УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/2521/18 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 2 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №278/2521/18 за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся», ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся» до ОСОБА_1 , державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області - Ватульєва Максима Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся»,

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 04 березня 2019 року суддею Грубіяном Є.О., у м. Житомирі, повний текст рішення складено 12 березня 2019 року,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, звернувся до суду із позовом, у якому, з урахуванням заяви ОСОБА_4 - представника ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 24.01.2019 (а.с. 221-223 т.1) просив: зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй на праві власності спорудою гноєсховища, шляхом демонтажу прибудови літера «а1» до цеху по забою та розробленню птиці, а також конструкції вентиляційного устаткування № 1 та провести роботи по відновленню конструктивних елементів до стану, що забезпечує належне використання майна; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні вищевказаною спорудою, шляхом демонтажу паркану, провести роботи по відновленню конструктивних елементів до стану, що забезпечує належне використання майна.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового об`єкта - гноєсховища, загальною площею 1086 кв.м, по АДРЕСА_1 . Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся» (далі - Товариство), здійснюючи з 2014 року господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , спорудило паркан та частину будівлі виробничого приміщення на території гноєсховища, забруднило його будівельним сміттям, що унеможливлює використання даного об`єкту за його функціональним призначенням. Крім того, ОСОБА_3 на суміжній земельній ділянці, яку вона орендує відповідно до договору оренди землі від 25.05.2015, без отримання відповідних дозволів, з порушенням будівельних норм збудовано цех по переробці птиці, право власності на який оформлено у 2016 році, чим порушено її ( ОСОБА_1 ) право на безпечне користування належним їй майном - гноєсховищем.

08 жовтня 2018 року представник Товариства подав зустрічну позовну заяву (а.с.62-65 т.1), у якій просив: визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирського району та області Ватульєва М.В. (далі - державний реєстратор) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42003470 від 11.07.2018, прийнятого щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 номер запису про право власності 26989507 щодо майнового комплексу, за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а саме: корівника кам`яного, пункту штучного осіменіння та гноєсховища бетонного 15х75 м.

Обґрунтовував вимоги тим, що ОСОБА_1 не надано державному реєстратору жодних належним чином оформлених правовстановлюючих документів на вищевказане майно, а тому рішення щодо реєстрації права власності на ці об`єкти за ОСОБА_1 є протиправним і підлягає скасуванню.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні спорудою гноєсховища, що розташована в АДРЕСА_1 та Житомирської області шляхом демонтажу: прибудови літера "а1"; вентиляційного устаткування "№ 1", що відносяться до будівель цеху по забою та розробленню птиці за адресою АДРЕСА_2 ; зобов`язано Товариство усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 спорудою гноєсховища, що за адресою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу паркану, яким огороджено земельну ділянку площею 1,6464 га з кадастровим номером НОМЕР_1 в межах гноєсховища та на відстані 4,5 м від нього з північно-східної та південно-західної частин та проведенню робіт, які б забезпечували використання гноєсховища у стані який передував його зайняттю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Товариства, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

На його думку, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи обставина набуття у визначеному законом порядку ОСОБА_1 спірного гноєсховища. Виділення їй цього майна, як члену КСП, здійснено в порушення встановленого порядку не рішенням зборів співвласників, а рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Садки» №7» та за п`ять місяців до того, як вона отримала право на майновий пай. Матеріали справи не містять акту приймання-передачі ОСОБА_1 цього майна. А у свідоцтвах про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3, виданих сільською радою на ім`я ОСОБА_1 від 01.02.2010 відсутні відмітки, засвідчені підписом керівника підприємства-правонаступника та печаткою, про виділення позивачу в натурі майна, в тому числі гноєсховища. Вважає висновок суду про придбання ОСОБА_1 гноєсховища та володіння ним з 2009 року помилковим, оскільки останнє є нерухомим майном, а тому право на нього виникає з моменту такої реєстрації. Проте, під час вирішення спору суд не визначився, з якого часу ОСОБА_1 набула визнаного державою права власності на гноєсховище. Суд першої інстанції також не звернув уваги на недоліки документів, що були подані ОСОБА_1 державному реєстратору для реєстрації за нею права власності на гноєсховище та незаконність відповідного рішення державного реєстратора. Крім того, вказав на суперечливість висновків суду про те, чи відповідачі вважали гноєсховище нічийним, чи чоловік ОСОБА_1 надав дозвіл на проведення будівельних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення. Посилалась на те, що Товариство не є членом колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), власником майнового паю КСП або будь-якої частки зі спільного майна КСП, а тому відсутні обставини, які підтверджують наявність порушення прав Товариства за зустрічним позовом. Крім того, вказала, що корівник кам`яний, пункт штучного осіменіння та гноєсховище бетонне 15х75 м є окремими об`єктами нерухомості, реєстрація права власності на дані об`єкти здійснювалась у різний період часу та у відповідності до норм законодавства. З приводу первісного позову зазначила про те, що суд дійшов правильного висновку про захист прав ОСОБА_1 як власника бетонного гноєсховища, оскільки ОСОБА_3 , здійснюючи реконструкцію належного їй корівника у цех по забою та розробленню птиці зобов`язана була врахувати інтереси позивачки, утриматись від забудови належного останній гноєсховища. Передача у строкове платне користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, не дає право орендарю/суборендарю шляхом зведення паркану на чужому об`єкті нерухомості зменшувати його розмір, відокремлювати будь-яку частину від цілого, вчиняти дії щодо перешкоджання власнику у користуванні своїм майном.

Представник Товариства та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала, посилаючись на її безпідставність.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та державний реєстратор Ватульєв М.В. в судове засідання не з`явились.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Садки» від 18 вересня 2009 року надано дозвіл на виділення майна ОСОБА_1 в натурі, оформлення технічної документації та права власності на корівник кам`яний, пункт штучного осіменіння та гноєсховище бетонне 15х75 м (а.с. 54 т.1).

Відповідно до накладної СТОВ «Садки» від 20 вересня 2009 року ОСОБА_1 виділено вищевказане майно в рахунок майнового паю (а.с. 53 т.1).

01 лютого 2010 року ОСОБА_1 отримала два свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Садки СТОВ «Садки» та СТОВ «Садки» серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_2 відповідно (а.с. 51 т. 1).

Інвентаризаційна справа на гноєсховище від 28 квітня 2010 року містить інформацію про те, що воно виготовлене із залізобетонних плит та має розміри по зовнішньому периметру 75,4 х 15 метрів (а.с.201-206 т.1).

11 липня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на гноєсховище загальною площею 1086 кв.м, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10 т.1).

26 вересня 2011 року позивачка зареєструвала право власності на будівлю штучного осіменіння та корівник у тому ж населеному пункті, які розташовані по АДРЕСА_5 та 19 відповідно (а.с.12-15 т.1).

У 2014 році на замовлення ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.157-186 т.1).

25 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області, як орендодавцем, і ОСОБА_3 , як орендарем, укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,6464 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , на якій наявні нежитлові будівлі (корівник двухрядний з молочним блоком) строком на 25 років. 01 липня 2015 року ОСОБА_3 зареєструвала право оренди на зазначену земельну ділянку (а.с.19-20; 87-93 т.1).

01.04.2016 ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на цех по забою та розробленню птиці, який розташований в АДРЕСА_2 (а.с. 21-22 т.1) та створений шляхом реконструкції належного їй за договорами купівлі-продажу від 11 червня 2014 року на праві власності корівника (а.с.94-99 т.1).

03 січня 2018 року між ОСОБА_3 та Товариством укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 та двох земельних ділянок, одна з яких з кадастровим номером НОМЕР_1 , що має площу 1,6464 га (а.с.23-25 т.1).

Як вбачається із технічного паспорта на цех по забою та розробленню птиці за адресою АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 22 березня 2016 року, усі приміщення та прибудови цеху по забою та розробленню птиці, зокрема і прибудова "а1" та вентиляційне устаткування "№1" побудовані в 2016 році (а.с.100-104; 185-200 т.1).

Відповідно до висновків судового експерта № 84/01-2019 від 08 січня 2019 року споруда гноєсховища розміщена частково в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , що за адресою АДРЕСА_2 , 15 - 38%, а частково в межах несформованої земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 - 62%. Станом на дату проведення натурального обстеження повноцінне використання споруди гноєсховища (літера В), в існуючому стані є не можливим та потребує робіт направлених на відновлення конструктивних елементів до стану, що забезпечує належне її використання, а також демонтажу існуючого паркану та частково прибудови (літера "а1") до цеху по забою та розробленню птиці, а також конструкції вентиляційного устаткування ("№1"). Для забезпечення доступу для здійснення робіт з розвантаження споруди гноєсховища (літера В), в тому числі здійснення під їзду автотранспорту та відповідних механізмів наявна необхідність влаштування дороги, відповідно до пункту правил 5.1.1 та таблиці 5.2 ДБН В.2.3-5:2018 "Вулиці та дороги населених пунктів" шириною не менше 4,5 м (а.с.121 - 156 т.1).

Як встановлено в судовому засіданні паркан встановило Товариство, який частково розташований на гноєсховищі. Зазначена обставина не заперечувалась сторонами та підтверджена вищевказаним висновком експерта.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 і Товариство своїми діями порушили права ОСОБА_1 на володіння, користування і розпорядження власністю, зайняли частину належного їй на праві власності гноєсховища, збудувавши на ньому виробничі приміщення та паркан, а тому права позивачки мають бути відновлені шляхом зобов`язання відповідачів усунути їй перешкоди у користуванні спорудою гноєсховища, а саме: шляхом демонтажу ОСОБА_3 прибудови літера "а1, вентиляційного устаткування "№ 1", що відносяться до будівель цеху по забою та розробленню птиці; шляхом демонтажу Товариством паркану, яким огороджено земельну ділянку площею 1,6464 га з кадастровим номером НОМЕР_1 в межах гноєсховища та на відстані 4,5 м від нього з північно-східної та південно-західної частин та шляхом проведення робіт, які б забезпечували використання гноєсховища у стані який передував його зайняттю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду з огляду на наступне.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

За змістом ч. 3 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи право власності на споруду гноєсховища ОСОБА_1 у визначеному законом порядку зареєстровано у 2018 році, тобто після оформлення ОСОБА_3 у 2016 році права оренди на земельну ділянку, в межах якої розташована ця споруда (38% згідно висновку експерта). Земельна ділянка, на якій розташоване гноєсховище не сформована, будь-яке право на неї ОСОБА_1 не оформлено.

Отже, ОСОБА_3 законно на відведеній їй в оренду земельній ділянці у 2016 році здійснила будівництво прибудови літера "а1», вентиляційного устаткування "№ 1", що відносяться до будівель цеху по забою та розробленню птиці, право власності на який зареєструвала у визначеному законом порядку 01.04.2016, а Товариство встановило паркан у межах переданої в оренду земельної ділянки відповідно до договору оренди від 03.01.2018.

Договір оренди земельної ділянки, укладений 25.05.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області, як орендодавцем, і ОСОБА_3 , як орендарем, недійсним не визнавався.

За таких обставин, та враховуючи, що на момент набуття ОСОБА_3 права оренди земельної ділянки, на якій частково розміщене спірне гноєсховище, та на момент передачі її в оренду Товариству право власності ОСОБА_1 на зазначене гноєсховище не було зареєстровано, а земельна ділянка, на якій розташована ця споруда не була сформована, то правові підстави для захисту прав позивачки, у обраний нею спосіб, у суду були відсутні. Тому, ухвалене судом першої інстанції рішення про часткове задоволення первісного позову підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення у цій частині про відмову у позові.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства.

Так, обґрунтовуючи зустрічний позов, Товариство посилалось на порушення порядку передачі майна реформованого КСП ОСОБА_1 та порушення державним реєстратором процедури проведення державної реєстрації речових прав ОСОБА_1 на гноєсховище. Як вбачається із матеріалів справи для реєстрації права власності на це майно державному реєстратору були подані: копія накладної СТОВ «Садки», копія протоколу загальних зборів учасників СТОВ «Садки», копія свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, копія рішення виконкому Садківської сільської ради № 9 про присвоєння поштових адрес (50-54 т.1). Отже позивачем для державної реєстрації у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств державному реєстратору подані документи у відповідності до п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 23.08.2016 №553).

Крім того, одним із основних критеріїв звернення до суду є наявність порушеного права (ст. 15 ЦК України). Проте, Товариством не доведено, які законні інтереси останнього порушуються прийнятим рішенням державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на корівник кам`яний та пункт штучного осіменіння.

Доводи апеляційної скарги у цій частині висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування рішення суду про відмову у задоволенні зустрічного позову відсутні.

Враховуючи скасування рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог за первісним позовом, скасуванню також підлягає рішення про розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь Товариства підлягає частковому стягненню 1921 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся» задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 березня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю скасувати, ухваливши нове судове рішення про залишення її позову без задоволення.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро-Полісся» 1921 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 05 липня 2019 року.