ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2019 року м.Дніпро Справа № 904/8102/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від відповідача: Чорноморченко М.Є., довіреність №007.1Др-330-0519 від 20.05.2019 р., адвокат;

від позивача: Васільев В.О., посвідчення №1950 від 09.01.2018 р., адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 року (повний текст складено 27.03.2019 року) у справі № 904/8102/17 (суддя Ліпинський О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 року у справі № 904/8102/17 позов задоволено в повному обсязі.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" скасувати безпідставно нараховані обсяги природного газу за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року з приведенням їх до стандартних умов відповідно до Методики приведенням об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 року № 116.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" здійснити перерахунок обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року відповідно до робочих об`ємів лічильників природного газу.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" 3 200,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 22 880,00 грн. витрат на оплату судової експертизи.

Рішення мотивовано тим, що:

- матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору на розподіл природного газу №2015/Т-ДН-Н від 25.06.2015 року відповідач в період з січня 2016 року по вересень 2016 року розподілив природний газ населенню (без урахування релігійних організацій) в обсязі 350 661, 141 тис. м3 на суму 1 687 885 145,48 грн;

- за квитанціями, які виставлені позивачем до сплати населенню за газ, спожитий протягом січня-вересня 2016 року, відповідні обсяги газу визначені в розмірі 318 927,378 тис.м3 на суму 1 687 885 145,48 грн.;

- загальний обсяг розбіжностей між обсягами розподіленого відповідачем природного газу населенню, та обсягами газу, які виставлені позивачем в квитанціях населенню, склав 31 733 763 тис.м3 на суму 195 140 967,00 грн.;

- за висновками судово-економічної експертизи №2892/2893-18 від 14.11.2018 року розбіжності в обсязі 12 866,846 тис. м3 виникли внаслідок того, що обсяги розподіленого відповідачем природного газу, визначені з урахуванням коефіцієнта приведення їх до стандартних умов, при тому, що позивач визначав обсяги заявленого до сплати споживачам природного газу відповідно до робочих об`ємів лічильників природного газу; а розбіжності, які виникли внаслідок різниці між нормами споживання газу, на підставі яких визначено об`єми споживання для побутових споживачів, що не забезпечені лічильниками природного газу та нормами споживання, що застосував позивач в квитанціях на оплату населенню, становить 18 866,917 тис. м3.

Посилаючись на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 року №619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування", суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтоване визначення відповідачем у спірний період обсягу споживання.

Обґрунтованим суд вважав застосування норм споживання, які були встановлені Постановою № 619, в редакції Постанови № 409 (6 м3, 9 м3, 18 м3) та діяли протягом січня 2016 року, а також норм, встановлених Постановою № 203 (4,4 м3, 7,1 м3, 14 м3) які були чинні з 01 лютого 2016 року до закінчення спірного періоду (30 вересня 2016 року).

Не погодившись з рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначав на неправомірність висновку суду про те, що дія "Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу", яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116 (далі - Методика №116), не поширюється на побутових споживачів, які не є суб`єктами господарювання та громадянами-підприємцями.

Скаржник посилається на положення Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон №329) та Кодексу газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРМ), згідно яких ПАТ "Дніпропетровськгаз" і приводив об`єми спожитого природного газу до стандартних умов.

Апелянт зазначає правові підстави для застосування Методики №116, які полягали в наступному:

- Методика №116 - є єдиним документом, яким врегульований порядок приведення до стандартних умов.

- терміни та визначення, згадані в Методиці №116, містять в собі поняття "побутовий лічильник газу", який встановлюється у фізичних осіб, за рахунок чого обґрунтованим є застосування даної Методики в правовідносинах, де учасником виступає фізична особа.

- коефіцієнти коригування показів лічильника, визначені в Методиці №116, повністю співпадають з коефіцієнтами, визначеними в "Методиці визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов", затвердженій наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595 (далі - Методика №595).

- законодавчо встановлено, що об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг), а в подальшому врегульовано, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (к) необхідно визначати лише за відповідними додатками до Методики №116.

Скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 року по справі №904/8102/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2019 року було замінено відповідача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" його правонаступником, яким є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (ідентифікаційний код 03340920).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника.

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 року по справі №904/8102/17 залишити без змін.

Зазначає, що суд надав належну оцінку нормам права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін у спірний період.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Абзацом 2 частини 1 статті 2 від 09.04.2015 № 329-VIII "Про ринок природного газу" (далі - Закон №329) передбачено, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) від 01 жовтня 2015 року на ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обов`язків, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності" до зміни постачальника природного газу на території м. Дніпро, Дніпровського району та Дніпропетровської області.

Згідно з п.п.1, 2 глави 1 розділу VI "Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу" Кодексу газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРМ), суб`єктам ринку природного газу (у т.ч. споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у т.ч. побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу, надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у т.ч. для взаєморозрахунків між ними (п.1 гл. 1 розділу IX Кодексу ГРМ).

Відповідно до абзаців 3, 4 п.5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до оператора ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу, у т.ч. постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу (алокація) є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Відповідно до п.13 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30 вересня 2015 року, розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Згідно з п.1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30 вересня 2015 року, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому, оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу для контролю та перевірки його показань.

Оператор ГРМ щомісяця передає дані про об`єм спожитого газу, визначеного з урахуванням вимог Кодексу ГРМ, постачальнику природного газу із спеціальними обов`язками для проведення розрахунків зі споживачем. В свою чергу, визначені оператором ГРМ об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Виходячи з наведеного, відповідач у даній справі, як оператор газорозподільних систем у Дніпропетровській області, здійснює облік спожитого природного газу, зокрема, визначення спожитих побутовими споживачами обсягів природного газу, а позивач у даній справі, як постачальник із спеціальними обов`язками, здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ за даними оператора ГРМ і збір коштів за використаний природний газ по населенню.

Згідно ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2015 року, між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", як газорозподільним підприємством, та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", як замовником, правонаступником якого на час розгляду апеляційної скарги є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", було укладено договір на розподіл природного газу №2015/Т-ДН-Н (далі - договір) ( том 1 а.с.160-167).

Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язався надати позивачу з 01.07.2015 року послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до меж балансової належності споживачів позивача відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (п.2.1. договору).

Газ позивача, транспортування якого за договором здійснюється відповідачем, призначається для задоволення потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовується для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), газоспоживне обладнання яких підключено до газорозподільних мереж (п. 2.2. договору).

В свою чергу, згідно умов п.2.3. договору, позивач зобов`язався сплатити відповідачу вартість послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами у розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами договору.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору за розрахункову одиницю протранспортованого природного газу приймається один кубічний метр (м3) газу, приведений до стандартних умов: температура газу (і) = 20 градусів за Цельсієм, тиск газу (Р) - 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що облік обсягів природного газу, що транспортується на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами користування та Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27 грудня 2005 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за №67/11941 від 26 січня 2006 року, та для споживачів-населення за Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України N2246 від 09 грудня 1999 року.

Відповідно до п.3.3 договору обсяг протранспортованого природного газу за розрахунковий період для споживачів постачальника за регульованим тарифом визначається відповідно до договорів на постачання газу, укладених між замовником, відповідним споживачем та газорозподільним підприємством.

Згідно умов п.3.4 договору за наявності розбіжностей у частині визначення обсягу протранспортованого газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або у судовому порядку. До вирішення цього питання обсяг протранспортованого газу встановлюється відповідно до даних Газорозподільного підприємства.

Судом встановлено, що на виконання умов договору в період з січня 2016 року по вересень 2016 року відповідачем було розподілено природного газу населенню (без урахування релігійних організацій) в обсязі 350 661,141 тис.куб.м. на загальну суму 247 721 848,70 грн.

В свою чергу, за квитанціями, які виставлені позивачем до сплати населенню за газ, спожитий протягом січня-вересня 2016 року, відповідні обсяги газу визначені в розмірі 318 927,378 тис.куб.м.

Тобто, загальний обсяг розбіжностей між обсягами розподіленого відповідачем природного газу населенню, та обсягами газу, які виставлені позивачем в квитанціях населенню, склав 31 733 763 тис.куб.м.

Розбіжності в обсязі 12 866,846 тис.куб.м., виникли внаслідок того, що обсяги розподіленого відповідачем природного газу, визначені з урахуванням коефіцієнта приведення їх до стандартних умов, при тому, що позивач визначав обсяги заявленого до сплати споживачам природного газу, відповідно до робочих об`ємів лічильників природного газу.

Розбіжності в обсязі 18 866,917 тис.куб.м., виникли внаслідок різниці між нормами споживання газу, на підставі яких відповідачем визначено об`єми споживання для побутових споживачів, що не забезпечені лічильниками природного газу, та нормами споживання, що застосував позивач в квитанціях на оплату населенню.

Вищенаведені обставини сторонами визнаються і не оспорюються.

Враховуючи положення ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до пункту 31 частини 1 статті 1 Закону №329, природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводних компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією.

Частиною 3 ст. 18 Закону №329 визначено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Результати вимірювань вузла обліку природного газу можуть бути використані за умови забезпечення єдності вимірювань.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону №329 права та обов`язки Оператора ГРМ визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, а також договором розподілу природного газу.

Пунктом 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ (в редакції чинній в період спірних правовідносин) встановлено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з порядком (методикою), затвердженим (затвердженою) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі.

Тобто, з моменту затвердження Кодексу ГРМ та впродовж спірних правовідносин, законодавчо вже було встановлено, що об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та приведений в одиниці енергії (обсяг), а в подальшому визначений та врегульований порядок перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії.

У зв`язку з тим, що на момент дії цієї редакції розділу IX Кодексу ГРМ приведення до стандартних умов можливо було лише згідно Методики №116, саме за нею ПАТ "Дніпропетровськгаз" і приводив об`єми спожитого природного газу до стандартних умов.

Дійсно, як вказував позивач, в п.2 Методики №116 зазначено, що дія цієї Методики поширюється на суб`єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.

Між тим правовими підставами для застосування Методики №116 полягали в наступному:

- Методика №116 - є єдиним документом, яким врегульований порядок приведення до стандартних умов;

- терміни та визначення, згадані в Методиці №116, містять в собі поняття "побутовий лічильник газу", який встановлюється у фізичних осіб, за рахунок чого обґрунтованим є застосування даної Методики в правовідносинах, де учасником виступає фізична особа;

- коефіцієнти коригування показів лічильника, визначені в Методиці №116, повністю співпадають з коефіцієнтами, визначеними в "Методиці визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595 (далі - Методика №595);

- законодавчо встановлено, що об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг), а в подальшому врегульовано, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (к) необхідно визначати лише за відповідними додатками до Методики №116.

Згодом, в січні 2017 року, були внесені доповнення до розділу IX Кодексу ГРМ, які починали діяти з 15.03.2017 року, згідно яких, об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та приведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за переведення об`єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії.

В цей же період, Кодекс ГРМ було доповнено Розділом XV, де в п.3 глави 1 було зазначено, що для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (к) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945.

Зазначене вище підтверджує правомірність дій відповідача по приведенню об`ємів природного газу до стандартних умов згідно Методики №116 і в 2016 році.

В п.п.5.1.1 п.5.1 глави 5 - п.п.5.1.5 п.5.1 глави 5 Методики №116 йдеться про необхідність застосування того чи іншого Додатку до Методики в залежності від місця розміщення лічильника газу. Розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці.

Оплата за газ у період, визначений в договорі на постачання газу, здійснюється за об`єми газу, які приведено до стандартних умов (розділ 1 Методики №116).

Розділом 3 Методики №116 встановлено, що у цій Методиці є посилання на такі нормативні документи:

1) ГОСТ 2939 - 63. " Газы. Условия для определения объема";

2) ДСТУ 3336 - 96. "Лічильники газу побутові. Загальні технічні вимоги".

Також, одним із терміном, що використано у Методиці №116 є:

3) Побутовий лічильник газу - лічильник газу, який відповідає вимогам ДСТУ 3336-96.

Коефіцієнти коригування показів лічильника, визначені в Методиці №116, повністю співпадають з коефіцієнтами, визначеними в Методиці №595.

В розділі 1 Методики №116 зазначено, що Методика приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу призначена для приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу

Оскільки у фізичних осіб розташовані виключно побутові лічильники природного газу, це давало підстави ПАТ "Дніпропетровськгаз" застосовувати Методику №116, яка є єдиним документом, який регулює спірне питання, а тому і підлягає застосуванню у даному випадку.

Як зазначено вище, пунктом 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ визначено, що порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Типовий договір розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 ( далі - Типовий Договір)

Пунктом 5.3. Типового Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРМ.

Пунктом 5.6 Типового Договору визначено, що після визначення загального об`єму розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВтгод, в Гкал, в - МДж. Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт год, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що протягом спірного періоду, відповідач необгрунтовано визначав обсяг споживання природного газу населенням, що не забезпечено лічильниками природного газу за нормами, що були встановлені Постановою КМУ № 619 (9,8 м3, 18,3 м3, 23,6 м3), що призвело до безпідставного завищення об`єму споживання на 18 866,917 тис.м3.

Колегією суддів встановлено, що ПАТ "Дніпропетровськаз" визначав не лише об`єми спожитого природного газу, який обліковується лічильниками природного газу, а і за нормами споживання, які виведені окремим рядком в роздруківках " витягах" з білінгової системи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - постанова № 619), було встановлено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, якими було визначено, що при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водопостачання норма природного газу становить 9,8 м3 людино-місяць; при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 18,3 м людино-місяць; при використанні газової плити та водонагрівача - 23,6 м3 людино-місяць.

Пунктом 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" (далі - постанова №409) у нормах споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. №619 у графі "Норма споживання" цифри "9,8", "18,3", "23,6" замінено відповідно цифрами "6", "9", "18".

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 року №237 " Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - постанова №237) до вищевказаних норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою №619, були внесені зміни, згідно з якими зменшено наведені норми споживання природного газу населенням, а саме, при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водопостачання - 3 м3 людино-місяць; при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 4,5 м3 людино-місяць; при використанні газової плити та водонагрівача - 9 м3 людино-місяць.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 року по справі №826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року та постановою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року, було задоволено адміністративний позов фізичних осіб до КМУ і визнано незаконною та нечинною постанову №237.

В ухвалі від 28.01.2016 року Вищим адміністративним судом України зазначено, що постанова є незаконною, нечинною з моменту прийняття і що така постанова не породжує правових наслідків з моменту її прийняття.

Тобто, норми споживання природного газу населенням в розмірі 9,8 м3, 18,3 м3, 23,6 м3, у разі відсутності газових лічильників, затверджені постановою № 619, залишились діючими.

В подальшому, в межах спірного періоду, Кабінетом Міністрів України 23.03.2016 року було прийнято постанову № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - Постанова №203), пунктом 1 якої було затверджено нові норми споживання, а саме:

- при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водопостачання - 4,4 м3 людино-місяць;

- при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 7,1 м3 людино-місяць;

- при використанні газової плити та водонагрівача -14 м3 людино-місяць.

До п. 2 зазначеної постанови були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 року №316 та встановлено, що застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 1 лютого 2016 року.

Пунктом 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 204 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", було визнано такою, що втратила чинність Постанову №619.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 року №609 були внесені зміни до постанови №203, у додатку до Постанови у графі "норма споживання" цифри "4,4", "7,1" і "14" замінено відповідно цифрами "3,3", "5,4" і "10,5".

Зазначена Постанова №203 також була оскаржена до окружного суду м. Києва (справа №826/2507/18).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року, визнано протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; визнано протиправним та нечинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 204; зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 року № 204 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №409 та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України", після набрання рішенням законної сили.

Таким чином, в межах спірного періоду діяли норми, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників".

З вищевикладеного вбачається, що за спірний період, ПАТ "Дніпропетровськгаз" обґрунтовано визначено об`єм споживання природного газу населенням, що не забезпечено лічильниками природного газу з урахуванням норм встановлених Постановою КМУ №619 (9,8 м3,18,3 м3, 23,6 м) та передано їх до ТОВ " Дніпропетровськгаз збут".

Всі наведені вище обставини у сукупності вказують на правомірні дії відповідача щодо приведення до стандартних умов обсягів розподіленого населенню природного газу, а також, на правомірність застосування норм споживання газу (для споживачів, що не забезпечені лічильниками природного газу), протягом спірного періоду (січень-вересень 2016 року).

Таким чином, застосування коефіцієнту приведення до стандартних умов при визначенні обсягу розподіленого природного газу по об`єктах побутових споживачів, вузли обліку яких не обладнані корекцією тиску та температури, повністю відповідають вимогам чинного законодавства, тому, доказів протиправної поведінки відповідача під час виконання зобов`язань за договорами розподілу природного газу, в т.ч. в частині обліку спожитого природного газу побутовими споживачами, позивачем не надано.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 Цивільного кодексу України, договором або іншим законом.

Під час розгляду апеляційної скарги сторони підтвердили, що спожитий за спірний період газ сплачений споживачами.

Яким чином дії відповідача порушують права позивача у даній справі, останнім не зазначено.

Судова колегія вважає, що за відсутності належних та допустимих доказів порушення прав та законних інтересів позивача, правомірность дій відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим, таким, що ухвалений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу доведеною. Судові витрати за її розгляд слід покласти на позивача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Розмір сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги становить 5 763,00 грн. та підтверджується платіжним дорученням на а.с.235 том 2.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 року у справі № 904/8102/17 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 5 763,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст складено 05.07.2019 року.