КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.02.2010                                                                                           № 24/341

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Студенця  В.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явився.

 від відповідача -не з’явився.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2009

 у справі № 24/341 ( .....)

 за позовом                               Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 5501,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

 господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4553,20 грн. заборгованості за договором на технічне обслуговування і ремонт автомобілів від 24.03.200 року, 1674,40 грн. пені,        114,55 грн. збитків від інфляції, 68,86 грн. 3% річних, 172,00 грн. витрат, пов’язаних з явкою до суду представника позивача, 102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (позовні вимоги з урахуванням уточнень від 24.09.2009 року).

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.10.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 4553,20 грн. заборгованості за договором, 512,52 грн. пені, 114,55 грн. збитків від інфляції, 68,86 коп. 3% річних, 172,00 грн. збитків, пов’язаних з явкою до суду представника позивача, 84,00 коп. державного мита та 259,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду фізична особа-підприємець      ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати  рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2009 року в частині стягнення 172,00 грн. збитків, пов’язаних з явкою до суду представника позивача.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального права. Господарським судом м. Києва під час прийняття оскаржуваного рішення були порушені вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, де зазначається, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

При цьому, задовольняючи уточнені позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про стягнення 172,00 грн. збитків, пов'язаних з явкою до суду його представника, у своєму рішенні від 21.10.2009 року суд посилається на п. 29 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року за № 01-8/164. Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків. Згідно статей 48, 49 Господарського процесуального кодексу України стягненню підлягають витрати, пов’язані зі сплатою послуг адвоката, а не збитки, пов’язані з явкою представника позивача до суду.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2009 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 24/341. Розгляд справи призначено на 02.02.2010 року

Розпорядженням від 02.02.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з перебуванням судді Студенця В.О. у відпустці розгляд справи № 24/341 доручено колегії суддів у складі головуючого судді Баранця О.М. та суддів Зеленіна В.О., Калатай Н.Ф.

          В судове засідання 02.02.2010 року представники сторін не з’явились про причини неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на           23.02.2010 року.

Розпорядженням від 23.02.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному та виходом судді     Студенця В.І. з відпустки розгляд справи № 24/341 доручено колегії суддів у складі головуючого судді Студенця В.О та суддів, Баранця О.М., Калатай Н.Ф.

          В судове засідання 23.02.2010 року представники сторін не з’явились про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників відповідача та відповідача, враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи апеляційної скарги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 24.03.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про технічне обслуговування та ремонт автомобілів (далі - Договір), за умовами якого відповідач (Замовник) доручає, а позивач (Виконавець) зобов’язувався прийняти на себе комплекс робіт з технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, двигунів та паливної апаратури (п. 1.1. Договору).

Відповідач (Замовник) розрахунок за обслуговування, ремонт та необхідні запасні частини зобов’язувався здійснювати шляхом 100 % передплати (п. 3.4. Договору).

На виконання умов Договору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 послуги з технічного обслуговування автомобілів загальною вартістю 6553,20 грн., що підтверджується актом здачі-прийомки робіт (надання послуг) № СМ-0000013 від 24.03.2009 року.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СМ-0000017 від 24.03.2009 року на суму 6553,20 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 25.03.2009 року направила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 гарантійний лист вих. № 11 від 25.03.2009 року, відповідно до якого гарантувала оплату послуг згідно акту здачі-прийомки робіт (надання послуг) № СМ-0000013 від 24.03.2009 року в строк до       25.04.2009 року.

Проте, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 частково виконала зобов’язання по оплаті вартості наданих послуг в розмірі 2000,00 грн.

З зв’язку з неповним виконанням зобов’язання по оплаті вартості наданих послуг  позивач 29.05.2009 року надіслав відповідачу лист вих. № 22 з вимогою оплати боргу в розмірі 4553,20 грн., який відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням того, що внаслідок укладення між сторонами, які є суб’єктами господарювання, договору, між ними виникли господарські зобов’язання, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням Господарського кодексу України, то до спору, що виник, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей Господарського кодексу України.

          Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу  України).

          Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 послуги з технічного обслуговування автомобілів загальною вартістю 6553,20 грн., що підтверджується актом здачі - прийомки робіт (надання послуг) № СМ-0000013 від 24.03.2009 року

          Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 проведено часткову оплату наданих позивачем послуг за договором на загальну суму лише 2000,00 грн.

          Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то  воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановивши, що розрахунок пені зроблений позивачем невірно здійснив перерахунок його розміру відповідно до розмірів облікових ставок Національного банку України, даний розрахунок колегією суддів перевірено та зроблено висновок про обґрунтованість та правомірність останнього.

З огляду на викладене, у зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, то господарський суд правомірно стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4553,20 грн. заборгованості за договором, 512,52 грн. пені, 114,55 грн. збитків від інфляції, 68,86 грн. 3% річних.

Проте, щодо 172 (сто сімдесят дві) грн. 00 коп. збитків, пов’язаних з явкою до суду представника позивача, слід зазначити наступне.

Як вбачається з уточненої позовної заяви від 24.09.2009 року та розрахунку суми позовних вимог, усього ціна позову становить 6411,01 грн., з яких 4553,20 грн. заборгованість за договором, 1674,40 грн. пеня, 114,55 грн. збитки від інфляції, 68,86 грн. 3% річних, також позивач окрім зазначеної суми позовних вимог, просив суд стягнути судові витрати, а саме: 172,00 грн. витрат, пов’язаних з явкою до суду представника позивача, 102,00 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

П. 29 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року за № 01-8/164, зазначено, якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

Як вбачається з матеріалів даної справи позивачем 172,00 грн. витрат, пов’язаних з явкою до суду представника позивача, не було включено до ціни позову і відповідач не звертався в установленому законом порядку до відповідача з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, і їх не може бути стягнуто за заявленою позовною вимогою як відшкодування збитків.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 172,00 грн. витрат, пов’язаних з явкою до суду представника позивача саме як судові витрати, а не збитки.

Згідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов’язаних з розглядом справи.

В розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати сторін у справі, яких вони зазнали у зв’язку з відрядженням для участі в судових засіданнях не можуть бути віднесені до інших витрат пов’язаних з розглядом справи.  

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення витрат, пов’язаних з явкою до суду представника позивача, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2009 року у справі № 24/341 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04070,         АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1;                            р/р НОМЕР_3 в ВАТ КБ "Експобанк" м. Києва, МФО 320597; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69015, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2; р/р НОМЕР_4 в ЗРУ КБ "Приватбанк", МФО 313399) 4553 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят три) грн. 20 коп. заборгованості за договором, 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 52 коп. пені, 114 (сто чотирнадцять) грн. 55 коп. збитків від інфляції, 68 (шістдесят вісім) грн. 86 коп. 3% річних, 83 (вісімдесят три) грн. 51 коп. державного мита та 257 (двісті п’ятдесят сім) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

          2. Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69015,   АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2;   р/р НОМЕР_4 в ЗРУ КБ "Приватбанк", МФО 313399) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04070, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; р/р НОМЕР_3 в ВАТ КБ "Експобанк" м. Києва, МФО 320597) 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 24/341 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 01.03.10 (відправлено)