УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця „03" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Бахтагарєєвій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, виконкому Сімферопольської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності, за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 20.05.2005 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 17.10.2005 року.
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Вимоги мотивовані тим, що 23.05.2003 року між ним і Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким він придбав у власність сарай літ „В" і гараж літ „Е", по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі. Після чого він намагався використати ці приміщення на свій розсуд, але відповідач ОСОБА_2 зайняв сарай літ. „В", а відповідач ОСОБА_3 зайняв гараж літ „Е" без достатніх законних підстав. Просить усунути перешкоди в користуванні власністю і зобов'язати відповідачів звільнити спірні приміщення.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, виконкому Сімферопольської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності. Свої вимоги мотивують тим, що вони являються власниками АДРЕСА_2, в м. Сімферополі. В них є технічний паспорт, згідно з яким спірні сарай і гараж, відносяться до їх квартири. Оскільки вони являються власниками квартири з 08.06.1995 року на підставі приватизації, тому являються власниками і вказаних приміщень, Просять визнати недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 і Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради від 23.05.2003 року,
Справа № 22-2762/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Білоусов М.Н.
Доповідач Горбань В.В.
оскільки Фонд провів відчуження майна, яке належало їм на праві власності на підставі ст. 392 ЦК України, а також визнати недійсним рішення НОМЕР_1 від 28.03.2003 року виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про оформлення комунальної власності територіальної громади спірних, нежилих приміщень, оскільки виконком оформив право власності на нежилі приміщення, які згідно Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" були передані у власність позивачів.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя від 20.05.2005 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити сарай літ „В", розташований по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі і передати його ОСОБА_1 Зобов' язано ОСОБА_3 звільнити гараж літ. „Е", розташований по зазначеній адресі і передати його ОСОБА_1.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 17 жовтня 2005 року в задоволені зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про визнання правочинів недійсними і визнання права власності відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 01 лютого 2006 року у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про визнання недійсним рішення Сімферопольської міської ради НОМЕР_1 від 28.03.2003 року в частині передачі в комунальну власність територіальної громади нежилих приміщень сараю літ. „В", гаражу літ „Е" по АДРЕСА_1 м. Сімферополя відмовлено.
На рішення суду від 20 травня 2005 року ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та на додаткове рішення суду від 17 жовтня 2005 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду та додаткове рішення суду від 17 жовтня 2005 року та ухвалити нове рішення про задоволення їх зустрічного позову та про відмову в задоволені позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити, як необгрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення сторін, їх представників, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом спірні нежилі приміщення сарай літ. „В" і гараж літ. „Е" є власністю Сімферопольської міської ради на підставі постанови Верховної Ради Криму від 29.06.1992 року НОМЕР_2 „Про розмежування майна державної /Республіки Крим/ власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /комунальна/"
На підставі даної постанови Верховної Ради Криму від 29.06.1992 року було прийнято рішення виконкомом Сімферопольської міської ради НОМЕР_3 від 11.09.1992 року „Про передачу в комунальну власність міста підприємств, установ і організації".
Рішенням сесії 23 скликання Сімферопольської міської ради від 12.12.2001 року НОМЕР_4був затверджений реєстр об'єктів комунальної власності м. Сімферополя, до якого також були включені спірні нежилі приміщення по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі.
Відповідно до Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні", „Про приватизацію майна державних підприємств", „Про приватизацію невеликих державних підприємств /малу приватизацію/" Сімферопольською міською радою прийнято рішення НОМЕР_5 від 05.12.2000 року „Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Сімферополя на 2001 рік".
Даним рішенням був затверджений перелік об'єктів комунальної власності м. Сімферополя, які належали приватизації. Згідно з пунктом 32 переліку до цих об'єктів були включені нежилі приміщення сарай літ „В" та гараж літ. „Е" по АДРЕСА_1
У зв'язку з тим, що на дані об'єкти не було правовстановчих документів, 28.03.2003 року виконкомом Сімферопольської міської ради було прийнято рішення про оформлення права комунальної власності, зокрема, і спірні нежилі приміщення по АДРЕСА_1.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дане рішення прийнято в межах повноважень виконкому Сімферопольської міської ради і не суперечить закону.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки виконком Сімферопольської міської ради лише прийняв рішення про оформлення права комунальної власності на об'єкти, які не мали правовстановчих документів і вже були передані в комунальну власність.
Згідно з договором купівлі-продажу приміщень по АДРЕСА_1 комунальної власності м. Сімферополя від 23 травня 2003 року Фонд комунального майна міської ради продав, а ОСОБА_1 купив приміщення сараю літ. „В" та гараж літ. „Е", що складає частку 3/400, які знаходяться за адресою: м. Сімферополь, АДРЕСА_1
Зі змісту зустрічних позовних заяв ОСОБА_6слідує, що вони просять визнати даний договір недійсним на підставі ст. 392 ЦК України, посилаючись на те, що вони є власниками спірних приміщень, які були незаконно відчужені Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради відповідачеві ОСОБА_1
Згідно зі ст. 15-1 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, зазначених в статті 5 цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що правила ст. 391 ЦК України щодо підстав, за якими позивачі просять визнати договір купівлі-продажу недійсним не містять правових підстав для визнання договору недійсним. Оскільки право на зміну підстав та предмету позову належить тільки позивачеві і інших підстав для визнання правочину недійсним позивачі при розгляді справи не заявили, суд в межах заявлених вимог, розглянувши справу, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову. При цьому правильно вказав, що позивачі не надали доказів та правовстановчих документів, що вони є власниками сараю літ. „В" та гаражу літ. „Е".
Довід скарги про те, що позивачі є власниками АДРЕСА_2 в м. Сімферополі, яку отримали в порядку приватизації, тому допоміжні приміщення, які знаходилися у їх користуванні, були також передані їм у власність безоплатно, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки він суперечить матеріалам справи і вимогам закону.
Відповідно п. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартири багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку. Допоміжні приміщення /кладовки, сараї і т. ін./ передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно зі змісту технічного паспорту квартири, яка належить позивачам ОСОБА_6 на праві власності, слідує, що до технічного паспорту внесені дані щодо гаражу літ. „Е" та сараю літ. „В". При цьому зазначено, що вони є самочинним будівництвом.
Таким чином, оскільки спірні приміщення на час приватизації квартири були самовільним будівництвом, то у позивачів не могло виникнути право власності на дані допоміжні приміщення, згідно з правилами п. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду".
Інші доводи скарги не містять правових підстав для скасування рішення в цій частині позову.
Вирішуючи спір в частині задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що право ОСОБА_1 як власника сараю літ. „В" і гаражу літ. „Е" порушено і підлягає захисту.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Згідно зі ст. 50 Закону України „Про власність" власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння.
Виходячи з правил статті 50 Закону України „Про власність" та встановивши, що ОСОБА_3 без законних підстав користується гаражем літ. „Е", а ОСОБА_2 сараєм літ. „В", суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Посилання в скарзі на те, що відповідачі правомірно користуються спірними приміщеннями не відповідають матеріалам справи. Ці обставини судом перевірялися. Як було встановлено, відповідачі не є власниками цих приміщень, тому позивач правомірно витребує своє майно від осіб, які незаконно їм володіють.
Інші доводи апеляційних скарг про те, що суд не з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам, а тому необґрунтовано відмовив у задоволені зустрічного позову та задовольнив позов ОСОБА_1 є безпідставними, колегія суддів вважає, що суд належно оцінив всі наявні докази за правилами ст.ст. 15, 15-1, 30, 62 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи, повно з'ясував факти і ухвалив рішення згідно з вимогами норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 травня 2005 року та додаткове рішення цього ж суду від 17.10.2005 року та від 01.02.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Курська А.Г. Горбань В.В. Філатова С.В.