П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/739/18

Провадження № 11-19заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

представника позивача - ОСОБА_5,

представника відповідача - Білопольської Н. А.,

розглянула у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року (судді Шипуліна Т. М., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про скасування рішення.

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВККС про скасування рішення від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18, яким:

1) відмовлено судді Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 у задоволенні заяв від 8 травня 2018 року № 21-12693/118 та від 18 липня 2018 року № 31кп-361/18-Б про встановлення нових строків проведення кваліфікаційного оцінювання;

2) визначено, що суддя Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 2 березня 2018 року № 33/зп-18;

3) відмовлено судді Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням ВККС від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів;

4) визнано суддю Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;

5) рекомендовано Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області.

На обґрунтування позову позивачка посилається на те, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки Комісія безпідставно відмовила ОСОБА_1 у встановленні нових строків проведення кваліфікаційного оцінювання, без урахування обставин щодо неможливості складення нею іспиту за станом здоров`я.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

За правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду оскаржуване рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 ухвалене повноважним складом, підписане усіма членами Комісії, що брали участь у його прийнятті, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, є обґрунтованим, відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), прийняте з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстави порушення судом норм матеріального та процесуального права, у січні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Позивачка наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та наголошує, що під час проходження іспиту стан її здоров`я різко погіршився, але його ступінь не був настільки критичним, щоб була потреба у виклику невідкладної медичної допомоги.

Разом з тим стан здоров`я не дозволяв скласти іспит в тій мірі, в якій його результат був би дійсно об`єктивним і справедливим у цілях кваліфікаційного оцінювання судді.

ОСОБА_1 вважає, що суд безпідставно відхилив висновок експерта щодо її стану здоров`я та доводи щодо звернення до Комісії із заявою про перерахунок результатів вручну, не врахував її доводи щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення ВККС, тому вважає, що воно не відповідає вимогам частини другої статті 2 та статті 242 КАС.

Натомість представник ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти наведених у ній вимог та зі свого боку доводить, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року. Вважає, що доводи представника ОСОБА_1 щодо неможливості складання нею іспиту у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я не спростовують фактів і обставин, які стали підставою для висновку про її невідповідність займаній посаді судді Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішенняКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року, а ухвалою від 11 березня 2019 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву представника ВККС, заслухавши представників позивача та відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.

Суд першої інстанції встановив таке.

ОСОБА_1 Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 призначена на посаду судді Господарського суду Львівської області.

Рішенням ВККС від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі й судді Господарського суду Львівської області ОСОБА_1

Рішенням ВККС від 2 березня 2018 року № 32/зп-18 призначено проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, призначеного згідно з рішенням від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, та встановлено мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала в разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

За результатами складення 19 квітня 2018 року анонімного письмового тестування суддя ОСОБА_1 отримала 38,25 бала (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 62,5 бала (з максимально можливих 120).

Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 16, 18 та 19 квітня 2018 року зверталася до лікаря зі скаргами на головний біль, підвищену температуру тіла, загальну слабкість, у зв`язку із чим їй було встановлено діагноз - гострий пієлонефрит. З 23 квітня по 12 травня 2018 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Позивачка звернулася до ВККС із заявами від 8 травня та 18 липня 2018 року про встановлення нових строків проведення кваліфікаційного оцінювання. Заяви мотивовані тим, що під час проходження іспиту стан її здоров`я погіршився та проявилися побічні ефекти ліків, а саме нудота, сильний головний біль, запаморочення, сонливість, у зв`язку із чим вона не мала можливості повноцінно відповідати на питання та порівняно з іншими учасниками кваліфікаційного оцінювання перебувала в завідомо неоднакових та небезпечних для здоров`я умовах.

За результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання про допуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» рішенням ВККС від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 відмовлено судді Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 у задоволенні заяв від 8 травня 2018 року № 21-12693/118 та від 18 липня 2018 року № 31кп-361/18-Б про встановлення нових строків проведення кваліфікаційного оцінювання; визначено, що суддя Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 2 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовлено судді Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням ВККС від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області.

Рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 мотивовано тим, що суддя не надала доказів раптового погіршення стану свого здоров`я під час проходження іспиту 19 квітня 2018 року та нездатності брати участь у призначеному іспиті у зв`язку зі станом здоров`я.

Комісія встановила, що за результатами виконання тестування суддя ОСОБА_1 отримала менше 50 відсотків від максимально можливого бала, а тому вона не склала іспиту та відповідно не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку із чим є підстави для того, щоб рекомендувати ВРП розглянути питання про її звільнення із займаної посади.

Згідно з довідкою ВККС кодовані результати складення суддями анонімного письмового тестування було оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії 19 квітня 2018 року о 16 годині 39 хвилин, а кодовані результати виконання практичного завдання - 25 червня 2018 року о 18 годині 1 хвилині.

За твердженням ОСОБА_1 , після оприлюднення кодованих результатів тестування 19 квітня 2018 року вона кинула в поштову скриньку для звернень ВККС заяву про перерахунок її результатів вручну. Разом з тим згідно з поясненнями позивача вказана заява була мотивована значним хвилюванням під час проходження іспиту без інформації про незадовільний стан здоров`я позивачки.

Факт надходження звернення від ОСОБА_1 про перерахунок результатів тестування вручну представником відповідача в судовому засіданні не підтверджено. Не надала доказів подання такого звернення і позивачка.

Відповідно до наданого позивачкою висновку експертного дослідження № 4 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи судово-медичне дослідження медичної документації ОСОБА_1 за 16, 18 та 19 квітня 2018 року свідчить, що в неї виявлено правобічний пієлонефрит. У людини, яка хворіє на зазначену хворобу, порівняно зі здоровою людиною зменшуються кількісні та якісні показники (результати) роботи, в тому числі інтелектуальної діяльності. Призначені для лікування пацієнту ліки мають побічну дію на центральну нервову систему та психічний стан людини у вигляді головного болю, сонливості, запаморочення, тремору, безсоння, тривожності, нервозності, сплутаності свідомості.

Згідно з показаннями начальника відділу організаційного забезпечення проведення іспиту департаменту суддівської кар`єри секретаріату ВККС Новова Даніїла Сергійовича, допитаного судом як свідка, під час проведення іспиту 19 квітня 2018 року ніхто з учасників кваліфікаційного оцінювання за наданням медичної допомоги до уповноважених представників Комісії не звертався, акти позаштатної ситуації відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС від 4 листопада 2016 року №144/зп-16 (далі - Порядок), не складалися.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 цього ж Закону№ 1402-VIII).

Відповідно до частин першої і другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія.

Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Комісією. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Комісія зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту).

Іспит проводиться ВККС з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання.

За змістом пункту 13 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення) встановлення нових строків проведення кваліфікаційного оцінювання можливе у випадку неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання у встановлені Комісією строки за наявності поважних причин такої неявки.

Поважними причинами неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання є обставини, настання яких не залежить від волі судді і які перешкоджають участі судді у кваліфікаційному оцінюванні та підтверджуються відповідними документами.

Про причини неявки суддя зобов`язаний письмово повідомити Комісію протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу або припинення дії обставин, які були причиною неявки на кваліфікаційне оцінювання, а також звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку контроль за проведенням іспиту, вирішення позаштатних та конфліктних ситуацій, координування та узгодження дій під час підготовки та проведення іспиту здійснюються уповноваженими представниками.

Згідно з пунктом 10 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 19 квітня 2018 року прибула до місця проходження іспиту, оцінивши тим самим свій стан як такий, що дає їй можливість для складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, правом щодо оформлення листка непрацездатності не скористалася, до відповідача із заявою щодо перенесення строків кваліфікаційного оцінювання до проходження іспиту не зверталася.

Крім того, зі змісту довідки начальника відділу організації забезпечення проведення іспиту департаменту суддівської кар`єри секретаріату Комісії від 19 липня 2018 року та його пояснень у судовому засіданні вбачається, що у день складанні іспиту - 19 квітня 2018 року перед початком та безпосередньо під час його складання в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді жоден з його учасників, зокрема й ОСОБА_1 , не повідомляли (як усно, так і письмово) про відмову від складання іспиту або окремих його стадій у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що якщо стан здоров`я унеможливлює явку особи на іспит, то учасник кваліфікаційного оцінювання має право звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання в порядку, передбаченому пунктом 13 розділу ІІІ Положення. Якщо ж стану здоров?я погіршився саме під час проходження іспиту, то учасник кваліфікаційного оцінювання має право звернутися до уповноваженого представника ВККС для отримання допомоги.

Разом з тим виникнення перед іспитом чи під час його складання ситуації, яка унеможливлює в конкретний момент часу продовження проходження особою відповідного етапу кваліфікаційного оцінювання, не є відмовою учасника від проходження іспиту.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи позивачки щодо неможливості складання іспиту у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я, не спростовують тих фактів і обставин, які стали підставою для висновку ВККС про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

Водночас рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18у частині надання рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю з огляду на таке.

Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Комісії можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Частиною першою статті 3 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Отже, вирішення питання про звільнення судді з посади належить до компетенції саме ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та може бути оскаржене в судовому порядку.

При цьому рішення Комісії щодо надання рекомендації може бути оскаржене виключно разом з рішенням ВРП, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Установлення законом такої умови не обмежує право особи на оскарження цього рішення до адміністративного суду, однак запроваджує можливість звернення до суду за захистом своїх прав, коли рішення Комісії з рекомендацією буде реалізоване через рішення органу, який за результатами його розгляду ухвалить відповідне рішення.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року (справа № 9901/681/18), 6 лютого 2019 року (справа № 9901/731/18) та від 11 червня 2019 року (справа № 9901/586/18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення Комісії від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 у частині надання рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді має рекомендаційний характер, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження, доки ВРП не прийме відповідне рішення за результатами розгляду цієї рекомендації.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, установлених статтею 238 цього Кодексу.

Оскільки оскаржуване рішення ВККС в частині рекомендації ВРП про звільнення позивачки з посади судді не може бути предметом судового оскарження без рішення ВРП, ухваленого за відповідною рекомендацією, то рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог про скасування оспорюваного рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 щодо надання рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині.

В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з правильним встановленням обставин справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 319, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 щодо надання рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

3. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді: Т. О. Анцупова С. В. Бакуліна В. В. Британчук Ю. Л. Власов О. С. Золотніков О. Р. Кібенко Л. М. Лобойко Н. П. Лященко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська