Справа № 2-199/10

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010 року                             Бериславський районний суд Херсонської області

                        в складі:    головуючого  -     судді Сіянка В. М.

                                за участю секретаря  -           Третьякової Т. М.

                        представника:                   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: СГІРФО Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком № 12 по провулку Рибацький в м. Бериславі Херсонської області та  зняття його з реєстрації за зазначеною адресою, посилаючись на те, що позивачка є співвласником даного будинку, в якому також зареєстрований  відповідач як колишній члени сім’ї ще одного співвласника ОСОБА_4, між якими розірвано шлюб. Відповідач не проживає в будинку з 2007 року, а реєстрація відповідача обмежує позивачку в її праві вільного розпорядження своєю власністю. З посиланням на ст. 405 ЦК України та ст. ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просила задовольнити позовні вимоги.  

В судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_1 (яка одночасно є третьою особою на стороні позивача як опікун ОСОБА_4 В.) позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, з підстав, зазначених в позові.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що тимчасово (з 2007 року) він мешкає в будинку своєї сестри і зніметься з реєстрації у будинку позивачки лише після відшкодування йому коштів, витрачених ним на газифікацію будинку.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та колишня дружина відповідача ОСОБА_4 є співвласниками будинку № 12 по провулку Рибацький в м. Бериславі Херсонської області (а. с. 7-8).

В зазначеному будинку з 02.02.1985 року зареєстрований відповідач, який проживав в будинку зі своєю дружиною до 2007 року (а. с. 9-11).

З 2007 року відповідач у будинку не проживає, що не заперечується сторонами.

17.11.2009 року шлюб між відповідачем та ОСОБА_4 розірвано (а. с. 17).

У відповідності до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилими приміщеннями нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє права колишніх членів сім’ї власника на користування займаним приміщенням.

Згідно ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не можу бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином відповідач як колишній член сім’ї співвласника будинку має право на користування зазначеним будинком, а тому позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком задоволенню не підлягають як безпідставні.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання чи місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

За ч. 1 ст. 7  Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідними органами на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).

ОСОБА_5 не покладає на суди повноваження зняття з реєстрації місця проживання осіб, а тому обраний позивачкою спосіб захисту цивільного права не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та не може бути застосований судом.  

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають як безпідставні.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог чи заперечень сторонами не надано, про що ними підписано відповідну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 156 ЖК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 11, 16, 316, 317, 319, 383 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-66, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, встановленого ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя                                                  В. М. Сіянко