Справа № 1-54/ 2010 р.

                          ВИРОК

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді                         Терещенко О.І.

при секретарі                             Павленко О.Г.

за участю прокурора                         Топоркової О.Б.

адвоката                             ОСОБА_1

потерпілого                             ОСОБА_2

законного представника неповнолітнього             ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальну справу по обвинуваченню    

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

  - за ч.1 ст.185  КК України,

                      ВСТАНОВИВ:

2 грудня 2009 року близько 8-50 год. ОСОБА_4, знаходячись в Жовтневій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів Білопільського району в кабінеті №9, побачив мобільний телефон «Nokia–5130» з зарядним пристроєм, який знаходився на зарядці. Даний телефон належав ОСОБА_2. Побачивши телефон, у ОСОБА_4 виник умисел на його викрадення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, ОСОБА_4, скориставшись тим, що його ніхто не бачить, таємно викрав мобільний телефон «Nokia–5130» з зарядним пристроєм та сім-картою оператора мобільного зв’язку «МТС».

Викрадене майно ОСОБА_4 використав у своїх корисних цілях.

Згідно висновку товарознавчої експертизи №2583 від 23 грудня 2009 року загальна вартість викраденого телефону «Nokia–5130» з зарядним пристроєм на момент скоєння злочину становить 1091 грн. Вартість сім карти оператора «МТС» на момент скоєння злочину становить 30 грн. Загальна вартість викраденого майна становить 1121 грн. 00 коп.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків та бажав їх настання.

Факт скоєння ОСОБА_4 даного злочину підтверджується слідуючими доказами.

    Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_4  винним себе визнав повністю і показав, що 2 грудня 2009 року о 8-30 год. він перебував в приміщенні своєї школи у кабінеті №9, де збирається весь клас. Там він помітив, що його однокласник ОСОБА_2 поставив свій мобільний телефон на підзарядку. Потім продзвенів дзвоник і всі пішли на урок фізики в кабінет№23. А він через деякий час повернувся в кабінет №9 і викрав телефон ОСОБА_2 Телефон приніс додому, про викрадення нікому не сказав, тільки подзвонив братові ОСОБА_5 і сказав, що йому дали покористуватися мобільним телефоном. В подальшому він цей телефон передав братові в сумці з харчами в м. Суми. Через деякий час після того як його допитувала міліція ОСОБА_4 зізнався своїй матері в скоєному. Мати переконала його розповісти все працівникам міліції, що він і зробив, написавши при цьому явку з повинною. У вчиненому розкаюється.

    Вина підсудного ОСОБА_4 підтверджується також і показами потерпілого М ОСОБА_2О, свідка ОСОБА_5

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 2 грудня 2009 року він прийшов до Жовтневої спеціалізованої школи. Близько 8-30 год. в кабінеті№9 поставив свій мобільний телефон на зарядку, а потім пролунав дзвоник і весь клас разом з ним пішов в кабінет №23 на урок фізики. Після уроку ОСОБА_2 зайшов в кабінет №9 і виявив, що викрадено його мобільний телефон. Пізніше дізнався, що телефон викрав його однокласник ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_5 показав, що на початку грудня 2009 року його менший брат ОСОБА_4 дав йому покористуватись мобільним телефоном Нокія-5130. При цьому брат сказав, що цей телефон йому дали для тимчасового користування.

    Також вина підсудного ОСОБА_4 підтверджується і матеріалами справи, а саме:

- протоколом огляду місця події – навчального класу, звідки був викрадений телефон ОСОБА_2 (а.с.18-19);

- протоколом з»явлення із зізнанням від 01.01.2010 року, де підсудний власноручно написав про обставини викрадення телефону (а.с.32);

- протоколом добровільної видачі викраденого телефону, який видав свідок ОСОБА_5 (а.с.33);

- висновком товарознавчої експертизи від 23.12.2009 року №2583 про вартість викраденого (а.с.73-75), а також іншими матеріалами кримінальної справи у їх сукупності.

          Таким чином вина підсудного ОСОБА_4 в ході судового слідства знайшла своє повне підтвердження і суд його дії кваліфікує за ч.1 ст.185 КК України, оскільки він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

            При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, обставини справи, його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання і навчання, обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, з»явлення  із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання своєї вини, злочин підсудний скоїв, будучи неповнолітнім.

Тому суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.     Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_6 заявила до підсудного позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1121 грн. та моральної шкоди у сумі 1000 грн.

Підсудний ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_3 позов про відшкодування матеріальної шкоди визнали повністю, а  в частині моральної шкоди позов визнали частково на суму 100 грн.

Оскільки злочинними діями підсудного ОСОБА_2 заподіяна матеріальна шкода у сумі 1121 грн., що встановлено досудовим слідством, то в такому розмірі матеріальна шкода і підлягає стягненню. Моральну шкоду суд вважає за необхідне стягнути частково у сумі 500 грн., так як саме у такому розмірі і заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях потерпілого з приводу втрати телефону, який він придбав влітку 2009 року за кошти, які заробив сам, працюючи на канікулах.

Також підлягають стягнення з підсудного кошти у сумі 75 грн. 12 коп. за проведення експертизи.

Речовий доказ – мобільний телефон «Nokia–5130» з зарядним пристроєм  повернути ОСОБА_7  

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

                    ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого   ч.1 ст.185 КК України, та призначити йому покарання  у виді  позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст.104 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишити попередній - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_4, а у випадку відсутності достатніх коштів для сплати з його матері ОСОБА_3:

- 75 (сімдесят п’ять)  грн. 12 коп. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області за проведення експертиз (а.с.73-74);

- 1621 (одну тисячу шістсот  двадцять одну) грн. на користь ОСОБА_2.

 Речовий доказ - мобільний телефон «Nokia–5130» з зарядним пристроєм повернути ОСОБА_4  (а.с.65-67).

    На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя                                     /підпис/

Копія вірна:

Суддя

Білопільського району                                     ОСОБА_8