Справа №2-а-1135/09
П О С Т А Н О В А
Іменем України
7 грудня 2009 року.
Октябрський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючої судді Сороки К.М.
При секретарі Кучарській Т.Є.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної автоінспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та інспектора ДПС Полтавської роти дорожно-патрульної служби ДАІ ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 про визнання дій незаконними,скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
В с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ ГУМВС України в Полтавській області та інспектора ДПС Полтавської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,посилаючись на те,що 11.05.2009 він отримав постанову органу ДАІ від 06.05.09 року ВІ №0025054 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст..122 ч.1 КПАП України з накладенням штрафу в сумі 255 грн.,яка складена інспектором ДПС ОСОБА_2
В постанові про притягнення до адмінвідповідальності зазначено,що 04.05.2009 року о 12год. 26 хв. водій автомобіля НОМЕР_1 рухаючись на автодорозі в с.Циганське Полтавського району ,перевищив встановлену швидкість руху більше ніж на 20 км/год та рухався зі швидкістю 86 км/год.
Порушення швидкості руху зафіксовано приладом «Визир» №0812457, який працює в автоматичному режимі.
Позивач вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам закону, прилад,яким проводиться нагляд за дорожнім рухом з метою порушення правил дорожнього руху ,не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації ,оскільки він знаходиться у працівника ДАІ,керується ним безпосередньо або через комп’ютер.
Окрім того позивач зазначив,що автомобіль був завантажений будівельними матеріалами та технічні можливості автомобіля не дозволяють розвивати велику швидкість.
Окрім того по доданій до постанови фотографії неможливо встановити по якій автотрасі рухається автомобіль,де встановлено знак обмеження швидкості .
Окрім того працівники ДАІ повинні були зупинити його,позивача,як правопорушника та роз’яснити йому права та обов’язки,що не було зроблено , протокол про адмінправопорушення не складався., для розгляду вказаного порушення він,позивач,не викликався.
Позивач просив визнати дії працівників ДАІ незаконними та скасувати постанову від 06.05.2009 року.
В судовому засіданні позивач свій позов підтримав.
Представник відповідача, УДАІ ГУМВС України в Полтавській області в суд в третій раз не з»явився,будучи повідомленим про час та місце слухання справи.
Інспектор ДПС Полтавської роти ДПС ОСОБА_2 до суду не з»явився,будучи повідомленим.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в справі доказами.
Заслухавши позивача ,вивчивши матеріали справи,суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача.
Судом встановлено,що 06.05.2009 року згідно постанови ВІ 0025054 , позивач ОСОБА_1 притягнутий до адмінвідповідальності за ст..122ч.1 КПАП України в вигляді штрафу в сумі 255 грн.
В постанові вказано,що 04.05.2009 року о 12-26 год в с.Циганське Полтавського району ,позначеного дорожнім знаком 5.45.Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_2 перевищив встановлену швидкість руху більше ніж на 20 км/год, та рухався зі швидкістю 86 км/год.
Вказана швидкість руху зафіксована приладом фото- та відеофіксації «Визир»-0812457.
Зазначений прилад керується працівником ДАІ безпосередньо або через комп’ютер,а отже не є автоматичним,як вказано в постанові .
Ст.14-1КПАП України передбачає, що для її застосування необхідно,щоб фіксація велася саме засобом фото-,кіно,або відеозйомки,які працюють у автоматичному режимі .
В постанові про притягнення до адмінвідповідальності зазначено,що позивач,як власник транспортного засобу в зазначений час,в зазначеному місці порушив правила дорожнього руху.
Однак позивача ніхто не зупинив,не встановив його,як особу правопорушника,не складав протоколу.
З самої фотографії неможливо встановити що автомобіль позивача рухався саме по вказані автодорозі і там мається знак обмеження швидкості руху.
В самій постанові про притягнення до відповідальності відсутня інформація хто саме здійснював фото фіксацію порушення ПДР, в той час,як ця інформація повинна бути зафіксована.
У відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожно-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затвердженої Наказом МВС 13.11.2006 року №1111) до використання спеціальних засобів нагляду за дорожніми рухом допускаються лише співробітники ,які вивчили Інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності ,так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
У протоколі про адміністративне правопорушення і постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобіля позивача .Фактично співробітник ДАІ,який склав постанову ,продемонстрував лише час ,який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості , на приладі. На доданому до матеріалі справи фото видно,що поруч з автомобілем позивача рухається ще один автомобіль,отже визначити швидкість якого автомобіля вимірювалася, неможливо.
У відповідності до ст..ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»,на вимірювання у сфері,у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі,розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки . Таких доказів не надано позивачу і суду.
Працівниками ДАІ при виявленні правопорушення, всупереч вимогам ч.4 ст.256 КПАП України не роз’яснено позивачу права та обов’язки,передбачені ст..268 КПАП України.
Не направлявся і протокол про адміністративне правопорушення позивачу,пояснення від нього не відбиралося ,про розгляд адміністративної справи не повідомлялося,чим порушено право позивача на захист,передбачене чинним законодавством.
У відповідності до ст..245 КПАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне,всебічне ,повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону.
За правилами ст..268 ч.1 КПАП України ,справи про адміністративне правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності .
Виходячи з вимог ст..280 КПАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов’язаний з’ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення ,чи винна дана особа в його вчиненні,чи підлягає вона адміністративній відповідальності ,чи є обставини,що пом’якшують чи обтяжують відповідальність…, а також з’ясувати інші обставини ,що мають значення для правильного вирішення справи..Зазначені обставини відповідно до ст..33 КПАП України мають враховуватися і при накладенні адміністративного стягнення.
Сумнівним також є покладення в основу визнання особи винною у вчиненні правопорушення лише один доказ, показання технічного засобу «ВИЗИР».
Суду не надані відповідачем дані що до відстані фіксування швидкості даним засобом, достовірності такої фіксації,порядку вилучення фотознімків,наявності при цьому свідків,засобів захисту інформації від монтажу та стороннього впливу ,механізму накладення відтиску дати,часу швидкості.
А у відповідності до ст..71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини,на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок що до доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки представник відповідача до суду не з»явився,то суд вважає можливим винести рішення на підставі наявних у справі доказів.
Викладене підтверджується матеріалами справи .
Керуючись ст..6,9,10,11,12,71.158-163 КАС України,ст.ст.33,245,256,252,268,280 КПАП України,суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити .
Визнати дії інспектора ДПС Полтавської роти ДПС ОСОБА_3 України в Полтавській області ОСОБА_2 з винесення постанови ВІ 0035054 від 06.05.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУПАП України та накладення стягнення в сумі 255 грн. штрафу – незаконними.
Постанову ВІ 0035054 від 06 травня 2009 року винесену інспектором ДПС взводу ВДАІ з обслуговування м.Полтави ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1, за ст..122 ч.1 КПАП України про накладення штрафу в сумі 255 грн.- скасувати.
На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м.Полтави.
Суддя К.М.Сорока.