РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-600/07
13 лютого 2007 року Київський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Андрєєвої О.М., при секретарі - Дзюба А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», про виселення без надання іншого жилого приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що вона є наймачем зазначеної квартири, а відповідач її син ОСОБА_2 проживає в квартирі в якості члена її сім'ї. Протягом тривалого часу відповідач зловживає спиртними напоями, ніде не працює, вчиняє постійні скандали та бійки. У вересні 2004 року він спричинив позвачці легкі тілесні ушкодження, по факту спричинення яких Київським РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, а позивачці запропоновано звернутися до суду зі скаргою приватного обвинувачення. В січні 2006 року позивачка знову зверталася із заявою до Київського РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області за фактом погроз, образ та зловживання спиртними напоями з боку відповідача. За цією заявою було складено протокол офіційного застереження ОСОБА_2 про неприпустимість антисуспільної поведінки і скоєння насильства в сім'ї. 28 квітня 2006 року відповідач знову скоїв насильство по відношенню до відповідачки, постановою Київського районного суду м. Донецька від 26 червня 2006 року був визнаний винним за ст. 173-2 ч.І КпАП України, і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 6 жовтня 2006 року позивачка знову отримала з міліції постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Внаслідок своєї поведінки рішенням Київського районного суду м. Донецька відповідач був позбавлений батьківських прав по відношенню до своїх двох неповнолітніх дітей. За весь час проживання в квартирі відповідач ніколи не сплачував квартплату, в теперішній час продовжує ображати позивачку, погрожує вбити, створює неможливі умови для проживання. Тому позивачка просила суд виселити відповідача зі спірно квартири без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.116 ЖК України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, зазначеих в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову про виселення, посилаючись на те, що іншого житла він не має. Визнав, що дійсно вживає спиртні напої, а також підтвердив, що між ним та матір'ю склалися вкрай неприязні стосунки, постійно виникають сварки, але не з його вини, а тому що позивачка його провокує.
Представник КП «СЕЗ Київського району м. Донецька» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, направив заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності (а.с.23), в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних даних.
Суд, заслухавши показання сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вселилися та проживають в квартирі АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку в якості наймача та члена його сім'ї, що крім показань сторін підтверджується випискою з особового рахунку (а.с.12).
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Донецька від 16 червня 2003 року, яке набрало законної чинності, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження (а.с. 10).
З рішення суду від 16 червня 2003 року виходить, що ОСОБА_2 був позбавлений батьківських прав відносно своїх двох дітей з тих підстав, що він зловживав спиртними напоями, вихованням дітей та їх утриманням не займався, вів аморальний образ життя, бив дітей.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 своєю неправомірною поведінкою перешкоджає позивачці ОСОБА_1, яка є особою похилого віку, проживати в спірній квартирі та користуватися своїми житловими правами, що повністю підтверджується показаннями позивачки, свідка ОСОБА_3, що підтвердила факти вчинення ОСОБА_2 насильства у відношенні своєї матері ОСОБА_1, копією листа начальника Київського РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області № 11/15-2806 від 15 вересня 2004 року, згідно якого у порішенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ст.296 КК України відмовлено з пропозицією ОСОБА_1 звернутися до суду із скаргою приватного обвинувачення (а.с.П), копією постанови дільничного інспектора міліції Київського РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області від 13 січня 2006 року, згідно якої щодо ОСОБА_2 відмовлено в порушенні кримінальної справи з одночасним складенням протоколу офіційного попередження про неприпустимість антисуспільної поведінки та вчинення насильства в сім'ї (а.с. 14), копією постанови Київського районного суду м. Донецька від 26 червня 2006 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адмінстративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.І КпАП України в зв'язку з вчиненням ним насильства в родині у відношенні матері ОСОБА_1 (а.с. 16), копією постанови дільничного інспектора міліції Київського РВ ДМУ УМВСУ в Донецькій області від 6 жовтня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 з одночасним проведенням профілактичної бесіди про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї (а.с.6).
Таким чином, суд встановив, що внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості нормально проживати в своїй квартирі, що грубо порушує її права на житло, гарантовані ч.ч. 1, 3 ст.47 Конституції України.
Суд встановив, що зазначена неправомірна поведінка ОСОБА_2 була предметом неодноразового розгляду, її було визнано антисуспільною, що підтверджується матеріалами справи, результатами розгляду звернень та заяв ОСОБА_1, результатами розгляду справи про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, притягнення його до адміністративної відповідальності, а також офіційного попередження ОСОБА_2 про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї.
Проте, як безперечно встановлено в судовому засіданні, й після прийняття заходів притягнення ОСОБА_2 до відповідальності та його офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї (а.с. 16, 14), неправомірна поведінка ОСОБА_2 не змінилася, він систематично порушує норми співжиття, продовжує зловживати спиртними напоями, вчиняє сварки та бійки, та своєю поведінкою продовжує перешкоджати позивачці в користуванні спірною квартирою, що підтверджується показанням свідків та змістом постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 6 жовтня 2006 року (а.с.6). За таких обставин суд встановив, що неправомірні дії ОСОБА_2 роблять неможливим проживання з ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.
Тому ОСОБА_2 підлягає виселенню з займаного ним жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення з підстав ч.І ст.116 ЖК України.
При цьому доводи ОСОБА_2 про відсутність його вини спростовуються усіма матеріалами справи, а доводи про відсутність в нього іншого житла суд вважає безпідставними, оскільки раніше застосовані до відповідача заходи попередження та суспільного впливу не дали результатів, а своєю поведінкою відповідач продовжує створювати неможливі умови для проживання в квартирі позивачки, яка не має іншого житла, є особою похилого віку та протягом декількох років з вини відповідача позбавлена можливості нормально користуватися своїм житлом.
На підставі викладеного, чч.І, 3 ст. 47 Конституції України, ст.116 ч.І ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення задовольнити.
ОСОБА_2 виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційнелскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.