Справа №2-182/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 року Дарницький районний суд м.Києва в складі головуючого-судді Сизової Л.А., при секретарі Лахман Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення конкретного порядку користування квартирою та зустрічний позов ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна, суд
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення конкретного порядку користування квартирою. Позивач в позові зазначив, що з 17.09.1983 року по 19.06.2007 року сторони перебували в шлюбі. В 1999 році за спільні кошти ними була проінвестована двокімнатна квартира АДРЕСА_1 по інвестиційному договору від 25.01.1999 року , укладеному між АТХК “Київміськбуд” в особі АКБ “ Аркада” та ОСОБА_2 На даний час в квартирі зареєстрована ОСОБА_2 Оскільки квартира була придбана за їх спільні кошти, а ОСОБА_2 оспорює його право власності на цю квартиру і чинить йому перешкоди в користуванні квартирою, то позивач просить визнати за ним право власності на Ѕ частину спірної квартири та встановити конкретний порядок користування квартирою, виділивши йому в користування кімнату площею 21,4 кв.м, а ОСОБА_2 кімнату площею 20,1 кв.м. В ході судового розгляду ОСОБА_1 від решти позову відмовився.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали , просили задовольнити, пославшись на обставини , викладені в позовній заяві.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши , що спірна квартира була придбана за кошти отримані від здачі в оренду іншої квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх двом синам – ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а тому підлягає розподілу між усіма членами сім”ї.
Не визнавши первісний позов , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна , в якому просили визнати за ними право власності на 1/3 частину квартири за кожним, при цьому, у зв”язку з неможливістю сумісного проживання та користування квартирою з ОСОБА_1 замість ј частини , яка належить йому в квартирі, визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину дачного будинку, господарського приміщення та Ѕ частину земельної ділянки , що розташоване в АДРЕСА_2. Крім того, визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину дачного будинку, господарського приміщення та Ѕ частину земельної ділянки . В ході розгляду справи ОСОБА_2 від поділу гаража та автомобіля відмовилася.
ОСОБА_2 та її представник, ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічний позов підтримали , просили задовольнити, пославшись на обставини , викладені в зустрічному позові.
ОСОБА_1 та його представник зустрічний позов визнали частково, пояснивши , що земельна ділянка отримана ОСОБА_1 у власність в порядку її приватизації, а тому поділу не підлягає. Що стосується поділу дачного будинку та господарського приміщення , то ОСОБА_1 проти позову в цій частині не заперечував.
Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 вересня 1983 року був зареєстрований шлюб ( а.с. 8) , який 19 червня 2007 року розірваний ( а.с. 9
Відповідно до ст. 60 СК України , майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу). Вважається , що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В період шлюбу сторонами було придбане наступне майно, що є їх спільною сумісною власністю:
На підставі інвестиційного договору № 1007 від 25.01.1999 року, укладеного між АТХК “Київміськбуд” в особі АКБ “ Аркада” та ОСОБА_2 , була проінвестована двокімнатна квартира АДРЕСА_1 та 17.04.2000 року ОСОБА_2 видане Свідоцтво про право власності на вказану квартиру.
Оцінюючи пояснення ОСОБА_2 про те , що дана квартира була придбана за кошти , які були отримані від здачі в оренду квартири АДРЕСА_3, яка належить на праві власності їм та синам , а тому спірна квартира є спільною сумісною власністю усіх членів сім”Ї і підлягає поділу як між ОСОБА_2, ОСОБА_1 так і синами , то суд ставиться до них критично, не приймає їх до уваги , оскільки достатніх та належних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.
Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках.
Квартира представляє собою двокімнату ізольовану квартиру жилою площею 41,5 кв.м. і складається з кімнат розміром 21,4 та 20,1 кв. метрів ( а.с.11). Ідеальна доля кожного , виходячи з жилої площі квартири, складає 41,5 кв.м : 2 особи = 20,75 кв.м.
В квартирі на даний час зареєстрована ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Ф-3 від 22.04.2008 року ( а.с.98).
В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено , що між сторонами існує спір з приводу користування квартирою.
Відповідно до ст. 358 ЦК України , співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Оскільки між сторонами існує спір з приводу користування квартирою, який не може бути вирішений добровільно, то позов про встановлення конкретного порядку користування квартирою, при якому позивачу виділити в користування кімнату розміром 21,4 кв.м , а відповідачці кімнату розміром 20,1 кв.м підлягає задоволенню.
Суд, задовольняючи позов в цій частині , вважає, що при встановленні такого варіанту користування квартирою не будуть порушені права та охоронювані законом інтереси сторін.
Крім того, як вбачається з Державного акту про право приватної власності на землю,виданого Новосілківською сільською Радою народних депутатів ( а.с.30), ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,200га, що розташована в АДРЕСА_2.
Суд вважає, що земельна ділянка поділу між сторонами не підлягає, враховуючи те, що вона одержана ОСОБА_1 в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку і є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно , нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду .
Що стосується дачного будинку та господарських будівель , розташованих на вищезазначеній земельній ділянці, то на даний час ці споруди недобудовані та не введені в експлуатацію , не зареєстровані як власність, а тому не можуть бути об”єктами права власності, а тому поділу як дачний будинок та господарське приміщення не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10,11,15,60,208,212-215 ЦПК України , на підставі ст.ст. 60,62, 68-71 СК України, ст.ст. 356,357, 358, 368, 392 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Встановити конкретний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , при якому виділити в користування ОСОБА_1 кімнату площею 21,4 кв.м ; ОСОБА_2 виділити в користування кімнату площею 20,1 кв.м.
Місця загального користування залишити в спільному користуванні.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, визнання права власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину дачного будинку, Ѕ господарського приміщення та Ѕ частину земельної ділянки відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ :