Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 320/9224/17

Провадження № 14-225 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) (представник - адвокат Костянтин Володимирович Котелевський) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол» (далі також - відповідач) (представник - адвокат Катерина Сергіївна Застрожнікова) про стягнення коштів

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року, постановлену суддею Іваненко О. В., та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 13 грудня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 100 000 000 грн.

2. Мотивував позов такими обставинами:

2.1. Позивач є засновником і учасником відповідача, зареєстрованого 29 листопада 1999 року.

2.2. Згідно з пунктом 6.1 Статуту відповідача розмір його статутного капіталу становить 3 307 400 грн, з яких 50 % належить позивачу.

2.3. У 1999-2016 роках відповідач одержав прибуток у розмірі 200 000 000 грн.

2.4. Позивач як учасник і засновник відповідача має право на 50 % прибутку у розмірі 100 000 000 грн, які на час звернення з позовом не отримав.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3. 27 квітня 2018 року Мелітопольський районний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України та скасував заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали цього ж суду від 14 грудня 2017 року.

4. Мотивував ухвалу тим, що вже є ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет, яка не була оскаржена та набрала законної сили.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. 7 червня 2018 року Апеляційний суд Запорізької області прийняв постанову, якою задовольнив частково апеляційні скарги позивача (на відсутність підстав для закриття провадження у справі) та відповідача (на помилкове застосування для закриття провадження у справі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України замість пункту 1 цієї статті, а також на неналежне скасування заходів забезпечення позову).

6. Суд апеляційної інстанції змінив ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року: у частині юридичного обґрунтування підстав закриття провадження у справі змінив підставу такого закриття на пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України та роз`яснив позивачеві право звернутися до суду за правилами господарського судочинства; у частині скасування заходів забезпечення позову доповнив ухвалу суду першої інстанції скасуванням заходів забезпечення позову, вжитих судом апеляційної інстанції згідно з постановою від 14 лютого 2018 року.

7. Мотивував постанову так :

7.1. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що існують обставини, які унеможливлюють розгляд цієї справи, але неправильно застосував норми процесуального права, не звернувши увагу на те, що в іншій справі суд не закрив провадження, а відмовив у його відкритті через непідвідомчість спору суду загальної юрисдикції.

7.2. Вимоги позивача ґрунтуються на його корпоративному праві як учасника відповідача з часткою у статутному капіталі у розмірі 50 % на отримання нерозподіленого прибутку відповідача. З приводу реалізації учасником відповідача цього його права складаються корпоративні відносини.

7.3. Слід застосувати висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 6-703цс17.

7.4. Оскільки спір стосується захисту прав позивача, пов`язаних з процедурою реалізації ним корпоративного права на отримання чистого нерозподіленого прибутку відповідача, цей спір має розглядати господарський суд. А тому провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.

7.5. Скасовуючи заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що вказане судове рішення змінив Апеляційний суд Запорізької області постановою від 14 лютого 2018 року, згідно з якою накладений арешт на поточні рахунки відповідача у межах заявлених позовних вимог за винятком тих, які необхідні для виплати заробітної плати і обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У липні 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржиться на порушення судами норм процесуального права щодо закриття провадження у справі.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 6 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Обґрунтував ухвалу тим, що позивач оскаржує ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2018 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Позивач мотивує касаційну скаргу так:

11.1. Звертаючись до суду за правилами цивільного судочинства, позивач вважав, що обраний ним спосіб захисту є найбільш ефективним з огляду на зміст спірних правовідносин, а тому суд першої інстанції вірно кваліфікував цю справу як цивільну.

11.2 . Позивач звертався з аналогічним позовом до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, який 14 грудня 2017 року постановив ухвалу у справі № 320/9235/17, якою відмовив у відкритті провадження.

11.3. Суд першої інстанції невірно застосував пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України, адже попередній позов з тим самим предметом, хоч і був обґрунтований тими ж підставами, однак провадження у цивільній справі № 320/9235/17 закрите не було. Наявність ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року про відмову у відкритті провадження не могла бути підставою для закриття провадження за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

11.4. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області постановив 14 грудня 2017 року ухвалу у справі № 320/9235/17 з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині незалежності та безсторонності суду.

11.5. Суд апеляційної інстанції помилково встановив наявність юрисдикції господарського суду, тоді як спір є цивільним.

(2) Позиція інших учасників справи

12. 2 жовтня 2018 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскільки висновки апеляційного суду щодо господарської юрисдикції суду, який має розглядати цю справу, є правильними.

13. Вважає необґрунтованими доводи позивача щодо упередженості суду, який розглядав справу № 320/9235/17. Вказує, що позивач не оскаржив ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року у справі № 320/9235/17, а тому вона набрала законної сили.

14. Звертає увагу на те, що позивач подав кілька ідентичних позовів. І 13 грудня 2017 року суд повернув позови у справах № 320/9098/17, № 320/9095/17, № 320/9114/17, оскільки позивач до відкриття провадження у цих справах подав заяви про повернення йому позовів; а 14 грудня 2017 року суд відмовив у відкритті провадження у справі № 320/9235/17, оскільки позов не можна розглядати в судах за правилами цивільного судочинства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо оскарження у справі № 320/9224/17 дій суду, вчинених у справі № 320/9235/17

15. Позивач скаржиться на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через те, що 14 грудня 2017 року суддя Мелітопольського районного суду Запорізької області Фомін В. А. не міг постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № 320/9235/17, оскільки особа, з якою він перебуває у подружніх відносинах, є адвокатом відповідача, тобто існували обставини, які викликають сумніви у незалежності та безсторонності цього судді.

16. Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

17. Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

18. Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

19. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що оскарження дій і бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені (пункт 78-80 постанови від 8 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц; пункти 62-64 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

20. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає, що заперечення позивача стосовно незалежності та безсторонності суду у справі № 320/9235/17 мають розглядатися в її межах та не можуть бути предметом розгляду у справі № 320/9224/17.

(1.2) Щодо юрисдикції суду

21. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

22. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

23. Господарський процесуальний кодекс (далі - ГПК) Україниу редакції, чинній на час звернення позивача до суду, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів (пункт 4 частини другої статті 12).

24. ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20).

25. Суд апеляційної інстанції, як і відповідач, вважав, що спір виник із корпоративних відносин позивача з відповідачем, а тому належить до юрисдикції господарського суду. Натомість позивач з рішенням суду апеляційної інстанції не погодився, вважаючи, що суд першої інстанції правильно визначив можливість розгляду справи за правилами цивільного судочинства, але закрив провадження за відсутності для цього належних підстав.

26. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

27. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

28. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки 14 грудня 2017 року Мелітопольський районний суд Запорізької області постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № 320/9235/17 з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то звернення позивача у справі № 320/9224/17 є повторним і для закриття провадження у ній слід застосувати саме пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

29. Проте суд апеляційної інстанції усунув вказане порушення норм процесуального права, змінивши мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, встановивши, що спір стосується захисту корпоративного права позивача на отримання чистого нерозподіленого прибутку відповідача.

30. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди).

31. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини перша та третя статті 167 Господарського кодексу України).

32. З огляду на зазначені приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори між учасником товариства та самим товариством стосовно права позивача на отримання частини прибутку відповідача є такими, що виникають з корпоративних відносин, а вирішення цих спорів належить до юрисдикції господарського суду.

33. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що цю справу слід розглядати за правилами господарського судочинства, та вважає заперечення позивача щодо юрисдикції суду необґрунтованими.

(1.3) Щодо меж розгляду справи у суді касаційної інстанції

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя цієї статті).

34. З огляду на правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, що цю справу слід розглядати за правилами господарського судочинства, а також на відсутність у касаційній скарзі доводів щодо порушення судами норм процесуального права скасуванням заходів забезпечення позову Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для розгляду питання про законність такого скасування відсутні.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

36. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованою касаційну скаргу щодо відсутності підстав для закриття провадження. Тому цю скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2018 року та змінену нею ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року щодо закриття провадження у справі - без змін.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2018 року, а також змінену нею ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. Гудима

Судді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв

Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко

С. В. БакулінаН. П. Лященко

В. В. БританчукО. Б. Прокопенко

Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк

М. І. ГрицівЛ. І. Рогач

Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік

О. С. ЗолотніковО. С. Ткачук

О. Р. КібенкоО. Г. Яновська