Головуючий суду 1 інстанції - Чалий А.В.

Доповідач -Гаврилюк В.К.

Справа № 417/4264/17

Провадження № 22-ц/810/367/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Гаврилюка В.К.,

суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.,

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Марківський відділ Старобільської місцевої прокуратури,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 18 березня 2019 року(постановлену суддею Чалим А.В.)

у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Державна казначейська служба України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 18 березня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу суду, в якій просить ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 18 березня 2019 року скасувати та справу прийняти до провадження Луганського апеляційного суду, посилаючись на те, що зазначена ухвала винесена з порушенням норм закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що провадження по справі було відкрито в 2017 році, а позовні вимоги ним не змінювались.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2019 року до складу колегії суддів входили: головуючий суддя - Гаврилюк В.К., судді - Карташов О.Ю., Яресько А.В.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 06 травня 2019 року задоволено клопотання Торби В.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження, сторонам по справі роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

17 травня 2019 року Старобільською місцевою прокуратурою Луганської області через ПАТ «Укрпошта» на адресу Луганського апеляційного суду було направлено відзив на апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що ухвала Новопсковського районного суду є законною, а апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, посилається на те, що у зв`язку із недотриманням вимог ст.175 ЦПК України суддею Новопсковського районного суду Чалим А.В. обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, прийнято рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, а у зв`язку із неусуненням позивачем недоліків позовної заяви - без розгляду. Просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Новопсковського районного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 20 травня 2019 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

У зв`язку зі знаходженням судді Яреська А.В. у щорічній відпустці згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаного суду від 04 липня 2019 року визначено - головуючий суддя (суддя-доповідач) Гаврилюк В.К., склад колегії суддів: Карташов О.Ю., Дронська І.О.

Учасники справи про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

В судовому засідання брала участь представник відповідача - прокурор відділу Ахтирська Л.О., яка просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 18 березня 2019 року без змін.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, приймаючи до уваги положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2017 року до Марківського районного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області про витребування моральної шкоди в сумі десять мільйонів гривень (т.1 а.с. 1 - 3).

27 червня 2017 року суддею Марківського районного суду Луганської області постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження на підставі позовної заяви ОСОБА_1

11 серпня 2017 року вказана ухвала скасована Апеляційним судом Луганської області, а справу передано до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження.

Після повернення справи до Марківського районного суду Луганської області згідно з протоколом автоматизованою розподілу справа передана для розгляду судді Шкирі В.М.

29 серпня 2017 року суддею Шкирею В.М. постановлена ухвала про задоволення самовідводу та передачу справи на розгляд до Новопсковського районного суду Луганської області.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 02 жовтня 2017 року ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 29 серпня 2017 скасовано і справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Згідно ухвали Марківського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

17 листопада 2017 року суддею Марківського районного суду Луганської області Шкирею В. М. постановлена ухвала про задоволення самовідводу після чого автоматизованою системою документообігу суду визначено для розгляду справи суддю Чернік А.П.

Розпорядженням керівника апарату Марківського районного суду Луганської області №101 від 22 листопада 2017 року призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, оскільки не допускається повторна участь судді в розгляді даної справи.

Згідно протоколу передачі судової справи між суддями від 22 листопада 2017 року справу передано головуючому судді Рукас О.В.

Ухвалою судді Марківського районного суду Луганської області від 27 листопада 2017 року справа прийнята до провадження та призначена до слухання.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2018 року ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 24 квітня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2018 року задоволено заяву судді Рукас О.В. про самовідвід, відведено суддю Марківського районного суду Луганської області Рукас О.В. та передано справу до Новопсковського районного суду Луганської області для розгляду справи по суті (т.2 а.с.216-219).

Постановою Луганського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2018 року залишено без змін (т.2 а.с. 246-247).

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 25 січня 2019 року вказана позовна заява була залишена без руху, оскільки на думку суду першої інстанції вона була подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України (т. 3 а.с. 4).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 25 січня 2019 року була вручена позивачу - ОСОБА_1 16 лютого 2019 року (т. 3 а.с.6).

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 18 березня 2019 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 УПК України позовну ОСОБА_1 до Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Державна казначейська служба Українибуло залишено без розгляду (т.3 а.с.7).

Залишаючи без розгляду вказану позовну заяву, суд послався на те, що у встановлений судом строк недоліки, зазначені в ухвалі суду від 25 січня 2019 року, позивачем не були усунуті.

З такими висновками суду першої інстанції у повній мірі погодитись не можна з наступних підстав.

Як зазначено в частинах 1, 2 ст.185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Так, залишаючи позовну заяву без руху суддя суду першої інстанції вказував на те, що:

- позивачем у зв`язку з неодноразовим зверненням до суду подано декілька позовних заяв, які містять неоднорідні позовні вимоги;

- не чітко сформульований зміст позову та виклад обставин, якими він обґрунтовує свою позицію, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини;

- в позовній заяві не зазначений орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- в позові не зазначені відомості про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказі, а також підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- заяву написано нерозбірливим почерком, що унеможливлює повне та всебічне дослідження всіх обставин справи і може призвести до описок в ухваленому судовому рішенні, що в свою чергу, може викликати негативні наслідки при реалізації своїх прав та законних інтересів учасниками провадження.

Приписи ст.175 ЦПК України вимагають від позивача зазначати виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Право обґрунтовувати в позові свої вимоги, вказувати конкретного відповідача та зазначати певні докази на підтвердження обставин, які вказані в позові, є диспозитивне право позивача, гарантоване цивільно - процесуальним законом.

Позивач сформулював та зазначив, які на його думку існують підстави виникнення спору та порушення його прав, а також обставини, якими обґрунтовує свої вимоги.

Тобто, позивач реалізував своє право на звернення до суду із таким цивільним позовом, а спосіб захисту свого цивільного права чи інтересу позивач визначає самостійно.

Питання щодо якості такого викладу (підставність, чіткість, обґрунтованість, доведеність), оцінка таким обставинам, а також наявність чи відсутність порушення прав позивача судом не може вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі.

Отже, на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, суддя не вправі надавати оцінку обґрунтованості позовних вимог, оскільки кожна сторона вправі розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд, при цьому вирішення питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог та сама оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

За приписами ч.ч.1, 10 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач, звернувшись до суду із позовом, самостійно обрав, які докази подавати до суду для обґрунтування своїх доводів і підстав для заявленого позову.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ураховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 є помилковим та передчасним.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував дані обставини і вище зазначені вимоги процесуального закону та дійшов неправильного висновку про наявність підстав для залишення заявленого позову без розгляду.

Водночас в апеляційній скарзі скаржником заявлено прохання про прийняття справи до розгляду Луганським апеляційним судом, проте діючим в Україні процесуальним законодавством є чітко визначені межі інстанційної юрисдикції суду апеляційної інстанції і вони не можуть бути довільно розширеними, усі справи, що підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства розглядаються місцевими загальними судами. Статтями 23- 24 ЦПК є чітко визначеним що апеляційні суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду)і можуть виступати у якості судів першої інстанції лише у випадках оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів за місцем розгляду справи третейським судом. Отже, з огляду на наведене вище колегія суддів приходить до висновків про те що справа за позовом ОСОБА_1 до Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом як судом першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, а тому наявні підстави для скасування ухвали Новопсковського районного суду Луганської області від 18 березня 2019 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки нормами ЦПК України не передбачено передачу справи для розгляду до апеляційного суду.

Керуючись ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 18 березня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 05 липня 2019 року.

Головуючий В.К. Гаврилюк

Судді: І.О. Дронська

О.Ю. Карташов