Справа № 462/2656/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря: Каралюс Т.Р.,

учасників справи:

представника заявника: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 - про встановлення факту, що має юридичне значення, суд

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви покликається на те, що встановлення факту проживання дитини разом з матір`ю потрібне для оформлення відповідних документів на проживання дитини разом з матір`ю за кордоном - у Туреччині по місцю проживання чоловіка заявниці, так як вона періодично проживає з дітьми в Україні та Туреччині. Відтак, просить заяву задовольнити.

У судовому засіданні представник заявника Грищук Т.Р. заяву підтримала з підстав та мотивів викладених у ній, просила таку задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заяву про встановлення факту визнав.

Заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного.

Із змісту ч.2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є заявник ОСОБА_5 та заінтересована особа ОСОБА_3 /а.с.32/

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано 25.12.2009 року /а.с.31, 34/

Як ствердила заявник, встановлення факту проживання її сина ОСОБА_4 з нею необхідне для оформлення відповідних документів на проживання дитини разом з матір`ю за кордоном - у Туреччині по місцю проживання чоловіка заявниці.

Із поданої довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданої ЛКП «Сяйво» 22.05.2019 року, вбачається, що у будинку АДРЕСА_1 , серед інших, зареєстровані ОСОБА_2 , 1982 р.н. та ОСОБА_4 , 2005 року народження /а.с.33/.

Однак, факт проживання дитини із заявницею не може бути підтверджений лише довідкою з місця проживання.

Суд, залишаючи дану заяву без руху ухвалою від 23.04.2019 р., звертав увагу заявника, що факт проживання дитини з одним із батьків підтверджується також висновком органів опіки та піклування.

Однак, до матеріалів заяви не долучено жодного висновку чи рекомендацій органу опіки та піклування. Також, орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, після усунення недоліків, заявником не включено до складу учасників справи.

Разом з тим, згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ч. 1,2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що заява про встановлення факту проживання дитини з матір`ю за вказаних обставин не може бути задоволена та, разом з тим, заявник не позбавлена можливості звернутися до органів опіки та піклування, а також до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 04.07.2019 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.