ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року                                                        

м.Суми

Справа №592/11983/18

Номер провадження 22-ц/816/2978/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів -          Левченко Т. А. ,  Хвостик С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни

та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Неговєлова Андрія Володимировича

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми  від 12 березня 2019 року, у складі судді Катрич О.М., ухваленого у м. Суми,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради  про усунення перешкод в користуванні власністю та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

                                                        в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом і свої вимоги мотивував тим, що він є власником 45/100 частин будинку та відповідної частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а власником сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 Відповідачем на належній йому земельній ділянці в порушення норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» здійснено самочинне будівництво, а саме: житлового будинку загальною площею 196.6 кв.м, житловою площею 79,8 кв.м та лазні. Недотримання вказаних норм призводить до того, що дощова та снігова вода з даху будинку та лазні, які мають нахил в бік земельної ділянки позивача, стікає на територію його земельної ділянки та скупчується, що призводить до  замокання  стін його будинку, та створює перешкоди у користуванні своєю власністю. Велика кількість снігу, яка скупчується на даху будинку та лазні відповідача, згодом падає на подвір`я позивача, та протягом досить тривалого часу не тане, у зв`язку з тим, що самочинно збудована двоповерхова споруда постійно затінює подвір`я позивача, що створює значні незручності в користуванні власністю.

Також, наявність численних віконних отворів у самочинно збудованих двоповерховому будинку та двоповерховій лазні, які виходять в бік суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 , порушує приватний характер життєдіяльності мешканців будинковолодіння позивача.

Просив суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 домоволодінням АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудовані об`єкти нерухомого майна: житловий будинок загальною площею 196,6 кв.м та лазню, що знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги – Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради також самостійно звернулося з позовом, який обґрунтовує тим, що на підставі звернення громадянки ОСОБА_3 до начальника Управління державного архітектурно-будівельного контрою Сумської міської ради та до міського голови, була проведена позапланова перевірка виконання будівельних робіт з будівництва будівель за адресою АДРЕСА_1 , в ході якої було встановлено, що  житловий будинок та лазня  за вказаною адресою самочинно збудовані в 2009 році.

В порушення  вимог передбачених абз.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та абз.4 ст. 25 Закону України «Про основи містобудування» проектна та дозвільна документація на будівництво вказаного будинку і лазні не оформлена. За результатами даного позапланового заходу було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, протокол про адміністративне правопорушення, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 96 КУпАП.

В подальшому вимоги припису ОСОБА_1 виконано не було, виявлені порушення не усунуто, повідомлення про виконання вимог припису у встановлений термін до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради не надходило, а тому третя особа самостійно звернулася до суду з даним позовом та просила зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовані будівлі в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 12 березня 2019 року у  задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Позовні вимоги Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Суми задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовані будівлі, а саме житловий будинок літ. «К-II» та баню літ. «И» за адресою АДРЕСА_1 за власний рахунок .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Суми судовий збір в сумі 1762 грн.

Також за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Неговєлова А.В.  місцевим судом 12 березня 2019 року постановлено ухвалу  про забезпечення позову та заборонено Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати реєстрацію декларацій про готовність об`єктів нерухомого майна до експлуатації (прийняття в експлуатацію), а саме житлового будинку літ.»К-ІІ» загальною площею 196,6 кв.м., житловою площею 79,8 кв.м. та лазні літ.«И», які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та прийняття їх в експлуатацію.

В апеляційній скарзі представник відповідача – адвокат Кузченко Т.М., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.  

Вказує, що позов Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, як державного органу, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, тому що звертаючись з позовом суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громадян або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, тому спір є публічно-правовим. Порушення правил юрисдикції загальних судів є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Доводить, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законом заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Зазначає, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради не наведено істотних порушень будівельних норм і правил та заподіяння шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб цим будівництвом. Припис №17 від 10 березня 2017 року взагалі не містить вимоги про усунення порушень шляхом знесення будівництва чи здійснення перебудови.   

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Неговєлов А.В. також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить  рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення його позову.

Вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин справи, не врахував, що факт порушення відповідачем будівельних норм встановлено перевірками проведеними Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, за результатами яких виносились відповідні акти, приписи, у зв`язку з чим буде заявлено клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи.   

У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача – адвоката Кузченко Т.М., Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін, як законну та обґрунтовану. Вказує, що підставою звернення до суду з позовом стало не виконання ОСОБА_1 припису №17 від 10 березня 2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, оскільки у разі не виконання добровільно у встановлений строк вимог, встановлених у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. 

Доводить, що можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування передбачено ч. 7 ст. 376 ЦПК України   

У своєму відзиві представник відповідача – адвокат Кузченко Т.М. просить залишити апеляційну скаргу представника позивача – адвоката Неговєлова А.В. без задоволення. Зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, як саме будівництво відповідача порушує його права як власника будинку по АДРЕСА_1 . Звертає увагу на відсутність  його особистих звернень до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради із заявами про проведення перевірки дотримання ОСОБА_1 містобудівного законодавства, будівельних норм і правил при будівництві спірних будівель. Вважає, що  не вжито заходів досудового врегулювання спору, а знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вказує, що рішенню про знесення самочинного будівництва передує виконання ч. 7 ст. 376 ЦК України, однак Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради не виносився припис про зобов`язання ОСОБА_1 здійснити перебудову відповідно до державних будівельних норм і правил, а позивачем не надано доказів відмови відповідача від проведення такої перебудови.

Доводить, що взагалі відсутні належні та допустимі докази не дотримання при будівництві будинку та  лазні  встановлених ДБН відстаней для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту та протипожежні відстані, будівельно-технічна експертиза у справі не проводилася, таке клопотання позивачем у суді першої інстанції не заявлялося. 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача – адвоката Кузченко Т.М., яка підтримала доводи поданої апеляційної скарги та заперечила проти задоволення апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача – адвоката Кузченко Т.М.  підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Неговєлова А.В. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Сумське МБТІ» від 05 липня 2007 року, ОСОБА_2   на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11 липня 1997 року є власником 45/100 частин будинку та відповідної частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а власником інших 55/100 частини цього домоволодіння, на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 1978 року є ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 8)

ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 (т. а.с. 30-33).

Із схематичного плану в Технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленому 01 березня 2017 року, вбачається, що вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою АДРЕСА_1 , а з іншого боку проходить вул. Данила Галицького (т. 1 а.с. 31).

ОСОБА_3 проживає у будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с.9, 45).

За зверненням гр. ОСОБА_3 до начальника Управління державного архітектурно-будівельного контрою Сумської міської ради (вх. № 17/29.01-22 від 17.01.2017 року) та до міського голови (вх. № С-3146/03.02.01-01) була проведена позапланова перевірка виконання будівельних робіт з будівництва будівель за адресою АДРЕСА_1 , в ході якої були надані документи. Внаслідок проведення візуального огляду та згідно матеріалів технічної інвентаризації на домоволодіння посадовими особами Управління ДАБК Сумської міської ради  було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 та лазня збудовані самочинно в 2009 році. Власником домоволодіння було здійснено будівництво житлового будинку літ. «К-ІІ» і лазні літери «И» без відповідного документу дозвільного характеру до затвердженої проектної документації, тим самим було порушено умови абз. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а також абз. 4 ст.  25 Закону України «Про основи містобудування» (т.1 а.с. 9, 45, 46).

За результатами даного позапланового заходу було складено акт №17 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10 березня 2017 року, протокол про адміністративне правопорушення №17 від 10 березня 2017 року,  винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №17 від 10 березня 2017 року та була складена постанова №9 про адміністративне правопорушення від 17 березня 2017 року, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП (т.1 а.с.47-48, 49-52, 54-55).

З метою перевірки виконання умов припису відповідно до наказу начальника управління від 16 липня 2018 року у термін з 19 липня по 31 липня 2018 року проводилась позапланова перевірка щодо виконання гр. ОСОБА_1 вимог виконання припису №17 від 10 березня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Виконання будівельних робіт з будівництва будівель в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами даного позапланового заходу було встановлено, що вимоги припису №17 не виконано. Виявлені порушення не було усунуто, повідомлення про виконання вимог припису в термін, який ним був встановлений, до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради не надходило (т.1 а.с 56-67, 69-72).

31 липня 2018 року складено протокол №44 по адміністративне правопорушення передбачене ст.188-42 КУпАП та постановою №37 від 03 серпня 2018 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (т.1 а.с. 116-117, 118-119).

З експертного висновку будівельно-технічного дослідження №961 від 23 березня 2017 року, наданого судовим експертом Авдєєвим Л.Г. на замовлення ОСОБА_1 (т.1 а.с. 27-29) вбачається, що на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літ. «К» - двоповерхова цегляна будова, з розмірами по зовнішніх гранях 10,93х12,7. Відстань до границі ділянки – 1,4 м. Відстань до житлового будинку, розташованого на сусідній ділянці – 8,5 м.

Баня літ. «И» - двоповерхова цегляна будова, з розмірами по зовнішніх гранях 8,25х11,06. Відстань до границі ділянки – 1,6 м. Відстань до житлового будинку, розташованого на сусідній ділянці – 8,0 м.

Доступ для обслуговування будов є. Водостік організований на ділянку власника, стоку атмосферних опадів з покрівлі будови на територію суміжних ділянок немає. Порушень п.3.25, табл. №1 пожежних норм ДБН 360-92** немає.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні  позовних вимог ОСОБА_2 виходив в того, що ним не було доведено, яким чином збудовані відповідачем у справі будівлі перешкоджають йому у користуванні своїм майном.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного:

За змістом  ст..26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки  відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених  будівництвом об`єктів; 6) реєстрація прав власності на об`єкт містобудування.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт  нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо:1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена  в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості  збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України  ознак  свідчить  про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Частинами 4, 7 цієї статті визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З роз`яснень, викладених в п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» вбачається, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення  або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила  самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. (ст. 12 ч.3).

Згідно ст. 4 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 

Позивач звертаючись з позовом до суду свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем при будівництві самочинних будівель невитримані відстані до межі його земельної ділянки  передбачені нормами ДБН, а  дощова та снігова вода з даху будинку та лазні, які мають нахил в бік земельної ділянки позивача, стікає на територію його земельної ділянки та скупчується, що, в свою чергу, призводить до замокання стін будинку позивача і двоповерхова споруда постійно затінює подвір`я позивача.

В той же час, будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано не було.

В своїй позовній заяві позивач зазначав, що факти порушень, можуть бути підтверджені призначеною судовою будівельно-технічною експертизою, про проведення якої буде клопотати сторона позивача, але як вбачається з матеріалів цивільної справи та протоколів судового засідання, сторона позивача ні письмового ні усного клопотання про призначення судової експертизи суду не заявляла.

Заявлене у суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи було відхилене колегією суддів, оскільки висновок експертизи є одним із доказів у цивільній справі, а отже такий доказ відповідно до вимог передбачених ч.2 ст.83 ЦПК України повинен бути поданий разом із позовної заявою, або із клопотанням про призначення такої експертизи позивач повинен був звернутися до місцевого суду  на стадії  підготовчого провадження. Доказів поважності причин неподання такого доказу на стадії підготовчого провадження позивачем та його представником суду надано не було.        

Крім того, з наданого відповідачем експертного висновку будівельно-технічного дослідження № 961 від 23 березня 2017 року вбачається, що не здані в експлуатацію приміщення житлового будинку  літ.«К-II»,  баня літ «И», розташовані за адресою  АДРЕСА_1   відповідають  державним будівельним, пожежним та санітарним нормам.

Доказів на спростування даного експертного висновку позивачем надано не було, а визнання самочинними вищезазначених будівель з підстав будівництва їх без відповідного документу дозвільного характеру та затвердженої проектної документації ще не свідчить про те, що таким чином порушуються його права та законні інтереси і чиняться перешкоди у користуванні його нерухомим майном.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач жодного разу не звертався із скаргами на неправомірні дії відповідача щодо самочинного будівництва, а усі перевірки Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради були здійснені за скаргами гр. ОСОБА_3 , яка мешкає по АДРЕСА_2 .

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що домоволодіння АДРЕСА_3 по АДРЕСА_1 Суми реально розділене між його співвласниками ОСОБА_2 та  ОСОБА_4 і будинок має два окремі входи і частина будинку та земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача у справі не межує із земельною ділянкою,  належною на праві власності відповідачу у справі, тому твердження  позивача про те, що самочинним будівництво чиняться перешкоди у користуванні нерухомим майном, яке належить саме позивачу у справі є сумнівним і не підтверджується належними та допустими доказами у справі.

Виходячи з вищезазначеного колегія суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , а тому апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Неговєлова А.В. задоволенню не підлягає, а рішення місцевого суду в цій частині необхідно залишити без змін.

В той же час колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Кузченко Т.М. підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен  має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради звернулась із позовом і свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем самочинно збудовані на своїй земельній ділянці житловий будинок та лазня, але проектна та дозвільна документація на їх будівництво відсутня, а тому, з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил та виконання законних вимог припису слід зобов`язати відповідача знести самовільно збудовані будівлі.

При цьому позивач посилався на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю в Україні Держархбудінспекцією та її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 та ч.7 ст.376 ЦК України згідно з якими, за певних умов,  вони мають право звернення із позовами про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво провести її перебудову, а у випадку відмови від її проведення, зобов`язання знести самочинно збудовану будівлю.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Крім того, звертаючись з позовом до суду про знесення самочинно збудованих будівель, суб`єкт владних повноважень діє в інтересах громади  та невизначеного кола осіб з метою захисту  від можливих порушень їхніх прав  та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) міститься висновок про те, що спір який є предметом даного розгляду не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим.

У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок про те, що закриття провадження у справі – це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено  розгляд таких справ (частина перша статті 255 ЦПК України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України  суду апеляційної інстанції  за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення  повністю або частково  і у відповідній  частині закрити провадження у справі повністю або частково.

За таких обставин оскаржене  судове рішення  в частині задоволення позовних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Повідомити Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, що розгляд цієї справи в частині вирішення їх вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 12 березня 2019 року в частині відмови  у  задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 залишити без змін.

Керуючись ч.1 ст.255, ст. 367, п.4 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд,

                                                          п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни задовольнити.

Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м.Суми  від 12 березня 2019 року в частині задоволення позовних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Закрити провадження у справі в частині вирішення позовних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Неговєлова Андрія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 12 березня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 05 липня 2019 року.

Головуючий –                                                                            О. І. Собина

Судді:                                                                                          Т. А. Левченко

                                                                                                     С. Г. Хвостик