 162, пункту 2 частини 3 статті 322 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі №904/10192/14 заяву про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 за нововиявленими обставинами залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 у справі №904/10192/14, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019, заяву Приватного підприємства "Укрексімпром" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі №904/10192/14 за нововиявленими обставинами і додані до неї документи повернуто без розгляду, оскільки позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями Приватне підприємство "Укрексімпром" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №904/10192/14 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга Приватного підприємства "Укрексімпром" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій позбавили заявника на ефективний судовий захист, оскільки Суд не мав підстав для повернення заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі №904/10192/14 за нововиявленими обставинами з огляду на невизначеність дати вручення/невручення ухвали суду про усунення недоліків. Скаржник зауважує, що повернення судових повідомлень за зворотною адресою з довідкою "за закінченням встановленого строку зберігання" не є причиною невручення, а є причиною повернення. При цьому посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в окремій ухвалі від 23.01.2019 у справі №761/15565/16-ц.

Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального  кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:

1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або

2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 про залишення заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі №904/10192/14 за нововиявленими обставинами без руху направлялась за адресою, зазначеною заявником у його заяві, яка співпадає з місцезнаходженням заявника відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79034, м. Львів, вул. Навроцького, будинок 4.

Однак, поштовий конверт, направлений Приватному підприємству "Укрексімпром" із зазначеною вище ухвалою, повернувся до Господарського суду Дніпропетровської області 15.03.2019 з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання рекомендованої кореспонденції.

Відтак ухвалою від 18.03.2019 у справі №904/10192/14, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019, заяву Приватного підприємства "Укрексімпром" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі №904/10192/14 за нововиявленими обставинами і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Скаржником не заперечується, що вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 ним не виконано, однак, вважає, що судом неправомірно повернуто заяву про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 у справі №904/10192/14 за нововиявленими обставинами, оскільки у суду відсутні докази повідомлення його належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт у встановлений судом в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 строк не усунув недоліки заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 за нововиявленими обставинами.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 надсилалась заявнику та повернулась на адресу суду із відміткою органу поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі №904/10192/14 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.02.2019.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Приватне підприємство "Укрексімпром" не було позбавлене об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним заяви, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористалося, недоліків апеляційної скарги не усунуло.

Посилання скаржника на окрему ухвалу Верховного Суду від 23.01.2019 у цивільній справі №761/15565/16-ц колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, в той час як скаржник посилається на окрему ухвалу Верховного Суду. До того ж у даній ухвалі відсутні висновки щодо застосування норм права, які застосовані судами при винесенні оскаржуваних рішень у даній справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Приватного підприємства "Укрексімпром" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №904/10192/14 та відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки в ухвалі суду першої інстанції та постанові апеляційного суду про перегляд яких подано касаційну скаргу правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтею 234 та пунктом 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватному підприємству "Укрексімпром" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №904/10192/14.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий                                                                                  Н.М. Губенко

Судді                                                                                               В.І. Студенець

                                                                                                       І.В. Ткач