ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

18 лютого 2010 р.   Справа № 20/19   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді  Кобецької С.М.

При секретарі Колісник О.М.

Розглянувши матеріали справи:

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю  "Фінансова компанія "Надія України,

                       вул.Бориспільська,9, корпус 90, к.411, м.Київ, 02099,

                       в особі Західної філії ТОВ "Фінансова компанія "Надія України",   

                       вул. Нижанківського, 5/5, м.Стрий, Львівська область, 82400

до відповідача  Приватного підприємця   ОСОБА_2,

                             АДРЕСА_1,

                             Івано-Франківська область, 77421;

про розірвання договорів та стягнення заборгованості.

Представники:

Від позивача:  Голембйовський В.З.- начальник Західної філії ТОВ "Фінансова компанія "Надія

                         України", (довіреність №2070 від 25.09.09р.);

Від позивача:  Совтус В.М.- представник, (довіреність б/н від 31.12.09р.);

Від відповідача: не з"явились.

          Представникам позивача роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:   заявлено позов про розірвання договорів кредиту № ДК 90-60 від

                              13.02.2009р. та № ДК 89-59 від 13.02.2009р. та стягнення заборгованості за

                              договорами кредиту в сумі 3301,35грн., з яких 914,00грн. - основний борг,

                              2057,78грн. - відсотки  за користування кредитними коштами,

                              329,57грн. - пеня.

          Представник позивача, використовуючи своє право, надане ст.22 Господарського

процесуального кодексу України, подав суду уточнення до позовної заяви  №1175 (вх.) від 18.02.2010р., в якій  вказує на відмову від позову в частині розірвання договорів кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р. та № ДК 89-59 від 13.02.2009р. та  просить стягнути  з  ПП  ОСОБА_2 заборгованість по кредитних договорах в сумі 3301,35грн, з яких  914,00грн. - основний борг,  2057,78грн.  - відсотки за користування кредитом,  329,57грн. - пеня.

          Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, оскільки ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

          В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договорів кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р. та № ДК 89-59 від 13.02.2009р. та додатків до них;

- видаткові касові ордера № 100 від 13.02.2009р. та № 101 від 13.02.2009р., які вказують на факт надання кредиту відповідачу;

- неналежне виконанння відповідачем умов вище вказаних договорів кредиту, зокрема пунктів 2.1 Договорів,  які передбачають порядок повернення кредиту та сплати відсотків за Договорами та Додатків до вище вказаних Договорів (графіки сплати кредиту), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість: по договору кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р. - 758,00грн. - основного боргу, 1542,89грн. - відсотків за користування кредитом; по договору кредиту № ДК 89-59 від 13.02.2009р. - 156,00грн. - основного боргу, 514,89грн. -  відсотків за користування кредитом;

- пункти 7.1 договорів кредиту, на підставі яких відповідачу нараховано пеню: по договору кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р.- в сумі 235,58грн., по договору кредиту № ДК 89-59 від 13.02.2009р.  - в сумі 93,99грн.;

- направлення відповідачу листа № 150 від 24.12.2009р.  з вимогою про сплату заборгованості по договорах кредиту.

          Посилається на ст.ст. 16, 22, 547, 549, 550, 553, 554, 555, 610-612, 623-625, 1048-1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 54, 55, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

          Представник відповідача в судові засідання не з"являвся, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про свідчать повідомлення про врученння поштового відправлення № 14174416 від 19.01.2010р. та реєстр  господарського суду Івано-Франківської області на відправку рекомендованої кореспонденції № 108 від 05.02.2010р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача,  всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд

                                                         в с т а н о в и в :

          Товариством з обмеженою відповідальністю  "Фінансова компанія "Надія України"              

в особі Західної філії ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" заявлено позов до відповідача  Приватного підприємця  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 3301,35грн., з яких 914,00грн. - основний борг,  2057,78грн. - відсотки за користування кредитом,  329,57грн. - пеня.

          Підставою для заявлення даного позову слугувало неналежне виконання відповідачем умов договорів кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р. та № ДК 89-59 від 13.02.2009р. та Додатків до них, укладених між ТзОВ "Фінансова компанія "Надія України"  та ПП ОСОБА_2

          Згідно умов вище вказаних Договорів, зокрема п.2.1, кредитор зобов"язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі: по договору № ДК 90-60 від 13.02.2009р. - 7000,00грн., по договору № ДК 89-59 від 13.02.2009р. - 2500,00грн., з оплатою по процентній ставці 3,3% на місяць, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

          На виконання умов вище вказаних Договорів, позивачем надано відповідачу кредити:

- по договору кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р. - в сумі 7000,00грн.;

- по договору кредиту № ДК 89-59 від 13.02.2009р. - в сумі 2500,00грн.

          Факт надання кредиту підтверджують видаткові касові ордера: № 100 від 13.02.2009р. на суму  7000,00грн.  та № 101 від 13.02.2009р. на суму  2500,00грн.

          Відповідно до пунктів 3.2 спірних Договорів позичальник зобов"язувався повністю повернути кредит, отриманий за договором, та відсотки за користування ним до 16-00год. 27.01.2010р. включно.

          Позичальник зобов"язується проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток 1), який є невід"ємною частиною Договору. Днем погашення кредиту та/або відсотків є день надходження грошових коштів до каси кредитора або зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора (п.4.2.4 Договорів).

          З огляду на пункти 5.1 Договорів, за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пунктах 3.1 Договорів і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3,3% на місяць від сум, вказаних в пунктах 2.1 Договорів.

          Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 34-35), неналежне виконання відповідачем умов спірних Договорів та Додатків до них, зумовило виникнення у  ПП ОСОБА_2 заборгованості, яка становить:

- по договору кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р.: за тілом кредиту в сумі 758,00грн, по відсотках за користування кредитом - 1542,89грн.;

- по договору кредиту № ДК 89-59 від 13.02.2009р.: за тілом кредиту в сумі 156,00грн., по відсотках за користування кредитом - 514,89грн.

          Станом на 18.02.2010р., матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вище вказаної заборгованості.

          Слід зазначити, що позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату  заборгованості по договорах кредиту. Факт направлення позивачем та отримання відповідачем листа № 150 від 24.12.2009р. підтверджують: чек № 7071 від 24.12.2009р., квитанція № 550-572 та список відправлених листів №1 від 30.12.2009р.  

          За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

          Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання (ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України).

          Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

          Таким чином враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем  вимоги про стягнення з відповідача - 914,00грн. заборгованості по тілу кредиту та  2057,78грн. - відсотків за користування кредитом, яка виникла в результаті неналежного виконання відповідачем умов спірних договорів кредиту.

          З огляду на приписи ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.          

          Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          З огляду на ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття  3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до вимог пунктів 7.1 спірних Договорів у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або сплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов"язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов"язаний оплатити кредитору пеню.

          Таким чином, враховуючи вище зазначене, позивачем правомірно нараховано відповідачу  пеню: по договору кредиту № ДК 90-60 від 18.02.2009р.  - в сумі 235,58грн. за період з 18.08.2009р. по 17.02.2010р., по договору кредиту № ДК 89-59 від 13.02.2009р. - в сумі 93,99грн. за період з 18.08.2009р. по 17.02.2010р. (розрахунки наявні в матеріалах справи).  

          Що стосується вимоги про розірвання договорів кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р. та № ДК 89-59 від 13.02.2009р., то представник позивача використовуючи своє процесуальне право, надане йому ст.78 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву №1175 (вх.) від 18.02.2010р.,  в якій відмовляється від вище вказаної вимоги.

          Розглянувши подану заяву суд встановив, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб.

        З огляду на  п.4 ст.80  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

          Таким чином, враховуючи той факт, що позивач відмовився від позову, в частині розірвання договорів кредиту і відмову прийнято господарським судом, суд вважає за правильне провадження у справі в цій частині - припинити.       

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  Позивачем доведено обставини, на які  він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Отже, вимога позивача про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами в сумі  3301,35грн., з яких  914,00грн. - основний борг,  2057,78грн.  - відсотки за користування кредитом,  329,57грн. - пеня,  правомірна та підлягає задоволенню.  В частині заявленої вимоги про розірвання договорів кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р. та № ДК 89-59 від 13.02.2009р., укладених між сторонами - провадження припинити.   

          Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України,  судові

витрати покласти на відповідача.              

          Керуючись ст. 124 Конституції України,  ст.ст. 509, 526, 527, 549,  625, 629, 1049, 1054  Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

          Стягнути з Приватного підприємця   ОСОБА_2,  АДРЕСА_1, Івано-Франківська область, 77421 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Західної філії ТОВ "Фінансова компанія "Надія України", вул. Нижанківського, 5/5, м.Стрий, Львівська область, 82400 (код ЄДРПОУ 35183632, п/р 26502301713752 в філії "Відділення Промінвестбанку" в м.Івано-Франківську, МФО 336354)-

3301,35грн. (три тисячі триста одна грн. 35коп.) - заборгованості за кредитними договорами, з яких  914,00грн. (дев"ятсот чотирнадцять грн. 00коп.) - основний борг,  2057,78грн. (дві тисячі п"ятдесят сім грн. 78коп.) - відсотки за користування кредитом,  329,57грн. (триста двадцять дев"ять грн. 57коп.)- пеня, 102,00грн. (сто дві грн. 00коп.)- державного мита , 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.)- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині заявленої вимоги про розірвання договорів кредиту № ДК 90-60 від 13.02.2009р. та № ДК 89-59 від 13.02.2009р., укладених між сторонами - провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                        С.Кобецька

                                                                   Рішення підписано  23.02.2010р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді І.В.Григорчук

23.02.2010р.