Справа № 297/384/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 липня 2019 року                                                 м. Берегове        

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді - Фейіра О. О., з участю секретаря судового засідання Кузьма Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитні Ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Берегівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме та звільнення його з-під арешту,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Берегівського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитні Ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Берегівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про визнання за нею права спільної часткової власності на 1/2 домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_2 права спільної часткової власності на 1/2 домоволодіння, розташованого за вказаною адресою, та зняття арешту з вищевказаного нерухомого майна.

Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що 09 жовтня 1976 року вона з відповідачем ОСОБА_2 уклала шлюб. Майно набуте ними за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності, в тому числі і домоволодіння, АДРЕСА_2 по АДРЕСА_1 . Як їй стало відомо, на виконанні в Берегівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області знаходиться виконавчий лист №297/1026/14-ц, виданий 05 травня 2017 року Берегівським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованість за кредитним договором №201/7-06 від 31 серпня 2006 року в розмірі 486 183, 43 грн. 20 грудня 2018 року було описано та арештовано майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Накладення арешту на вищевказаний будинок порушує її права як співвласника будинку, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд. А тому просить суд визнати за нею права спільної часткової власності на 1/2 домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 загальною вартістю 203 400 грн., визнати за ОСОБА_2 права спільної часткової власності на 1/2 домоволодіння, розташованого за вказаною адресою загальною вартістю 203 400 грн., та зняти арешт з вищевказаного нерухомого майна.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої, у зв`язку із похилим віком та незадовільним станом здоров`я, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити (а.с. 55-56, 87-89).

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про визнання позовних вимог, згідно якої просить справу розглянути без його участі, визнає позовні вимоги позивача та не заперечує проти їх задоволення (а.с. 52-53, 90).

Предстаник відповідача ТзОВ «Кредитні Ініціативи», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення, згідно яких, зі змістом позовних вимог, не погоджується, оскільки доводи наведені в позовній заяві повністю спростовуються нормами чинного законодавства та доказами (а.с. 78-80).

Представник третьої особи - Берегівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило (а.с. 92).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб 09 жовтня 1976 року, що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 1976 року (а.с. 10).

Згідно копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 грудня 2004 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Великоберезької сільської ради №56 від 11 листопада 2004 року, домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 14-16).

20 грудня 2018 року описано та арештовано майно, що належить йому на праві приватної власності, а саме житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65, 5 кв. м. та житловою площею 46, 2 кв. м., що стверджується постановою заступника начальника Берегівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області від 20 грудня 2018 року, у зв`язку із невиконанням рішення Берегівського районного суду про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованості за кредитним договором №201/7-06 від 31 серпня 2006 року в розмірі 486 183, 43 грн. (а.с. 24, 22).

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»,  особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

       Разом з тим, позивач стверджує, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 60 СК України, належить їй та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, оскільки таке набути за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

       Так, згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Однак, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , належить їй та її чоловіку ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, суд до уваги не приймає, оскільки таке спростовується матеріалами справи.

Зокрема, як встановлено з матеріалів справи, домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , що стверджується копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 грудня 2004 року (а.с. 14-16).

Вищевказане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Великоберезької сільської ради №56 від 11 листопада 2004 року (а.с. 14), а тому є приватною власністю відповідача ОСОБА_2 ..

Згідно ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

       Крім того, згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог позивача суд до уваги не приймає, оскільки таке суперечить закону та порушує права та інтереси відповідача ТОВ «Кредитні Ініціативи», і звернення позивача ОСОБА_1 із позовом до суду та визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , на думку суду, свідчить про намір уникнути від виконання рішення Берегівського районного суду №297/1026/14-ц про стягнення з солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованості за кредитним договором №201/7-06 від 31 серпня 2006 року в розмірі 486 183, 43 грн. (а.с. 24, 22).

Крім того, оскільки відсутні підстави задоволення позовних вимог позивача в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 права спільної часткової власності на 1/2 домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , визнання за ОСОБА_2 права спільної часткової власності на 1/2 домоволодіння, розташованого за вказаною адресою, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 і в частині зняття арешту з вище вказаного нерухомого майна задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є безпідставними, в задоволенні яких суд вважає відмовити.

Керуючись ст. ст. 60 СК України, 316-317, 321, 368, 392 ЦК України, ст. ст. 81, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

рішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитні Ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Берегівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме та звільнення його з-під арешту – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Фейір О. О.