ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.01.2010 Справа № 10/126-ПД-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області,
до відповідача-1: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської області,
до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Фірма Херсоноблагробуд", м. Нова Каховка Херсонської області,
про визнання договору дійсним та визнання права власності,
за участю представників
позивача: на засідання суду не прибув,
відповідача-1: на засідання суду не прибув,
відповідача-2: Степаненко В.А., Алексеєва Н.С., представники, дов. від 01.09.09 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до господарського суду Херсонської області про визнання дійсною угоди (договору) купівлі-продажу від 17.12.2007 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та визнання права власності на нерухоме майно. Причиною подання позову стала відмова відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу.
Представник позивача, повідомленого про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив.
Представник відповідача-1, повідомленого про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив. Відзив на позовну заяву до дня засідання суду не представив.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог. Відзив на позовну заяву до дня засідання суду не представив.
Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
У зв'язку з залученням до участі у справі відповідача-2 ухвалою від 22.12.09 р. розгляд справи розпочато заново.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 30.11.09 р. № 741 справу передано на новий розгляд судді Гридасову Ю.В.
За згодою присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
в с т а н о в и в :
17.12.07 р. між сторонами був укладений договір на купівлю нерухомого майна, а саме: Магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1". Згідно з умовами договору продавець передає, а покупець зобов'язується прийняти у власність об'єкт купівлі-продажу та оплатити його вартість.
На виконання цього договору відповідач передав позивачу об'єкт нерухомості (будівлю магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 107,4 кв.м, розташовану в АДРЕСА_1), що підтверджується актом приймання-передачі від 19.12.07 р.
Оплата за цим договором в сумі 89312 грн. 65 коп. проведена у повному обсязі шляхом взаємозаліку заборгованості за поставлену продукцію (п. 5 договору), що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків від 10.12.07 р. та від 21.12.07 р.
Предметом даного спору є дві вимоги позивача, а саме: визнати дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України договір купівлі-продажу, укладений з відповідачем та визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, що було предметом спірного договору.
Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно частин 1-5 цієї норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Дана стаття встановлює виключний перелік договорів купівлі-продажу, які укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Разом з тим, якщо правочин повністю або частково виконаний однією зі сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до частини другої статті 220 ЦК України за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. У цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потрібно.
Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов.
Зі змісту частини 3 статті 640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Отже, за частиною 1 статті 210 ЦК України такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
Однак, чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов’язкову державну реєстрацію.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.
Позивач, всупереч приписам ст. 33 ГПК України, не довів наявності обставин, з якими закон пов'язує право на відчуження зазначеного у спірному договорі майна (наявність у відповідача правовстановлюючого документа на майно, яке він відчужує, або іншого документа, який з достовірністю підтверджує право власності, інших доказів, відсутність заборони на відчуження або арешт зазначеного майна, відсутність податкової застави та заставної за даними Державного реєстру обтяжень нерухомого майна).
Відповідно до вимог ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Згідно з наявними матеріалами справи позивач, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, не довів того факту, що на момент укладання сторонами спірного договору купівлі-продажу відповідач (продавець) являвся власником предмета договору –нерухомого майна.
За вказаних обставин спірний договір купівлі-продажу не може бути визнаний дійсним, відповідно позовні вимоги, в тому числі про визнання права власності на нерухоме майно, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "09" лютого 2010 р.